Питання для самоконтролю.

1. Що вивчає економічна теорія?

2. Які методи вивчення економічної теорії?

3. Які функції виконує економічна теорія?

4. Як відбувався розвиток економічної науки?

5. Що відображають економічні закони і категорії?

Тема 2. Суспільне виробництво, економічні потреби та інтереси

Виробництво — це процес створення життєвих благ, необхідних для існування і розвитку людського суспільства.

Глибокі зміни у виробництві, що відбуваються під впливом «витку науки, техніки, підвищення знань і культури людей, залежать від складу чинників виробництва. Це — робоча сила, предмети праці та засоби праці.

Робоча сила — це сукупність фізичних та розумових здібностей людини, її здатність до праці.

Праця — діяльність людини, спрямована на зміну предметів та її природи з метою задоволення її потреб.

Предмети праці — це те, на що спрямована праця людини, і становить матеріальну основу створюваного продукту.

Засоби праці — це речі або комплекси речей, за допомогою яких людина впливає на предмети праці, перетворює і при­стосовує їх для своїх потреб

Продуктивні сили:

• Робоча сила,

• Засоби виробництва: предмети праці, засоби праці

• Продуктивні сили: робоча сила, предмети праці, засоби праці.

Рівень розвитку продуктивних сил:

1. кількісні параметри:

• масштаби виробництва

• обсяг засобів виробництва

• кількісний склад робочої сили

2. Якісні параметри:

• прогресивність техніки та технології;

• якість створюваних благ;

• кваліфікація кадрів;

• продуктивність праці

Масштаби виробництва характеризуються обсягом виробленої продукції на підприємстві чи в країні за певний час у кількісному або грошовому вираженні.

Обсяг засобів виробництва також має грошове і кількісне вираження.

Кількісний склад робочої сили показує кількість зайнятих на підприємстві або в країні.

Прогресивність техніки та технології означає їх вдосконалення, винаходи, раціоналізаторські пропозиції щодо створення нових інструментів, машин, а також перехід від однієї технології виготовлення продукції до другої. Застосування їх дає економічний ефект, що знаходить вираження в економії живої та уречневої праці.

Кваліфікація кадрів означає певний рівень знань, умінь і трудових навичок робітників та службовців конкретного підприємства, галузі чи країни.

Продуктивність праці характеризує ефективність виробничої діяльності людей у процесі створення матеріальних благ і послуг.

Предмети і засоби праці в сукупності становлять засоби виробництва і виступають як матеріально-речовий чинник виробництва.

Фази суспільного виробництва:

• власне виробництво;

• розподіл;

• обмін.

• споживання

Виробниче споживання - це використання засобів виробництва і робочої сили працівника для виготовлення суспільно необхідного продукту. Отже даний вид фактично означає виробництво.

Перед тим як надійти до споживання, продукт має перед усім розподіленим.

Види розподілу:

• розподіл засобів виробництва;

• розподіл трудових ресурсів;

• розподіл предметів споживання.

Обмін виступає в трьох видах:

• обмін діяльністю;

• обмін засобами виробництва;

• обмін предметами споживання

Сфери виробництва:

• основне виробництво;

• виробнича інфраструктура;

• соціальна інфраструктура.

Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва

Виробнича інфраструктура-являє собою комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві і в народному господарству в цілому..

Соціальна інфраструктура – це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми блага, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку трудящих , примноження їхніх розумових і фізичних здібностей, професійних знань, підвищення освітнього і культурного рівня. (галузі: охорона здоров’я й фізичну культуру; освіту; житлово-комунальне господарство; пасажирський транспорт; побутове обслуговування; культуру й мистецтво).

Структура суспільного виробництва включає матеріальне і нема­теріальне виробництво.

Суспільне виробництво:

1. Матеріальне:

   • матеріальні блага;

   • матеріальні послуги.

2. Нематеріальне:

• нематеріальні послуги;

• духовні цінності.

Матеріальні та не матеріальні послуги складають сферу послуг.

Матеріальне виробництво є сферою суспільного виробництва, в якій виробляються:

а) матеріальні блага: вугілля, цемент, метал, папір, будівлі, одяг, взуття, машини, обладнання, сільськогосподарсь­ка продукція, хімічні вироби, електроенергія, тепло, холод тощо;

б) матеріальні послуги: вантажний транспорт, оптова торгівля, об­слуговування і ремонт техніки, обладнання виробничого призначен­ня тощо.

Нематеріальне виробництво — це сфера суспільного виробниц­тва, в якій виробляються: а) нематеріальні послуги: роздрібна тор­гівля, громадське харчування, пасажирський транспорт та зв'язок (що обслуговує населення), побутове обслуговування, охорона здо­ров'я тощо;

б) духовні цінності: освіта, культура, мистецтво тощо.

Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг. Остання охоплює підприємства й галузі, що виробля­ють як матеріальні, так і нематеріальні послуги. Це може бути, скажі­мо, транспорт, зв'язок, торгівля.

Потреба - необхідність людей у життєвих благах. Або необхідність в чому-небудь об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, нації, суспільства в цілому. Це внутрішній збудник активності.

Повніше економічні потреби можна визначити як ідеальний внутрішній мотив людини, що спонукає її до економічної ді­яльності для забезпечення власного добробуту та добробуту чле­нів родини.

Потреби – необхідні умови існування людини, нестача чого-небудь, що треба задовольнити.

Потреба – це економ. категорія, що відбиває ставлення до людей, їх поведінку до умов їх життєдіяльності.

Економічні потреби тісно пов’язані з виробництвом. Розвиток потреб сприяє розвиткові виробництва, а виробництво сприяє розвиткові потреб.

Ієрархія потреб: фізіологічні потреби, потреби самозбереження, соціальні потреби, потреби в повазі і потреби в самоутвердженні.

Кожен крок в розвитку суспільства - це одночасно задоволення потреб на новому більш високому рівні.

За суб’єктами потреби поділяються:- індивідуальні; колективні; суспільні; домогосподарства; підприємства; держави; класів і груп;

За об’єктами: фізіологічні; матеріальні і духовні; першочергові і не першочергові;

За ступенем реалізації: абсолютні; дійсні; платоспроможні;

Дійсні економічні потреби — це потреби, що задовольняються за оптимальних розмірів виробниц­тва, у даному випадку — за значного недовантаження виробни­чих потужностей та армії безробітних. Фактичні економічні потреби виявляються у формі задоволення платоспроможного попиту. Вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення.

До фізіологічних потреб належать основні потре­би в товарах і послугах, без яких неможливе існування людини. Це певний набір продовольчих товарів (споживання яких забез­печує певну калорійність для працюючих та непрацюючих осіб) і товарів широкого вжитку.

До соціальних належать потреби в освіті, медичних послугах, соціальному страхуванні, вихованні дітей тощо.

До духовних відносять потреби людини у відвідуванні кіно, театру, картинних галерей, читанні художньої літератури, розвитку осо­бистості.

Отже, економічні потреби народжуються насамперед у ви­робництві, в процесі праці та пов'язані з ним.

Задоволення ж економічних потреб відбувається у спожи­ванні, яке відтворює і створює потребу. Завдяки економічним потребам відбувається органічний взаємозв'язок цілей.

Потреби мають об’єктивно-суб’єктивний характер.

Потреби пройшли 3 етапи:

- до 50-х років ХХ ст.. – матеріальні потреби;

- з 50-х років до 80-х рр.. – розвиток побутового обслуговування;

- з 80-х рр. - розвиток особистості.

Існує закон зростання потреб – невтомне бажання людей мати матеріальні блага і послуги, тобто задовольняти їх зростаючі потреби. Існують дві проблеми, що не вирішуються:

- закон зростаючих потреб;

- обмеження ресурсів.

Економічний інтерес – економ. мотив і стимул соціал. Дій людей, щодо задоволення потреб

. Джерелом розвитку економіки є реалізація закону зростання потреб, сутність якого полягає в суперечності між розвитком продуктивних сил, розширенням обміну, що сприяє появі нових потреб і обсягом та структурою споживання, які не відповідають новій системі потреб.

Об 'єктивний закон зростання потреб відображує безперервне зростання маси і різноманітності споживних вартостей в результаті зростання продуктивних сил. Це призводить до зміни структури виробництва і витіснення існуючих потреб новими. Розвиток продуктивних сил, міжнародний поділ праці, спеціалізація сприяють економічному зближен­ню народів різних країн, що веде до збільшення продуктів праці, а отже, до появи нових потреб.

Закон зростання потреб — закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між розвитком продуктивних сил, відносин економічної власності, з одного боку, і досягнутим рівнем задоволення потреб (або особистим споживанням), а та­кож зростанням потреб суспільства, їх кількісно-якісним зрос­танням і вдосконаленням — з другого.

Економічні інтереси: сутність, види, взаємодія

Економічні інтереси — це усві­домлені економічні потреби окремих людей, соціальних верств, груп та класів, що є формою відносин економічної власності, і, у свою чергу, знаходять свій вияв у поставлених цілях, конкрет­них завданнях та діях щодо їх досягнення.

Види економічних інтересів:

• індиві­дуальні (особисті), колективні та суспільні економічні інтереси.

• Особисті інтереси виражають необхідність задоволення різно­манітних потреб окремої людини; колективні потреби (передусім, матеріальні) — трудових колективів, а суспільні — сукупних потреб суспільства.

• Колективні інтереси також існують у двох основних формах: 1) трудові колективні інтереси, тобто інтереси працівників, які викупили підприємство.