2. „Рекреація в законі”
Цей розділ присвячений боротьбі з (або попередженню) ненормованої рекреації в цінних природних територіях та на землях ПЗФ. Цей розділ дещо має відношення до іншого напрямку природоохоронної роботи – допомоги ПЗФ, але з низки причин виокремлюється нами в окремий блок. В основному це викликане тим, що групи, які систематично працюють по методикам, поданим тут, ідеологічно більш перегукуються з принципами екотажу, ніж з класичними напрямками роботи Руху ДОП (екологічний контроль, патрулювання об’єктів ПЗФ, БЗБ). Втім, незалежно від нюансів ідеології, всі ми розуміємо, що ненормована рекреація – це шкідливо і приховує загрозу. Так само, як приховує загрози будь-що ненормоване.
Об’єкти ПЗФ і найцінніші непорушені природні території самі по собі є привабливими для туристів і рекреантів.
Трохи про терміни. Туристами ми вважаємо і називаємо людей, що займаються проходженням маршрутів по природним і малозаселеним ділянкам, а також відвідуванням визначних об’єктів в природі і в містах. Туристи насолоджуються красою ландшафту (природного і історичного), прагнуть відвідати нові цікаві місця і повернутись туди, де вже колись були. А рекреанти – це люди, що просто займаються «виїжджанням на природу» на приватному авто або у громадському транспорті. Саме після цих людей ми бачимо залишене сміття, порубані дерева, незагашені кострища, розкатані автомобільними коліями галявини і ділянки степу. Інакше кажучи, рекреанти – це люди, що відпочивають на природі, не соромлячись псувати місце свого відпочинку і не збираючись потім повертатись в те саме місце. Таким чином, ми не сумніваючись говоримо, що прошарок рекреантів є шкідливим для природи. А отже, боротьба з ними має бути одним з напрямків природоохоронної роботи.
Питання на стільки актуальне і повсякденне, що слово «рекреант» для багатьох про- і пост-ДОПівських природоохоронних організацій набуло буквально жаргонного значення і використовується для швидкого ідентифікування людини, як негативного персонажу.
Сказати є багато що, тому ми розглянемо лише деякі найбільш явні «недоліки» діяльності рекреантів і шляхи боротьби з ними (чи принаймні попередження їх). Відразу скажемо, що, оскільки більшість відпочиваючих на природі, на жаль, є не туристами а саме рекреантами, нас з вами значно менше, ніж їх. Тому і боротьба з рекреантами дуже сильно ускладнюється по причині того, що їх надто багато. При всьому бажанні, прослідкувати за всіма нереально.
2.1.Сміття.
Рекреанти всюди лишають після себе сміття. Це фактично є їх головною ознакою і відміною від всіх інших прошарків населення. Боротись зі сміттям і засміченням як таким, дуже важко. Адже штрафні санкції і тим більше, попередження про них однозначно не дають жодного ефекту. Рекреантів надто багато, щоб налякати всіх, оштрафувавши одного разу хоч одного. Крім того, рекреанти, крім засмічення природи під час стихійного відпочинку, не соромляться вивозити на природу і скидати свої побутові відходи – там, куди не збираються виїжджати на відпочинок (узлісся, відгалудження лісових доріг, яри, балки, лісосмуги). Хто з вас не бачив таблички «Скидання сміття заборонено. Штраф 500 грн» серед величезної купи відходів. Дехто навіть асоціює таблички «Скидати сміття заборонено. Штраф...» з більш природнім «Скидати сміття заборонено. Колян (Вован, Бєлий тощо)». До речі, це б, може, і подіяло.
Пластикове і скляне сміття надзвичайно довго розкладається в природі і спричиняє забруднення на кілька десятиліть наперед. Окрім того, під час весняних і осінніх палів сухої трави і опалого листя сміття, що знаходиться на поверхні землі, також горить і викидає у повітря велику кількість шкідливих хімічних сполук (особливо це стосується пластикових і гумових полімерів).
Частково засмічення можна попередити встановленням на в’їздах до цінних природних територій баків для сміття. Оскільки цей захід тягне за собою необхіднсть регулярного (особливо в сезон відпочинку) вивезення вмісту баків. Це можливо лише в об’єктах ПЗФ (природні та біосферні заповідники, НПП, РЛП), оскільки вони мають адміністрацію. Та і це дуже проблематично, адже бюджет ПЗФ, рівно як і ініціативність їх адміністрацій, як правило обмежені. В інших випадках, тобто коли територія є незаповідною, її користувачами є сільради або лісництва. Встановлення ними баків для сміття практично виключене. Добитись цього можна лише завдяки створенню їм відповідного іміджу у вищестоячих органах або за допомогою скарг. На жаль, в більшості випадків більш інтелігентні шляхи безнадійні.
Іншим важливим напрямком боротьби із сміттям є афішування акцій по його прибиранню в місцевій пресі і інших медіа, залучення до акцій школярів і працівників підприємств та установ. Оптимально такі заходи організовувати в рамках осінніх і весняних місячників з благоустрою, напередодні Дня Землі та Дня охорони навколишнього природного середовища. Під час оприлюднення інформації про акції слід наголошувати в першу чергу на тому «які негарні ті, хто сміття скидає». У вдалий момент підбурте представника місцевої влади сказати журналістам, що він бере під свій особистий контроль дотримання чистоти там-то і там-то. Особливо гарно діє на ЗМІ участь у акціях школярів.
Там, де сміття вже є, його, на жаль, треба прибирати. Про це написано окремо. Наявність серед лісу або на березі купи сміття магічним чином спонукає багатьох навіть не зовсім безнадійних рекреантів до скидання туди ж і свого сміття. «О, тут скидають сміття – тут його приберуть (тут і так вже брудно) – можу і я тут викинути все». Інші ж взагалі не думають і, бачачи чуже сміття, кидають і своє. Так виникають стихійні сміттєзвалища. Тому ми змушені ліквідовувати в цінних природних об’єктах сміття, тим самим частково попереджуючи його збільшення.
Окремо слід сказати про те, що деякі рекреанти не просто викидають сміття в лісі або на березі, а лишають його у викопаній ямі. Попри загальноприйняту думку, це ніяк не полегшує долю лісу і лише сприяє збільшенню кількості сміття. Вміст ям треба організовано вивозити, а самі ями засипати. Якщо яму викопують на березі, весняний паводок вимиє його плавучі складові в річку, а можливо навіть сама річка підмиє берег і весь вміст ями потрапить у воду.