5. Радикальні методи охорони природи в населених пунктах.
Цінність міської природи ніколи не порівняється з цінністю диких ділянок, віддалених від населених пунктів. Парки, сквери і інші шматки природних територій, що залишаються в міському ландшафті, ізольовані від диких екосистем і ніколи не можуть бути пріоритетними об’єктами охорони природи як такої. Проте, з іншого боку, свідомий захисник природи не може і не повинен спокійно дивитись на те, як знищуються ці останні клаптики тої зелені, серед якої ще можна дихати на повні груди, тієї відкритої незаасфальтованої землі на яку ще можна ступити босоніж і тих останніх гілок, на яких ще можуть сидіти птахи. Міська природа менш цінна, та більш пригноблена і подекуди чи не більше за всі інші її залишки потребує захисту. Бо ніде, крім як в місті, їй так сильно не загрожує загибель. Природу міст витоптують ногами і автомобілями, вирубують під виглядом реконструкції, шматують і забудовують. Для Розвитку Міста, зелена зона – це територія, яка просто ЩЕ НЕ ЗАБУДОВАНА. І ніхто крім нас не може стати на заваді цьому, оскільки бюрократичні методи боротьби майже ніколи не спрацьовують. Головною причиною цього є те, що шматки природи в місті знищують надзвичайно стрімко, так, що законними методами ніхто просто не встигає нічого зробити. Для того, щоб вони спрацювали, ми повинні вміти достатньо ефективно затримувати нищення природи.
5.1. Руйнування будівельних парканів.
Одним з найбільш поширених методів затримання процесів будівництва є руйнування огорожі будівельного майданчика. Найпоширеніший випадок, коли в місті зникають парки є їх забудова. Тобто ви приходите ввечорі додому, а сквер оточений парканом... сьогодні-завтра не розібрались що до чого... дивитесь, а дерева за парканом вже всі спиляні. Щоб цього не сталось, парканові не можна дозволити лишатись на місці. Щойно він з’явиться – його відразу треба зруйнувати. Методика дуже проста. Кілька чоловік беруться за паркан і валять його на себе.
ПРИКЛАД
Протягом 2005-2006 років в Києві такі акції проводились дуже часто. Щоправда, нерідко активні дії киян закінчувались бійками з будівничими. Втім, на щастя в Києві киян поки більше, ніж будівничих. Проте після цього почали встановлювати паркани, закріплені з середини металевою основою і мішками з піском, вага яких не має дозволити повалити паркан. Втім це виявилось помилкою, адже валяючи такі паркани, люди ламали металеву основу, що не дозволяло швидко відновити огорожу. Нарешті почали встановлювати бетонні 2,5-метрові паркани. Та і це не виявилось панацеєю проти народного гніву. Так, 5 травня по Харківському проспекту, 2 встановили огорожу з 90 бетонних плит. Батьки, що повернулись з роботи, побачили, що дитячий майданчик оточений стіною. За лічені хвилини більш як 500 чоловік голіруч зруйнували всю стіну, яку протягом дня ставили за допомогою техніки. Варто підмітити, що бетонна плита такого розміру, падаючи, неминуче тріскається і розсипається від власного розміру. Тож всі плити не лише повалили, а ще й зруйнували.
