Питання для самоконтролю.

1. Суть та види валютних систем.

2. Суть та види валюти.

3. Як відбувається валютна політика?

Тема 23. Економічні аспекти глобальних проблем

Проблеми взаємовідносин людини і суспільства з природою і самих суспільних відносин класифікують як глобальні, якщо вони :

1. мають загальносвітовий характер

2. нерозв’язання їх викликає загрозу людству

3. вони потребують невідкладних і рішучих дій на основі колективних зусиль світового товариства.

Основною причиною глобальних проблем є розвиток технологічного способу виробництва.

Вчені багатьох країн світу звернули увагу на розвиток глобальних проблем. Леонтьєв, Тімберген, Пестель визначили глобальні проблеми.

Загладін, Максімов, Фролов розробили концепцію глобальних проблем - визначають основні причини, що породжують глобальні проблеми.

Головні розбіжності між прихильниками і противниками глобалізації починаються з дискусій про те, наскільки реально виправданим і науково обґрунтованим є висновок про утвердження глобальної економіки в су­часному світі та чи здатна вона за допомогою технологічних інновацій і глобального правління поєднати соціальний розвиток з економічним зро­станням у такий спосіб, щоб сприяти вирішенню глобальних проблем людства і подоланню глобальної нерівності.

Характерною ознакою переходу від світової до глобальної економіки та одним з найважливіших чинників цього процесу є глобалізація вироб­ництва . Вона супроводжується переходом від фордизму до пост фордизму, запровадженням гнучкого виробництва ТНК та нових технологій, які дають змогу своєчасно і ефективно реагувати на зміни попиту на ринках різних країн світу.

Сутність глобалізації виробництва полягає в інтеграції економічної діяльності підрозділами приватного капіталу у всесвітньому масштабі.

Глобалізація виробництва відбувається одночасно з глобалізацією про­дукції ТНК і значно прискорюється завдяки інтенсифікації маркетингової діяльності ТНК внаслідок широкого залучення новітніх технологічних, інформаційних та комунікаційних засобів.

Глобалізація: від фордизму до пост фордизму

Фордизму, як методу організації виробництва, притаманні такі харак­теристики:

• масове виробництво гомогенних виробів на великих підприємствах, які інтенсивно працюють;

• впровадження негнучких технологій типу складального конвеєра;

• ставка на виконання стандартних рутинних завдань, які повторюють­ся через визначені часові інтервали;

• зростання продуктивності праці за рахунок «ефекту масштабу», тобто зниження середніх витрат при збільшенні обсягу виробництва;

• застосування кваліфікованої робочої сили, інтенсифікація та гомоге­нізація праці;

• жорсткі ієрархічні та бюрократичні структури управління;

• створення сильних профспілкових об'єднань на виробництві та поси­лення уразливості виробництва внаслідок індустріальних конфліктів;

• укладення колективних угод між профспілками та менеджментом з питань заробітної плати та інших умов праці;

• підвищення заробітної плати завдяки організації робітників масових професій у профспілки, що зумовлює зростання попиту на товари масо­вого виробництва;

У цілому постфордизму як методу організації виробництва притаманні такі характеристики :

• зменшення попиту на масові товари поряд із збільшенням попиту на більш спеціалізовані, стилізовані і якісні товари;

• скорочення циклу виробництва спеціалізованих товарів з використан­ням менших і більш продуктивних систем;

• підвищення прибутковості гнучкого виробництва за рахунок упрова­дження нових комп'ютерних технологій;

• здійснення контролю за виробничим циклом та якістю продукції за допомогою гнучких систем;

• зменшення частки промислового виробництва і галузей промисловос­ті, які завдають шкоди навколишньому середовищу;

• використання більш гнучких, децентралізованих форм організації праці та управління виробничим процесом;

• реорганізація ринку праці з поділом його на ядро гнучко кваліфікова­них службовців та робітників і периферію низькооплачуваних та позбав­лених соціальних гарантій робітників, які виконують контрактну роботу;

• послідовне зниження частки традиційних «синіх комірців» і підвищен­ня ролі «білих комірців» у професійній структурі;

• залучення до виробничого процесу робітників з різноманітними професі­ями та досвідом роботи, надання їм більшої відповідальності та автономії;

• фемінізація багатьох виробничих процесів внаслідок запровадження нових технологій;

• зниження ролі профспілок у представництві інтересів нової, диферен­ційованої робочої сили, заміна централізованих колективних перегово­рів децентралізованими;

• перевага й автономія багатонаціональних корпорацій у глобальному процесі капіталістичного виробництва;

• зменшення обсягу соціальних послуг різним прошаркам населення у межах держави загального благоденства;

• новий міжнародний поділ праці, заснований на новій гнучкості, в ме­жах якого може бути організоване глобальне виробництво.

Згадана Міжнародна зустріч трудящих запропонувала власну модель розвитку, що заснована на таких вимогах:

1. проведення економічної політики, спрямованої на створення і по­ліпшення робочих місць;

2. підвищення заробітної плати і доходів населення;

1. нове підтвердження інституції колективних переговорів як механіз­му регулювання відносин між працею і капіталом;

2. прийняття Соціальної та Міжнародної хартій на захист і повагу головних прав трудящих;

3. збільшення бюджетних асигнувань на охорону здоров'я, освіту, со­ціальний захист і житлове будівництво;

4. втілення в життя політики, спрямованої на запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням на виробництві, забезпечення ефективного захисту здоров'я й життя людини праці.

Сучасна дійсність на всіх континентах не залишає сумніву в тому, що подальше ігнорування життєвих інтересів і демократичних прав трудя­щих не тільки прирікає на провал нинішні моделі модернізації та «наздоганяю чого» розвитку, а й здатне спричинити глобальні соціальні потрясіння