3.3. Шипування луків та інші засоби збереження зникаючих рослин.

3.3.1.«Екотаж» докладно описує необхідність і методику виривання кілочків. [«Я довго забивав вішки геодезичної розмітки, поки, нарешті, мені не спало на думку, що їх варто висмикувати» говорив Эвард Эббі.](8) А, власне, чому б і не забивати. Це може стати дуже діючим способом у випадках, коли на певній території необхідно перешкодити сінокосінню. [Ш. луків – методика перешкоджання сінокосінню в місцях зростання охоронюваних видів рослин (наприклад тих, що занесені до Червоної книги). В землю, безпосередньо на луках вбивають довгі шматки арматури з незагостреними (щоб не пошкодити ноги пішоходів) верхівками. На поверхні лишають біля 10 см арматурини, решта (до 1 м) вбивається в грунт, так, щоб було дуже тяжко вийняти. Така методика ефективно перешкоджає як технічному, так і ручному сінокосінню.](5) Щоб уникнути можливого травмування людей, на шипи можна вдягнути резинові чохли, зробити їх товстими і тупими. Проте це все одно завадить косінню. Прикро, та надійних методів збереження рідкісних рослин практично не існує.

3.3.2. Іноді, щоб відбити в людей бажання ходити в заповідні об'єкти, використається розвішування уздовж дорогий, ведучих у ліс (де зростають зникаючі рослини), листівок про те, що по траві ходити не можна, що в лісі дуже багато кліщів, і що вони переносять небезпечні захворювання, особливо загрозливим дітям. Такого роду оголошення підписуються словом «санепидемстанція». Можна вигадувати і інші речі (гадюки, радіація...) та випадок з кліщами як правило є чистою правдою. Вони є всюди. От тільки санепідемстанція сама не вішає ніяких листівок. Це їх недоробка.

3.3.3. Серед малопопулярних методик захисту зникаючих рослин - закидання популяцій красиво квітучих зникаючих рослин сухими гілками і (однозначно успішно, хоча й накладно) часткове обривання пелюстків більших квітів (які вже зав'язалися), після чого мало кому прийде в голову зірвати їх на букет.

До цих методів можна віднести і деякі засоби пропаганди, як-то поширення чуток про „смертний сон” після нюхання букетів сон-трави або про отруйність тих чи інших видів.

3.4. Перекривання доріг

Гуляючи лісом, нікому не буде складно повикочувати на дорогу мертві стовбури, що валяються навколо. Цікаво, чи захоче водій дорогого джипу, який їхав до лісу з двома дівчатами і ящиком горілки, виходити з машини через кожні 10 метрів і відкочувати з дороги чергову мокру і брудну колоду? Найкраще, у якості психологічного, дратівного фактору діють кілька колод, складених разом Якщо колоди все ж таки повідкочують, наступного разу поскріплюйте їх скобами. Така скоба вбивається між двома стовбурами, якими перекривається дорога. Таким чином, два стовбури буквально зшиваються. Якщо гострі частини скоби будуть оснащені зазубринами, вийняти таку скобу буде практично неможливо. Відсувати з дороги два стовбури одночасно – значно складніше, ніж один... а три?...

На в’їзді до об’єкту Природи можна повісити на мотузці цеглину, на манер дорожніх робітників, що сигналізують таким чином про те, що далі їхати не варто. Інколи це спрацьовує.

ПРИКЛАД

Під час „помаранчевої революції” у 2004 році був прецедент, коли кілька десятків таксистів у м.Василькові завадили виїзду 2000 російських спецназівців з території місцевого військового училища. Жителі міста перекрили дорогу власними автомобілями і валами із автопокришок, які облили бензином і підпалили. Спецназ не зміг виїхати на завдання. Жодна людина не постраждала (за матеріалами 5 каналу).

Якщо ви регулярно займаєтесь перекриванням доріг в лісі колодами і гілками – це добрий знак. Це говорить про те, що екологічний саботаж у вас в крові. Для того, скажімо, щоб знищити мисливську вишку, її треба шукати, готуватись для її знищення і робити це цілеспрямовано. Для того ж, щоб викотити на дорогу колоду, треба лише усвідомлення того, що так буде правильно, що дорога з колодою більш природно виглядає в лісі, ніж дорога без неї.

[На дорозі можна розкидати цеглу, камені тощо. Врешті, у деяких випадках можна завалити на дорогу один або кілька телеграфних або інших стовпів (якщо вони вже не використовуються за призначенням). Бетонні стовпи можна зруйнувати молотком біля основи. Перевага цієї методики, наприклад, над перекривання дороги колодами, полягає в тому, що стовп (бетонний) уже закріплений в одній точці, що є додатковою перешкодою тому, що б забрати його. Та і важить, м’яко кажучи, трохи більше.

Використати можна будь-які матеріали й способи, які не шкодять Природі. В одному із заповідних об'єктів Київської області був навіть прецедент блокування лісової дороги протитанковими «їжаками», які спеціально прикотили для цього від розташованого неподалік ДОТу часів „другої світової”.

При в'їзді в ліс можна повісити на мотузці поперек дороги цеглину. Працівники, що ремонтують дороги, звичайно сигналізують у такий спосіб водіїв, про те, що на ділянці проводяться дорожньо-ремонтні роботи й проїхати не можна. Крім цього можна вивісити таблички про те, що перекопана в багатьох місцях, а реально зробити це не в усіх. Це може допомогти, коли не скрізь можна перекрити дорогу, (наприклад, для того, що б у випадку лісової пожежі пожежна машина змогла добратися до потрібної ділянки лісу). Або просто принесіть реальний знак земляних робіт.

Шлагбауми.

Мова йде про невеликі шлагбауми, що перекривають дороги на в'їздах у заповідні й інші об'єкти природи. З іншого боку, ці поради можна застосувати для шлагбаумів, розміщених на прохідних підприємств і установ.

Якщо шлагбаум, як це часто буває, закритий на замок (звичайно використається ланцюг, яким шлагбаум примотується до стовпа на протилежній стороні дороги або змотуються дві «половинки» шлагбауму, встановлені на узбіччі одна напроти іншої. Ланцюг замикають навісним замком.), поверх них можна повісити свій ланцюг і свій замок. Ланцюг потрібно брати товстий, такий, щоб замок можна було продягнути безпосередньо через його ланку і, бажано, із завареними кільцями, які не можна розігнути. Замок використовують із цільним литим корпусом, якому не можна розбити молотком і товстим обідом, який ніхто не захоче пиляти пилкою. Річ у тому, що замок і шлагбаум у лісі говорить про те, що в когось є від нього ключ, у когось, хто хоче бути власником цієї ділянки лісу. Якщо можливості для використання такого методу немає (ви звичайно не носите із собою ланцюги й коморні замки), можна зіпсувати наявний замок. У ньому можна обламати старий ключ або залити в його шпару розплавлений свинець (олово). З підручних матеріалів можна використати поліетиленовий пакет, що легко розплавити (для цього досить запалити його край), і закупорити ним отвір у замку.] (1)

І ще, перейшовши лісовий струмок по гілках, не забудьте розібрати після себе переправу .