Збудник аспергільозу

Аспергільоз – інфекційне захворювання птиці, рідше ссавців, яке характеризується ураженням органів дихання і супроводжується кон’юнктивітами, ознаками бронхіту і пневмонії.

Збудники захворювання – плісеневі гриби із роду Aspergillus. Зустрічаються переважно A. fumigatus, A. flavus, A. niger.

У зовнішньому середовищі аспергіли живуть як сапрофіти, однак при проникненні в ослаблений організм “перебудовуються” на паразитичний спосіб життя.

У лабораторію надсилають цілі трупи птиці. У легенях та бронхах на розрізі знаходять нещільні сірі вузлики. При генералізованій формі вузлики (гранульоми) знаходять у печінці, селезінці.

Із патологічного матеріалу готують препарати в яких знаходять гіфи міцелію.

Для виділення чистої культури збудника з уражених органів асептично вирізають шматочки з гранульомами, які розкладають на поверхню агару Чапека, Сабуро, звичайний або кров’яний МПА. Посіви інкубують при температурі 20–35⁰С, на 3–5 день утворюються характерні колонії.

Патогенність виділених кудьтур підтверджується біопробою. Внутрішньовенно кролям, морським свинкам і білим мишам вводять суспензію спор гриба. У піддослідних тварин розвивається генералізована форма аспергільозу з гранулематозним ураженням внутрішніх органів.

Збудник кандидамікозу

Кандідамікоз (молочниця) – захворювання тварин багатьох видів і людини, при якому уражуються слизові оболонки шлунково-кишкового тракту з утворенням білуватих зернистих нашарувань. У внутрішніх органах формуються білі розм’ягчені вузлики.

Збудник захворювання – дріжджеподібний гриб із роду Candida – переважно C. аlbicans. Досить поширений у природі, існує на слизових оболонках здорових тварин на фоні зниження резистентності, особливо при травмах слизових оболонок зумовлює запальний процес.

Представники роду Candida – одноклітинні організми, які при поділі утворюють псевдоміцелій.

Для проведення лабораторних досліджень надсилають зскрібки нашарувань із слизових оболонок ротової порожнини й шлунково-кишкового тракту, частини внутрішніх органів з вузликами.

Із патологічного матеріалу готують мазки, які досліджують непофарбованими, а також після фарбування за Грамом, Романовським-Гімзою. В препаратах знаходять короткі нитки псевдоміцелію, які формуються за рахунок поділу 2–4 клітин, зустрічаються овальні, округлі клітини, що брунькуються розміром від 2 до 9 мкм.

Збудник добре росте при температурі 25–30⁰С на агарі Сабуро, МПА з 2% глюкози та ін. На щільних середовищах утворюються колонії сірувато-білого або кремового кольору, що вростають у субстрат. Діаметр колоній на 10–12-й день після посіву досягає 1 см.

Патогенність виділених культур підтверджують біопробою. Білих мишей заражають у черевну порожнину, кролів у вену. В позитивних випадках тварини хворіють, у їхніх внутрішніх органах утворюються вузлики, що піддаються казеозному розпаду.

Тема 15. Збудники мікотоксикозів

Мікотоксикозами називають захворювання, які виникають у тварин, внаслідок поїдання ними кормів, уражених токсичними грибами, причому останні в організмі у більшості випадків не приживаються. Найбільш поширені аспергілотоксикоз, фузаріотоксикоз, стахіботріотоксикоз, дендродохіотоксикоз.

Основний метод діагностики мікотоксикозів – лабораторний, оснований на результатах органолептичних, мікологічних, токсико-біологічних, фізико-хімічних досліджень.

Матеріал для дослідження. В лабораторію направляють проби кормів, що входили у раціон тварин впродовж місяця до появи хвороби, а також залишки кормів з годівниць, вмістиме шлунково-кишкового тракту тварин, що загинули. Відбір середніх проб корму проводять ветеринарні, і зооінженерні спеціалісти з представниками підприємств. Відібрану середню пробу ділять на дві частини, запаковують у чисті сухі банки, герметично закривають і пломбують. Одну частину відправляють у лабораторію, іншу зберігають у господарстві впродовж одного місяця.

Органолептичні дослідження. Визначають зовнішній вигляд, колір, запах корму, виявляють ознаки, що відрізняють дефектний корм від доброякісного (зміна кольору; затхлий, плісеневий або гнильний запах; наявність на поверхні корму цвілі та ін.).

Токсико-біологічне дослідження проводять з метою визначення токсичності корму на різних біологічних моделях: кролях, акваріумних рибках гупі, білих мишах, в деяких випадках на сільськогосподарських тваринах.

Проба на кролях: 50 мл подрібненого корму заливають 150 мл ефіру або ацетону і екстрагують, струшуючи, протягом 3 год. Після фільтрації розчинник випаровують, а маслянисте нашарування, що залишилось розчиняють у невеликій кількості ефіру. Одержану рідину наносять на вистрижену поверхню шкіри кроля дворазово, з інтервалом 24 год. За твариною спостерігають протягом 3–5 днів. При наявності ознак злущування, незначного набряку, гіперемії, корм визнають як слаботоксичний. Якщо ж названі ознаки різко виражені, а після набряку на шкірі з’являються тріщини аж до некрозу з утворенням виразок, то корм вважають високотоксичним.

Пробу на акваріумних рибках гупі застосовують переважно для визначення токсичності зернофуражу й комбікорму. Із відповідної проби ацетоном екстрагують мікотоксин, який концентрують випаровуванням, залишок розводять в 5 мл ацетону, який вносять в 500мл води з п’ятьма рибками. Спостерігають протягом 24 год. Якщо за цей час загине одна рибка, корм вважають нетоксичним, при загибелі 2–4 особин – слабкотоксичним і при загибелі усіх рибок – токсичним.

Проба на білих мишах проводиться для визначення токсичності жмихів, кормових дріжджів шляхом екстрагування ацетоном і введення екстракту одноразово у шлунок мишам. За тваринами спостерігають на протязі 3 днів, не обмежуючи їх у кормі і воді. Корм: а) нетоксичний – миші живі, на розтині у забитих мишей патологоанатомічних змін немає; б) слаботоксичний – миші живі, при розтині у забитих мишей виявляють осередкове запалення шлунково-кишкового тракту; в) токсичний – гинуть усі миші (або одна), на розтині виявляють геморагічне запалення шлунково-кишкового тракту, дегенерацію печінки, нирок.

Мікологічний аналіз передбачає безпосереднє виявлення токсиноутворюючих грибів у досліджуваних кормах (переважно грубих) і виділення їх у чистих культурах. За морфологічними та культуральними властивостями у більшості випадків диференціююють гриби різних видів.

Для виготовлення препаратів для мікроскопії із уражених соломинок скальпелем зскрібають міцеліальну масу гриба на предметне скло, додають краплю спирту-гліцерину, накривають покривним склом й досліджують під малим і середнім збільшенням мікроскопа. Аналогічні препарати готують також із колоній грибів, вирощених на спеціальних живильних середовищах, таких, як агар Чапека, агар Сабуро та ін. Ряд грибів культивують на стерильному фільтрувальному папері, змоченому у середовищі Ван-Ітерсона. Для пригнічення росту бактеріальної флори до середовищ додають антибіотики, зокрема пеніцилін і стрептоміцин.

Фізико-хімічний аналіз проводиться з метою визначення якісного і кількісного складу мікотоксинів у кормах за допомогою хроматографічного методу.