3.1.1. Безпека дерев.

Шипування, це щось на зразок щеплення для дерев: дерево має один раз пережити це, загоїти маленьку ранку, щоб потім не загинути від великої. Так само як і щеплення для людей (чи тварин), шипування запобігає тільки одній хворобі – пилкам. Іншим загрозам шипування не стане на заваді. Проте імовірність того, що дереву з часом загрожуватиме саме пилка, дуже велика.

Багато хто каже, що шипувати не можна, оскільки вбитий у дерево цвях може занести до дерева хвороботворні бактерії та спори грибів. Проте всі забувають, що птахами та іншими тваринами нерідко травмуються дерева, навіть вітром інколи ламаються гілки. І дерева не гинуть... Травми, отримані деревом від цього не можна порівняти із тими, що спричиняє цвях. У садах щовесни проводиться обрізка гілок, інколи навіть проводять омолодження дерев. Під „омолодженням” розуміють обрізання усіх пагонів крім одного, після чого він розвивається у „нове”, молоде дерево. І навіть такі заходи не призводять до загибелі дерева. Що вже казати про шипування... Пошкодження від цвяха мізерне. Крім того, деякі садівники використовують цвяхи для підвищення врожайності дерев. Вони переконані, що десяток цвяхів в стовбурі – найкращий спосіб збільшити розміри і кількість плодів на дереві.

3.1.2.Безпека шипувальника та обладнання.

Перше і головне у справі власної безпеки під час шипування – контролювати ситуацію. Шипувати дерева поодинці не можна. На кожних 1-4 шипувальника має бути принаймні один спостерігач, який слідкує, чи не наближається хто не будь до місця акції. Інакше кажучи – завжди ставте когось „на шухер”. Займатись шипуванням значно легше вдень, ніж вночі. Звісно, вдень легше зіштовхнутись в лісі з іншими людьми, проте будь-яку діяльність в лісі серед ночі, якщо її виявлять, автоматично вважатимуть підозрілою. Бажано не робити це біля доріг, не розмовляти при цьому. При появі на горизонті незнайомців, молотки і цвяхи можна відкинути в бік, скажімо в лісову підстилку. Крім того, придумайте спільну легенду, чим ви тут займаєтесь: пікнік (о, а ось і бутерброди!), вішання шпаківень, зоологічні дослідження тощо. Для того, щоб це можна було зробити оптимально, вам варто зробити попередні приготування.

Молоток не має бути блискучим. Для цього його, разом з ручкою, фарбують коричневою, чорною або зеленою фарбою з балону. Якщо пофарбований молоток виходить надто блискучим, цей недолік легко ліквідувати за допомогою наждачного паперу. В такому вигляді його можна без проблем жбурнути в опале листя, де він буде практично непомітним. Як правило, обирають важкі молотки, вагою від 1 до 3 кг. Під час шипування, можна обмотати ганчіркою, щоб він не дзвенів на весь ліс.

Цвяхи обираються залежно від того, які породи дерев і якої товщини ви зібрались шипувати. Найменший розмір цвяхів, придатних для шипування – 10 см., краще навіть 12 см. Найдовші – на ваш розсуд. Обмеження довжини цвяхів відбувається завдяки вашим фізичним можливостям, адже забити в дерево товстий і довгий цвях дуже важко. Є велика імовірність того, що він загнеться до того, як ви його заб’єте повністю. Щоб цього не сталось, треба бити дуже сильно. Цвях не загнеться, якщо при кожному ударі влазитиме в дерево. Якщо ж ви слабенько тюкатимете його, цвях загнеться точно.

Серед асортименту будівельних магазинів інколи трапляються цвяхи із зазубринами, або зі спіральним рельєфом. Такий цвях витягти з дерева майже неможливо. Якщо ж у продажу їх немає, можна взяти трикутний або квадратний напилок і зробити на цвяхах зазубрини самотужки.

Для шипування великих дерев великими цвяхами використовують спеціальну металеву ручку, схожу на ручку від напилка чи стамески. У цю ручку вставляють цвях (вже без шляпки, що допоможе йому залишитись в дереві назавжди) і забивають. Оскільки частина цвяха лишається в ручці, знижується імовірність, що він зігнеться. А якщо і зігнеться, то за допомогою цієї ж ручки, цвях легко можна буде висмикнути з дерева.

По класиці, у цвяхів відкушують шапку і вже тоді добивають у стовбур. Тоді його вийняти стає майже неможливо. Для цього треба носити з собою спеціальні кусачки. Коли до повного занурення в дерево лишається пару ударів – відкусіть шапку цвяха і добийте його остаточно.

[Будьте обережні, купляючи велику кількість цвяхів. Хоча цвяхи є самим звичним людському оку предметом і використовуються повсемісно, саме вони можуть стати вагомим опосередкованим доказом проти вас. Тому нерозумно купляти відразу багато цвяхів і тим більше, робити це там, де вас добре знають.] (2) Які саме цвяхи купляти залежить не лише від розміру дерева а і від його виду. Аналогічно, від виду дерева залежить і необхідність зривати шапку. Сосни, кедри, тополі, берези і липи м’які, в них можна вбити що завгодно. Дуб, граб і деякі інші дерева дуже тверді. Крім того, граб і деякі клени мають дуже рівну кору, на якій цвях легко підчепити за шапку і витягти.

Рукавички слід купляти тряпчані і одноразові – а отже дешеві. На раз вистачить пари. Одну рукавичку ви вдягаєте на руку, якою берете і тримаєте цвяхи (не забувайте, що всі вони в мазуті!), а другу використовуєте для зберігання решти цвяхів. Для руки, що тримає молоток рукавичка не треба. Можете натерти мозолі, та голою рукою молотки тримати значно надійніше. Цвяхи ж в рукавичці, як і молоток, можна жбурнути у листя, а потім забрати. Вони не розсиплються і не дзвенітимуть. Основну мас цвяхів лишайте у того, хто стоїть на шухері, а краще десь у кущах.