«Операція „Немезида”

(радіоп’єса)

Поліцай

Тюремник

Юрист

Незнайомець

Незнайомець: Східна Європа. Столиця невеличкої молодої держави. Приміщення міністерства внутрішніх справ.

(двері, кроки коридором)

Поліцай: Тут можна курити, ви не знаєте?

Тюремник: Не знаю... Я – курю...

(сірник)

Поліцай (жадібно затягується цигаркою): Ви теж до міністра?

Тюремник: До міністра...

Поліцай: Дві години чекаю.

Тюремник: Референт у нього якийсь пришелепуватий... Совається на стільці, як кіт на глині... Газету позавчорашню читає...

Поліцай: Це той, що в приймальні? Чорний костюм, синя краватка?

Тюремник: Так.

Поліцай: Пристаркуватий він для референта.

Тюремник: Пристаркуватий.

Поліцай: Піду, ще раз запитаю, чого ми чекаємо.

(кроки, двері)

Поліцай: Вибачте, мене ще не викликали?

Юрист: Ні.

Поліцай: А міністр взагалі є?

Юрист: Не знаю.

Поліцай: Не знаєте... Перепрошую, а що ви тут тоді робите?

Юрист: Сиджу.

Поліцай: Навіщо?

Юрист: Чекаю. У коридорі стільців нема.

Поліцай: Ви – референт?

Юрист: Я теж на прийом.

Поліцай: А де ж... Цей, як його...

Юрист: Міністр – не збоченець. Підтоптаних чоловіків у референтах не тримав. У секретаріаті і канцелярії в нього приємні дівчата працювали... Отут така блондинка сиділа... Куди Клаві Шиффер до неї... Та коли я прийшов, на місці її не було.

Поліцай: А ви давно чекаєте?

Юрист: З ранку.

Поліцай: Гм...

(коридор, кроки)

Поліцай: Нічого не розумію...

Тюремник: Я – теж... Я – з Півночі приїхав... Підполковник Гролев, департамент виправних закладів... Начальник слідчого ізолятора „Централ – один”.

Поліцай: Ми знайомі.

Тюремник: Не пригадую...

Поліцай: Поліція, спецпідрозділ „Кондор”. Повстання ув’язнених... Затриманих, тобто... Нас викликали... Ви тоді відмовилися від допомоги...

Тюремник: А, заворушення позаминулого року... Згадав. Ви весь час у масці були...

Поліцай: Це – зараз у мене кабінетна робота...

Тюремник: Піду тепер я дошкуляти тому референтові...

Поліцай: Він – не референт, він – сам нічого не знає...

Тюремник: Розберемося...

(Кроки, двері)

Тюремник: Як ви вважаєте, ще довго?

Юрист: Там, у міністерському кабінеті, щось відбувається...

Тюремник: Що?

Юрист: Щось таке... Таке, у чому я не хотів би брати участь.

(Двері, боротьба, когось тягнуть, звуковий ефект: „двоє б’ють одного”)

Тюремник: Міністр що, сам з арештантами працює?! У власному кабінеті?

Юрист: Ні.

Тюремник: А кого це вивели? Я не роздивився, у нього пика роз’юшена...

Юрист: Його і вивели... Пана Карманіна, міністра внутрішніх справ... Колишнього, як я розумію. Зараз, гадаю, все роз’ясниться...

Незнайомець: Добрий день... Прошу всіх до кабінету... Там поліцейський полковник у коридорі, покличте його теж... Зачиніть двері... Сідайте...

(відповідні шуми)

Незнайомець: Панове, все, що ви почуєте зараз, є найсуворішою державною таємницею. Розповсюдження її вважатиметься не просто посадовим злочином і державною зрадою. На вищому урядовому рівні прийнято рішення, від якого залежить доля нації і країни. Будь – який витік інформації унеможливить його виконання. Сховайте блокноти, записувати нічого не можна.

(звуковий ефект: тривожна відбивка)

Поліцай: Перепрошую, хто ви такий?

Незнайомець: Це не має жодного значення. Я лише передаю вам те, що ви маєте почути.

Поліцай: Передаєте – від кого?

Незнайомець: У чиєму прямому підпорядкуванні знаходиться ваш „Кондор” та інші військові і поліцейські підрозділи швидкого реагування?

Поліцай: У...

Незнайомець: Не треба прізвищ. Ось на столі – телефон урядового зв’язку. Номер вам відомий. Дзвоніть. Вам буде дано пояснення щодо моїх повноважень.

(пауза)

Поліцай: Я зрозумів. Слухаю вас.

Незнайомець: Одразу, щоб до цього не повертатися. У нас були дуже суттєві причини запросити сьогодні до цього кабінету – саме вас. Двох офіцерів не найвищих звань та посад і чиновника Міністерства юстиції.

Юрист: Колишнього чиновника. Вчора мене було звільнено. Скорочення штатів.

Незнайомець: Невдовзі вам доведеться переглянути штатний розклад Міністерства юстиції. У бік скорочення чи збільшення – ваша справа. Як тільки дасте формальну згоду його очолити – так і почнете. (Пауза) Ви про щось спитати хотіли, полковнику?

Поліцай: Власне... Чому – саме ми?

Незнайомець: Не для кого не секрет, що останні призначення на високі посади підпорядковувалися дуже простому принципу. Владу довіряли людям скомпрометованим. Тим, чия біографія була заплямована суттєвими порушеннями закону або навіть злочинами. Керувати вчинками подібних осіб дуже просто. Їхні дії – завжди передбачувані. Адже вони завжди знаходяться на короткому ланцюжку компромату.

Юрист: Зрозуміло. У сьомому класі я підглядав за вчителькою у душі і крав батькові цигарки...

Незнайомець: Вас запросили не тому, що на вас – щ о с ь є. А тому, що на вас – нічого н е м а. Факти, які компрометували б присутніх як службовців і громадян, мені невідомі. Більше того. Є підстави вважати, що прихованих, невідомих нам фактів, які плямували б вашу репутацію, не існує.

Поведінка у певних критичних ситуаціях засвідчує вашу порядність... Для виконання секретної справи, про яку йдеться, потрібні бездоганно чесні люди. І ще. Бажано щоб, крім поваги до закону, в них була совість.

Юрист: Дивно чути такі слова – у такому місці.

Незнайомець: До справи. Офіційні відомості про стабілізацію економіки не відповідають дійсності. Наша країна знаходиться на межі гуманітарної катастрофи.

(тривожна відбивка)

Юрист: Що, знову?

Незнайомець: Те, про що я зараз скажу, відомо кожному, хто читає газети. Об’єктивно наша країна належить зараз до найбідніших. За деякими соціально-демографічними показниками ми наближаємося до Сьєра-Леоне. Тобто, можемо позмагатися з цією державою за титул світового стандарту неблагополуччя. Одночасно – ми знаходимося на першому місці в Європі за експортом капіталу. І маємо доларових мільйонерів на душу населення більше, ніж традиційне місце проживання багатих людей – Швейцарія.

Юрист: Так. Це справді загальновідомо.

Незнайомець: Інакше кажучи, левова частка національного надбання розкрадається і привласнюється. Аргументи, нібито тіньовий капітал теж може працювати на вітчизняну економіку, безпідставні. Ці кошти накопичуються за межами країни. У банках Британських Віргінських островів та інших офшорних зон.

Поліцай: Традиційна схема відмивання брудних грошей. Її на першому курсі поліцейської академії вивчають...

Незнайомець: А тепер – те, чого не вивчають на першому курсі поліцейської академії. Між рівнем економічного розвитку, середньою тривалістю життя працездатного населення та співвідношенням „народжуваність – смертність” є безпосередній зв’язок. Він визначається системою математичних формул. Методики розрахунків створено американськими науковцями. Вони досить складні. Але, володіючи ними, можна прогнозувати майбутнє окремих держав і народів досить точно. Ось... (Шурхіт паперу) Вам... Вам... І вам. Прошу ознайомитися і повернути.

(гортаються сторінки)

Тюремник: Бути не може... Слухайте, я не розумію цих формул, але...

Юрист: А вам і не треба їх розуміти... Головне – висновки. Кілька речень на останній сторінці.

Поліцай (читає): „Отже, за п’ять років згадані процеси набудуть незворотного характеру і далі відбуватимуться ек... експо...”

Юрист: Експонентально. Я вам потім поясню, що таке експонента... Якщо схочете...

Поліцай: Я знаю, що таке експонента. Я на економічному факультеті навчався... У мене примірник зіпсований. Останні рядки зрізано...

Тюремник: У мене – гарна копія. Ось... „Це призведе до поглиблення демографічної кризи... Політичної дестабілізації, втрати територіальної цілісності... Внаслідок... через п’ятдесят років країна перестане існувати як геополітичне поняття... Населення опиниться на межі фізичного зникнення...”

Поліцай: П’ятдесят років...

Тюремник: Мені – сорок п’ять...

Юрист: Сподіваєтесь дожити і все це побачити? А ви – оптиміст...

Поліцай: Будь ласка, стуліть пельку, вельмишановний.

Незнайомець: Я поважаю право кожної людини на власну точку зору. Але прошу зрозуміти. Зараз – не час сперечатися. У нас – міцний і дуже небезпечний ворог. Організована економічна злочинність. Кримінал проголосив війну нашому народу. Війну на знищення. Виклик прийнято. Отже – відтепер ми на війні.

(кроки, відкривається вікно, з вулиці долинає віддалений звук поліцейських сирен)

Юрист: Як я розумію, перша атака відбулася у нас на очах...

Незнайомець: Тобто?

Юрист: Я маю на увазі арешт колишнього міністра... Господаря цього кабінету. Ось тільки бити навіщо його було?

Незнайомець: Ніхто його не бив. Йому документи показали. І один запис дали послухати. Він, як усе зрозумів, у вікно хотів вистрибнути. З восьмого поверху – ластівкою... Ось і довелося співробітникам спецвідділу якось реагувати...

Поліцай: Погано вони відреагували. Непрофесійно.

Незнайомець: Знаю. Проблема у тому, що силові структури нашої країни працюють зараз невідомо на кого. Державні інституції перетворилися на бандитський дах... Професіоналів, яким можна вірити – на пальцях одної руки порахувати можна.

Юрист: І ви, маючи таку армію, хочете воювати?

Незнайомець: Так. Воювати. І перемогти. Попри все.

Тюремник: А що ви пропонуєте робити нам? Тобто, від нас що чекаєте?

Незнайомець: Що ви підготуєте плацдарм, необхідний для атаки на кримінал. В атмосфері абсолютної секретності створите те, без чого цей наступ буде неможливим.

(тривожна відбивка)

Юрист: Що ви маєте на увазі?

Незнайомець: Я маю на увазі ось що. Організована економічна злочинність – це не якась стихійна сила. У неї конкретні обличчя, паспорти і адреси. Корупційна мережа складається з людей. Цих людей слід ізолювати від решти. Якщо цього не зробити – будь - які сподівання змінити щось будуть марними. Розумію, це кепсько звучить... Але оновленому суспільству знадобляться нові в’язниці. Багато нових в’язниць.

Юрист: Новому суспільству знадобляться нові закони. І, бажано, нова соціальна система...

Незнайомець: Ви помиляєтесь! Жодна соціальна система, жодна економіка не витримає такої кількості крадіїв, як у нас. Такої кількості доларових мільйонерів... Так, як у нас – ніде і ніколи не крали... Ані в Америці часів волелюбного Рузвельта... Ані в Іраку доби диктатури Хусейна... Ані в Чилі за правління Піночета... Ніде і ніколи...

Юрист: То ви пропонуєте діяти, як Піночет?

Незнайомець: Тоді йшлося б не про в’язниці, а про табори! Ніхто не збирається обплітати пів – країни колючим дротом... Ніхто не буде сьогодні у центрі Європи хапати людей без суду і слідства... Ні. Йдеться не про беззаконня. А про зміни, за яких наші закони почали б, зрештою, працювати... Скажіть, у нас що, безнадійно погані закони?

Юрист: Ну... Вони недосконалі, часом суперечливі, але...

Незнайомець: Але вони передбачають кару за крадіжку?

Поліцай: Так.

Незнайомець: А за шахрайство?

Тюремник: Так.

Незнайомець: А за хабарництво і корупцію?

Юрист: Так, всі ці поняття відповідним чином кваліфікуються нашим законодавством...

Незнайомець: Отже, у знищенні нашої країни не закони винні?

Юрист: Не закони.

Незнайомець: Пропозиція, яку я роблю вам, проста. В’язниці, що існують, переповнені. Але більшість в’язнів відбувають покарання за дрібні злочини.

Тюремник: Це так... Чесно кажучи, я за останні роки кримінальних авторитетів у нашому ізоляторі не бачив... Хтось за крадіжку зерна сидить, хтось велосипед поцупив... Хто бичка вкрав – той вже в авторитеті... Серйозний злочинець... А таких, у кого рахунки за кордоном – у нас нема...

Незнайомець: Кожен з присутніх у цьому кабінеті є унікальним фахівцем і порядною людиною... Один з вас – самотужки розробив проект альтернативного кримінального кодексу... Кодексу, що, фактично, не залишав для шахраїв можливості залишитися безкарними. Другий – знає все про особливості існування вітчизняної пенітенціарної системи. Третьому багато разів доводилося виправляти помилки цієї системи. Брати участь у ліквідації заворушень у місцях позбавлення волі. І кожний раз – це відбувалося без крові та зайвої жорстокості... Втрьох ви створите ядро секретної оперативної групи під назвою „Немезида”. ЇЇ мета – визначити кількість нових виправних закладів, необхідну для успішної боротьби з організованою економічною злочинністю. Знайти оптимальні місця розташування для цих об’єктів. Обрати кращі проекти, які гарантують надійну ізоляцію та гуманні умови утримання... Створити легенду для кожного спецбудівництва, аби призначення його залишалося таємницею якомога довше... Залучити такий контингент будівельників, який не став ба джерелом витоку секретної інформації... Можливо, найкращим варіантом були б іноземні робітники... На підставі ваших висновків держава виділить спеціальною постановою кошти... Економити на цьому не будемо. Останнє продамо, але...

Юрист: Ви саме це мали на увазі, коли говорили про плацдарм для боротьби зі злочинністю? Тюрми?

Незнайомець: Саме це. А хіба можна у нашій ситуації вигадати щось інше?

Тюремник: У нас є час подумати?

Незнайомець: Я залишу вас на п’ять хвилин... Рішення має бути остаточним. До роботи доведеться братися негайно.

(кроки, двері)

Тюремник: Не знаю, що і казати...

Юрист: Все, що він казав – правда. Правда те, що для справжніх злочинців у наших тюрмах не має місця. Правда те, що наші закони не такі вже погані – але вони не працюють... Правда те, що наша країна гине – а ті, хто винен у цьому, кепкують з чесних людей. Я... Приєднаюся до цієї війни проти криміналу. Принаймні, спробую. Я думаю погодитися.

Тюремник: Я навіть не знаю, хто він... Той, хто нас запросив. Він не назвався, раніше я його не бачив... Але... Вважаю, є сенс ризикнути. Це краще, ніж чекати отак... Я згоден. А ви?

Поліцай: Ні. Я вшиваюся звідси. Заподіяти нічого не можу, це – не мій рівень відповідальності. Але і брати участь у цьому не буду.

Юрист: Чому?

Поліцай: Тому що я згадав нашого співрозмовника. Ми з ним вже бачилися. Десять років тому.

Тюремник: А ось він вас, здається, не впізнав.

Поліцай: А я був у масці тоді. Ми заарештовували його за звинуваченням у шахрайстві. Подробиць не пам’ятаю, справу прокуратура вела. Але, здається, тоді він збирав кошти для спорудження мережі дитячих лікарень...

(звуковий перехід)

Незнайомець: Попри все секретну оперативну групу „Немезида” було сформовано. Вона добре попрацювала, визначивши реальні масштаби економічної злочинності і корупції. На підставі її звіту було вирахувано кількість в’язниць, необхідних, аби припинити розкрадання національного надбання. Кошти для будівництва нових сучасних тюрем було зібрано досить швидко. Але жодний виправний заклад за підготовленими документами так і не збудували. Усі гроші, виділені на операцію „Немезида”, якимось чином опинилися на рахунках кількох банків Британських Віргінських островів. А потім – зникли невідомо де. І це, здається, були останні серйозні гроші, які вдалося поцупити з бюджету країни, де відбувалася дія... Ні, слово честі, більше з цих йолопів нема чого взяти...

(фінальна пісня)