Збудник кампілобактеріозу (вібріозу)

Кампілобактеріоз – інфекційне захворювання переважно великої рогатої худоби, яке характеризується абортами в різні періоди тільності, високим процентом яловості, перегулами, катарально-вузликовими вагінітами і метритами, затримкою посліду. У овець спостерігаються масові аборти, які не повторюються при наступному окоті.

Рід Campylobacter включає три види: Camp. fetus, Camp. sputo-rum, Camp. jejuni. Названі види мають декілька підвидів.

Патологічним матеріалом являється абортований плід, плацета, слиз з шийки матки, взятий стерильно у перші 3–4 дні після аборту або у період охоти. Від бугаїв-плідників направляють препуційний слиз і сперму; від тварин забитих з діагностичною метою – матку, піхву лімфовузли тазової порожнини.

Патологічний матеріал доставляють у лабораторію якомога швидше (у термосі з льодом) або не пізніше як через 6 год після відбирання.

Для серологічної діагностики в лабораторію надсилають проби піхвого слизу, який відбирають стерильними ватними тампонами від корів у період статевого спокою.

Мікроскопія. Готують мазки, фарбують за Грамом або фуксином Циля, розведеним дистильованою водою 1 : 5 (1–2 хв). Кампілобактерії фарбуються грамнегативно, поліморфні – зустрічаються у вигляді подовжених спірил, дрібних коків, “летючих чайок”, в молодих культурах часто мають вигляд коми, зустрічаються і S форми паличок. Довжина 1,5–7 мкм. Рухаються за допомогою одного, полярно розміщеного джгутика. Рух прямолінійний. Спор і капсул не утворюють. У мазках розміщуються поодиноко.

Культуральні властивості. Кампілобактер – мікроаерофіл. Враховуючи це, його культивують у присутності 10% СО₂ при температурі 37–38⁰С. Чисту культуру збудника одержують за допомогою напіврідких та щільних живильних середовищ з додаванням крові або кров’яної сироватки та екстрактом із сухих дріжджів. В напіврідкому печінковому агарі ріст культури з’являється через 2–7 днів поблизу поверхні середовища у пробірці у вигляді сірувато-блакитного диску, причому середовище під і над диском залишається прозорим.

На щільних середовищах (м’ясо-пептонний печінковий агар) на 3–4 день збудник утворює дуже дрібні колонії з блакитно-сірим відтінком або суцільне нашарування. Кампілобактерії також культивують на середовищі Кітта-Тароці без олії.

Типізацію виділених культур здійснюють за допомогою вібріозної аглютинуючої моноспецифічної сироватки в РА, яку ставлять пробірковим і пластинчатим методами. Антиген для реакції готують із досліджуваних культур, які вирощують протягом 2–3 діб на щільному середовищі. В реакції використовують три моноспецифічні сироватки. При постановці РА в пробірках готують розведення по 0,5 мл кожної сироватки і вносять по 0,5 мл антигену, вміщують у термостат при температурі 37⁰С на 10–12 год, після чого витримують при кімнатній температурі 3–4 год й оцінюють реакцію. Позитивна реакція характеризується повним проясненням рідини й утворенням крихкого осаду, який при струшуванні розбивається на крупинки або пластівці.

Біопроба. Нерідко з патологічного матеріалу одночасно з патогенними виділяються і інші види мікробів. Для отримання чистої культури збудника одержаною сумішшю мікробних культур заражають у черевну порожнину або піхву вагітних морських свинок. З абортованих плодів можна виділити чисту культуру кампілобактерій. При відсутності аборту через 10–12 днів свинок забивають і роблять посіви із плодів та вмісту матки.

Серологічну діагностику основана на використанні РА, РЗК і РДЗК. Серед цих реакцій найважливішою є реакція аглютинації з вагінальним слизом (РАВС). Останній відбирають стерильними тампонами, які потім уміщують у пробірку, додають 5 мл стерильного формалінізованого 3%-го розчину кухонної солі й витримують протягом 12–14 год при температурі 1–4⁰С. Тампони віджимають пінцетом, одержану рідину центифугують і використовують у реакції з метою виявлення специфічних антитіл.

Екстракт вагінального слизу розводять у чотирьох пробірках. В кожну пробірку додають по 0,5 мл кампілобактеріозного антигена. Пробірки струшують, вміщують у термостат на 24 год при температурі 37⁰С, витримують 3–6 год при кімнатній температурі й оцінюють результати реакції.

РАВС оцінюють за чотирибальною системою у хрестах. Ті проби екстракту вагінального слизу, які дали реакцію на три або чотири хрести, вважають позитивними, тобто такими, які містять антитіла до кампілобактеріозного антигену й походять від хворих тварин.