Збудник некробактеріозу

Збудник некробактеріозу (фузобактеріозу) – Fusobacterium necrophorum викликає інфекційне захворювання з ознаками гнійно-некротичного розкладу тканин у більшості кінцівок. Інколи процес генералізується. При цьому утворюються метастази – некротичні вогнища у печінці, легенях, нирках тощо.

Патологічним матеріалом являється уражена тканина, відібрана на межі з неураженою. Некротизовану тканину розтирають у ступці з невеликою кількістю фізрозчину і використовують для виділення чистої культури.

Мікроскопія. Мазки фарбують за Грамом. Збудник у мазках з патматеріалу має вигляд ниткоподібних ланцюжків, фарбується нерівномірно. У мазках з культури – тонка, нерухома, грамнегативна паличка, спор і капсул не утворює.

Культуральні властивості. Збудник є анаеробом, тому посів матеріалу здійснюють на середовище Кітта-Тароцці. Інкубують протягом двох-трьох діб при 37⁰С. Збудник зумовлює помутніння середовища.

Біопроба. Чисту культуру із забрудненого постороньою мікрофлорою патматеріалу отримати важко, тому поступають так: суспензією некротизованої тканини заражають кроля. Після його загибелі труп розтинають, із осередків уражених внутрішніх органів проводять посіви на живильні середовища, готують мазки-відбитки з ураженого осередка. Для біопроби використовують також білих мишей, вводячи культуру чи суспензію патматеріалу підшкірно. Гризуни гинуть на 6–10 день.

Тема 8. Збудник ешеріхіозу

Ешеріхіоз (колібактеріоз, коліентеротоксемія) – гостре інфекційне захворювання новонароджених тварин, різних видів (включаючи птахів і хутрових звірів). Характеризується профузним проносом, зневодненням організму, депресією, слабкістю, явищами септицемії й токсемії. Хвороба перебігає у трьох клінічних формах: септичній, ентеротоксемічній та ентеритній. Прояв тієї чи іншої фо-рми залежить від токсинів, продукованих збудником. Телята сприй-нятливі у перші години і дні після народження; поросята хворіють як у період новонародженості, так і після відйому. Крім того, у поросят зустрічається ще одна форма ешеріхіозу – набрякова хвороба. Птахи уражуються в основному у перші 2–4 міс. Дорослі тварини колібакте-ріозом не хворіють, але являються бактеріоносіями патогенних шта-мів збудника.

Патологічний матеріал. У лабораторію надсилають свіжий труп або відбирають від нього трубчасті кістки, селезінку, шматок печінки з жовчним міхуром, лімфатичні вузли брижі, головний мозок. Окремо надсилають перев’язану з двох кінців ділянку ураженого тонкого кишечнику. При діагностиці колібактеріозу птиці одночасно із свіжими трупами відправляють п’ять-шість живих хворих особин, яких забивають у лабораторії й відбирають необхідний матеріал.

Мікроскопія. Із патологічного матеріалу готують звичайні мазки і кляч-препарати, які фарбують за Грамом. Е. соlі – коротка (2–3 мкм), товста, грамнегативна поліморфна паличка із заокругленими кінцями, розміщується поодиноко, рухлива (перитрих), не утворює спор. Окремі серотипи з підвищеною вірулентністю можуть утворю-вати капсулу.

Культуральні властивості. Із патологічного матеріалу пастерівською піпеткою здійснюють посів на МПА і МПБ у пробірках, а також на диференційні середовища Ендо і Левіна у бактеріологічних чашках. Для цього притримуючи стерильним пінцетом, стерильними ножицями вирізають шматочок органів і розрізаною поверхнею доторкуються поверхні середовища. Засіяні пробірки і чашки витримують у термостаті протягом 18–24 год при 37⁰С. В МПБ ешеріхії зумовлюють інтенсивне рівномірне помутніння середовища. На МПА утворюються колонії S-форми, округлі з рівними краями, гладкою, блискучою поверхнею, сіруватого кольору.

При підозрі на набрякову хворобу поросят матеріал висівають на МПА з кров’ю. У позитивному випадку навколо колоній утворюється зона бета-гемолізу.

Біохімічні властивості у ешеріхій досить виражені. З метою їх вивчення, виділену з органів молоду культуру, висівають на барвистий ряд. Останній включає диференційно-діагностичні середо-вища Гіса з лактозою, манітом, цитратно-амонійне середовище Сімонса, Ендо, Левіна, МПЖ. Мікроб ферментує до кислоти і газу глюкозу, лактозу, маніт, мальтозу. Продукує індол, не виділяє сірководень. Коагулює молоко без пептонізації згустку. Не розщеплює сечовину та нітрати, у зв’язку з чим не росте на середовищі Сімонса, не розріджує желатину.

На середовищі Ендо, до складу якого входять звичайний МПА, лактоза та індикатор (фуксин, знебарвлений сульфітом натрію), колонії набувають темно-малинового кольору з металевим блиском. Причиною забарвлення колоній є здатність ешеріхій ферментувати лактозу (на відміну від сальмонел, які інертні до цього вуглеводу), при цьому утворюється молочна кислота, під дією якої відновлюється колір фуксину, який надає колоніям відповідний колір. На середовищі Левіна кишкова паличка утворює колонії фіолетового або чорного кольору. Існують і лактозонегативні штами ешеріхій.

Біопроба проводиться з метою визначення патогенності виді-лених культур. Використовують дві культури виділені з внутрішніх органів і вирощені на МПА. Культуру змивають фізіологічним роз-чином і вводять у черевну порожнину трьом білим мишам. Якщо протягом двох діб після зараження загине хоча б одна миша, культуру вважають патогенною.

Біопробу на курчатах ставлять у випадку виділення збудника у птиці. Трьом курчатам 4–5-тижневого віку у черевну порожнину вводять змив добової агарової культури. Культуру відносять до патогенної, якщо протягом перших чотирьох днів після зараження загине хоча б одне курча.

Серологічна типізація ешеріхій основана на антигенній будові мікробної клітини. Антигенна структура кишкової палички складна. Виявлено три типи антигенів: О-антиген – соматичний, термоста-більний, міститься у клітинній стінці; Н-антиген – джгутиковий, термолабільний, знаходиться у джгутиках; К-антиген – поверхневий, зв’язаний з капсулою та оболонкою. За останніми даними у кишкової палички виявлено 150 різновидів О-антигенів, 99 – К-антигенів і 50 – Н-антигенів. Відповідно до такої кількості існує адекватна кількість серологічних типів ешеріхій. При позначенні повної антигенної структури конкретного серотипу антигени відділяють двома крапками, вказуючи при цьому їх порядковий номер, наприклад, О141 : К85 : Н10. Антигеном кожного типу гіперімунізують кролів, отримують специфічні аглютинуючі сироватки. В лабораторіях проводять лише серологічну типізацію кишкової палички по О-антигену.

З цією метою вирощену на МПА культуру змивають фіз-розчином і прогрівають на водяній бані при 100⁰С протягом години або автоклавують для руйнування термолабільних Н і К-антигенів. Прогріті культури ділять на дві частини. Першу використовують, як антиген для РА на склі, другу – як антиген для пробіркової РА.

У краплю полівалентної колі-сироватки бактеріологічною петлею вносять перший антиген і ретельно перемішують до одержання рівномірної суспензії. У позитивних випадках протягом перших трьох хвилин утворюються дрібні крупинки – пластівці аглютинату.

Всі культури, які дали позитивну реакцію аглютинації на склі, досліджують у пробірковій РА з монорецепторними сироватками, які входять до складу полівалентної сироватки.