Питання для самоконтролю

1. Суть та види зайнятості.

2. Охарактеризуйте безробіття, його причини.

3. Які види безробіття існують?

4. В чому суть закону Оукена?

Тема 20. Світове господарство та його еволюція

Світове господарство історично сформувалося на межі XIX—XX ст. як ринкове, підприємницьке. Складалося воно сторіччями, коли економіч­ні засади його формування доповнювалися позаекономічними, воєнно-колоніальними методами. Тому світове господарство є історичною і політико-економічною категорією. Це зумовлено тим, що кожному конкрет­ному історичному етапу його розвитку відповідають певні масштаби і рі­вень виробництва, інтернаціоналізації господарського життя і соціаль­но-економічна структура.

Економічні засади розвитку світового господарства пов’язані з міжнародним поділом праці, який відображає спеціалізацію і кооперацію, взаємодію продуктивних сил в міжнародному масштабі.

Особливо великий внесок у становлення світової торгівлі товарами і послугами зробило активне поширення в новітній час ринкових відносин (спочатку у Західній Європі, а потім і в інших регіонах світу), значні гео­графічні відкриття XV—XVII ст., поява в XIX ст. машинної індустрії й сучасних засобів транспорту і зв'язку.

Внаслідок цього наприкінці XIX ст. склався світовий (всесвітній) ринок товарів і послуг, тобто сукупність національних ринків товарів і послуг. Одночасно в світі посилювався рух майже всіх чинників ви­робництва — капіталу, робочої сили, підприємницьких здібностей, тех­нології.

У процесі еволюції сучасного світового господарства можна виділити кілька етапів.

1 .Передовсім це — 10—30-ті роки XX ст., які характеризувалися кризо­вими явищами в розвитку світового господарства, спричинені політич­ним переворотом у 1917 р. в Росії і світовою економічною кризою («Вели­кою депресією») в 1929—1933 рр.

2. Другий етап розвитку світового господарства — це кінець 40-х — 80-ті роки XX ст. — характеризувався інтенсивним зростанням вивезення підприємницького капіталу у світовій капіталістичній економіці, новим зламом структури світового господарства у зв'язку з утворенням світово­го соціалістичного господарства, яке розвивалося на іншій соціально-економічній основі.

3. Початком нового, третього етапу в розвитку світового господарства приблизно можна вважати останнє десятиріччя XX ст. Його відрізняють зростаючий ступінь опанування географічного простору, формування міжнародних, а в деяких випадках планетарних продуктивних сил, поси­лення економічної взаємодії і взаємозалежності.

Світовий ринок – система міжнародних товарно – грошових відносин, пов’язаних з обміном виробничими ресурсами, товарами і послугами між країнами.

Структура світового ринку.

1. Світовий товарний ринок.

2. Світовий ринок капіталів.

3. Світовий ринок праці.

Світовий товарний ринок складається із ринку засобів виробництва та товарів і послуг. На відміну від торгівлі сировиною, тканинами на початку XX століття на сучасному етапі іде торгівля промисловим обладнанням, машинами, транспортними засобами, наукомісткими - ресурсозберігаючими технологіями, інформацією, комунікаційними засобами, ліцензіями.

Ринок капіталів – це вивіз капіталів за межі держави, це експорт вартості у грошовій або товарній формі з однієї країни в іншу. Головна мета експорту капіталу полягає в більш ефективному його використанні для одержання більш високого доходу.

Капітал вивозиться у формі промислового і позичкового.

Промисловий – це іноземні інвестиції в підприємства за кордоном шляхом нового будівництва або купівлі існуючих підприємств, які ідуть на розвиток виробництва.

Позичковий – це надання кредитів урядам або підприємцям інших країн, вкладання грошей на банківські рахунки за кордоном.

Капітал буває державний і приватний.

Вивіз капіталу приносить його власникам дохід у вигляді прибутку, відсотків, дивідендів. Вивіз капіталу сприяє і вивозу товарів.

Ринок робочої сили складається з міграції, переміщення : еміграції і імміграції.

Кожна держава повинна забезпечити роботою населення своєї держави і приймає закони по їх захисту. Один відсоток виїзду з держави висококваліфікованих працівників, це ( - 10%) національного доходу.

Міжнародна торгівля – це економічні відносини з приводу обміну в натурально – речовій формі товарів та послуг. Поглиблення міжнародного поділу праці під впливом НТП сприяє високим темпам зростання і розширення обсягів міжнародної торгівлі.

Торгівля складається з експорту і імпорту. Торговий баланс являється є, коли експорт перевищує імпорт. Коли навпаки – пасивний. Держава може регулювати торгівлю, у формі протекціонізму і вільної торгівлі. Інструментами протекціонізму є митні тарифи, митні збори, квоти (кількісні обмеження ввезення), ліцензії (документи на право експорту і імпорту).

Вільна торгівля проявляється в зменшенні митних зборів, розширенні квот. Утворення зон вільної торгівлі у відповідності з митним союзом : ОСТ (об’єднання) , ЄС, ГУТ.

Учасники зони вільної торгівлі обмежуються відміною митних обмежень у взаємній торгівлі, взаємні поступки, недопущення дискримінації, рівність країн у взаємній торгівлі, здійснення зовнішньої торгівлі на приватній основі.

Обмін товарами на світовому ринку відбувається на основі інтернаціональної вартості. Інтернаціональна вартість складається на основі середніх світових витрат виробництва. Інтернаціональна вартість формує світові ціни, вони відхиляються від інтернаціональної вартості під тиском попиту і пропозиції на світовому ринку.

В силу того, що в світовому господарстві можливості для переміщення капіталів і праці відносно обмежені, на світовому ринку періоди перевищення попиту попит над пропозицією, значно довші ніж в національній економіці. Спочатку формується світова базова ціна, на міжнародних товарних біржах, в портах, куди стікаються товари для подальших переміщень. Якщо попит перевищує пропозицію, встановлюється світова ціна продавця, а якщо навпаки, то світова ціна покупця. Ціни на кольорові метали встановлюються на Лондонській біржі кольорових металів. На вугілля, в західноєвропейських портах. На машини, станки, обладнання, автомобілі, встановлюються ціни основних товаровиробників : Японія, США, Франція, Італія, Німеччина, Китай.

Рівень ціни залежить від того, хто покупець чи продавець несе страхові і транспортні витрати. Розрізняють ціни SIF і ціни FOB.

SIF включає весь обсяг транспортних і страхових витрат до прибуття товару на місце призначення. FOB лише частину, тільки до моменту доставки товару на борт судна чи вагона.