Питання для самоконтролю.

1. В чому суть витрат виробництва?

2. Які існують види витрат?

3. Що означає собівартість продукції?

4. Як визначити прибуток підприємства?

Тема 11. Ціна ціноутворення

Ціна – це грошовий вираз вартості товару або кількість грошей, що сплачується або одержується за товар.

Ціна відображає споживчі властивості товару, купівельну спроможність грошової одиниці, силу конкуренції, державного контролю та інші суб’єктивні моменти.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Крім того, до складу ціни можуть входити: акцизний збір, ПДВ, націнки збутових організацій, торговельні надбавки або знижки.

Залежно від особливостей процесу купівлі продажу та сфери економіки розрізняють такі ціни:

1. Гуртові (відпускні) – ціни підприємств-виробників

2. Закупівельні – в сільському господарстві

3. Кошторисні – в будівництві

4. Роздрібні – для продажу товарів населенню.

5. Тарифи – на транспортні та за платні послуги

6. Світові – за якими реалізують товари на світовому ринку.

За способом встановлення ціни поділяються на:

• державні – на продукцію державних підприємств, соціально значимі товари, ресурси;

• договірні – встановлюються за домовленістю між продавцем і покупцем товару;

• вільні – встановлюються підприємствами самостійно, орієнтовані на економ. зацікавленість виробників, враховують попит і пропозицію.

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів.

Використовують такі методи ціноутворення:

1. Метод «витрати + прибуток»: Ц = С + П

Прибуток встановлюється у відсотках до собівартості.

2. Забезпечення беззбитковості: Ц = Взм + (Впост + П / N), де

N – обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

Взм, Впост – витрати постійні, змінні.

3. Пропорційне ціноутворення – метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, скільки з цін конкурентів.

4. Оцінка споживчої вартості – метод, що ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від товару.

Існують ще інші методи ціноутворення, але при використанні будь-якого з них у подальшому ціна коригується, використовується рід знижок і доплат до ціни. Практично фірми встановлюють цілу систему цін, щоб продавати свій товар на різних ринках.

Так виділяють такі типи цін:

1. Територіальні – різні по регіонам.

2. Ціни зі знижками – сезонні, за обсяг покупки.

3. Ціни стимулюючі – щоб привернути увагу.

4. Пільгові ціни – для деяких категорій.

5. Ціни на нові товари – або дуже високі, або дуже низькі.

Формування цінової політики на конкретному підприємстві охоплює наступні основні етапи:

1. Вибір визначальних цілей формування цінової політики здійснюється за допомогою;

а) орієнтира на покупця,

б) орієнтира на поточні витрати,

в) орієнтира на прибуток.

2. Оцінка споживчого ринку здійснюється в процесі аналізу кон'юнктури ринку на підставі трьох видів можливостей:

• диференціацією цін на товари в рамках сформованого "конкурентного полю" чи на даному сегменті;

• диференціацією цін на окремі товари в розрізі окремих категорій покупців з урахуванням диференціації рівня їхнього торгового обслуговування;

• розширенням обсягу продажу за рахунок зниження цін.