2.2.Вандалізм.

Рекреанти в більшості не дуже інтелектуальні і тим більше – малоестетичні і низькоморальні люди. Це тим краще видно, чим більше їх збирається одночасно. Крім того, що вони будь-де лишають після себе сміття, вони ще й дуже сильно схильні до вандалізму. Часто доводиться бачити в лісі порубані для вогнища живі дерева (які не захотіли горіти!), поламані шлагбауми і стовпчики квартальної сітки лісів, умисно знищені (переважно розстріляні) природоохоронні щити та інформаційні аншлаги об’єктів ПЗФ. Все це – рекреанти і переважно ті, що не знають куди діти додану алкоголем енергію. Як попередити вандалізм з їх боку? На жаль, реального рецепту поки не винайдено.

Що стосується інформаційних аншлагів і природоохоронних щитів (знаків), що встановлюються в об’єктах ПЗФ, їх рекомендується виготовляти з металу і вивішувати або на висоті, де до них важко буде дістатись без додаткового спорядження або встановлювати в зоні прямої видимості лісництва або адміністрації парку/заповідника.

Лише частково ефект дає (див. далі по тексту) обмеження в’їзду до ПЗФ.

Найкращим заходом є, безумовно регулярне патрулювання території із залученням лісників, інспекторів і міліції. Лише чутка про патрулювання може вплинути на «рекреаційну» ситуації об’єкту. Та і те, цей вплив буде проявлятись здебільшого в тому, що рекреанти просто їхатимуть в інші місця, оминаючи патрульовану ділянку.

ПРИКЛАД

Найкращим, на нашу думку, прикладом можна вважати організацію патрулювання (навіть постійної охорони) РЛП «Лиса Гора» в Києві. Більша частина РЛП зайнята залишками земляних валів колишнього Лисогірського форту Київської фортеці 1872 року побудови і є музейною територією. Земля РЛП належить музею «Київська фортеця». За рахунок такого нестандартного стану справ (переважно через пагубний вплив рекреантів на споруди форту) вдалось організувати постійне патрулювання та охорону в’їзду до Лисої Гори співробітниками спецслужби «Барс».

Втім, навіть така воєнізована охорона має свої суттєві недоліки. Будучи представниками внутрішніх військ, так би мовити, «двоюрідними братами» міліції, «барсики» без жодних вагань пропускають на територію Лисої гори численні автомобілі прагнучих відпочити міліціонерів і пожежників (всі – в робочий час і на службовому транспорті).

2.3.Спортивне орієнтування і екстремальні види спорту.

На превеликий жаль, нерідко доводиться бачити, що до рекреантів відносяться і люди, що можливо навіть більше за інших ведуть здоровий спосіб життя. Тобто ті, хто займається екстремальними видами спорту (у тому числі і спортивним орієнтуванням). Проблема мабуть в тому, що більшість видів екстремального спорту і відпочинку є дуже дорогим задоволенням. Як і у випадках з іншими формами «дорогого задоволення», екстремальний спорт стає показником соціального статусу багатої молоді. А такі люди рідко цінують природу і навчені бережливого ставлення до того, що їх оточує. Багато з них щосили демонструють, що їм все дозволено і є самими справжніми рекреантами.

Одним з недоліків екстремального спорту є те, що займатись деякими його різновидами можна лише в природних умовах, але водночас, природний ландшафт в первинному вигляді самих спортсменів не влаштовує. Всі вони схильні маркувати свої маршрути (будь то велосипедисти, орієнтувальники, лижники, мотоциклісти чи скелелази). Це можуть бути відмітки фарбою на деревах, зарубки, таблички або пластикові стрічечки Аматори-горнолижники вирубають дерева і розчищають підлісок там, де бажають бачити свій гірськолижний спуск. Маунтен-байкери (гірський спуск на велосипеді) будують в горах і лісах стежки і трампліни з дерева. Пейнтболісти, страйкболісти, толкієністи і історичні реконструктори споруджують фортеці, окопи, бліндажі і бойові точки, риють окопи. Крім того, що руйнується природна рослинність і грунтовий покрив, на будівництво як правило йдуть зрубані тут же дерева. А квадрациклісти взагалі схильні їздити на своїх чотириколесних мотоциклах там, де доріг нема – тобто по високій траві і кущах. Всі ці приклади свідчать про те, що екстремальні види спорту негативно впливають на дику природу, спричиняючи руйнацію природних ландшафтів, деградацію рослинності і ерозію.

ПРИКЛАД

Протягом кількох років на півострові Тарханкут (західна околиця п-ову Крим) у с.Оленівка, що є неофіційною столицею українського дайвінгу і всіх видів водолазного спорту, кілька дайвінг-клубів проводять акцію з очистки дна прилеглої до берега Тарханкуту акваторії Чорного моря від сміття. Акція дає дійсно вагомі результати, що вимірюються «камазами» виловленого на дні сміття і привертає до екологічних проблем півострова увагу ЗМІ. Остання акція, в квітні 2004 була приурочена до створення на Тарханкуті Національного природного парку.

Все ж таки, хоч екстремали є людьми екстремальними, та багато з них нормально ідуть на контакт, адже бажають приїздити в улюблені місця ще і ще. Інколи навіть можна (якщо, звісно, завчасно) домовитись про перенесення змагань в інше місце. Треба усвідомлювати те, що вартість екстремального спорту дуже висока, клуби екстремалів дуже високоорганізовані і дисципліновані. Змагання, зльоти і ігри плануються завчасноі ретельно продумуються. Для їх проведення купляється обладнання, беруться відпустки і самі екстремали з’їжджаються з багатьох міст в одне місце.

Підійти до кампанії, скажімо, пейнтболістів з 5 міст і сказати «Ну, хлопці, тут не можна проводити ігор, тут заказник... і взагалі наступні два місяці – місячник тиші – сезон гніздування птахів» - малоефективно. І то, це ще коректно сказано. Вас як правило, не послухають, а можливо і проявлять агресію. Тривала підготовка заходу – надто висока ціна, щоб розвернутись і піти геть. Тому підхід треба шукати з розумом. Представтесь, спитайте, хто тут головний, запишіть його контакти і посаду; сфотографуйте все; поясніть, що саме порушується і чому ігру тут і зараз проводити не можна. Не розмовляйте ні з ким крім керівника групи – поводьтесь як в рейді. Власне, це і є рейдова робота. (УВАГА!) Спитайте, з ким узгоджене місце і час проведення заходу, попросіть пояснити, як зв’язатись з цією людиною. Це найсильніший з вашого боку момент розмови. Поводьтесь при ньому, не видаючи очікування ефекту. Втім, погодження могли дати і лісники, що є користувачами даної ділянки лісу. Скарга на лісників, підготовлена вами після цього, майже на 100% гарантуватиме заборону проведення аналогічних заходів в майбутньому.

При дружній атмосфері бесіди, найкраще налагодженню контактів і розумінню сприяє подарована екстремалам карта ПЗФ (якщо воно є – із зонуванням, стежками) із правилами поводження на території. Карти і інструкції клуби екстремалів люблять. Високоорганізовані кампанії тяжіють до елементів організації і порядку. Ми готуємо такі карти з інструкціями для всіх об’єктів, які патрулюємо і називаємо їх інформаційними листками.

ПРИКЛАД

Розроблений ДОП КНУ «Зелене майбутнє» інформаційний листок для РЛП «Лиса гора» користується популярністю серед пейнтболістів і страйкболістів, адже отримуючи його, вони не лише можуть обрати місце проведення гри, в якому у них не буде проблем з охороною РЛП, а ще й отримують високоточну карту всього РЛП, зроблену на основі топозйомки масштабу 1:10 000, що значно точніше за наявні в інтернеті карти урочища.

Крім самостійних розмов можна хіба що викликати міліцію (в ліс?) або потім поскаржитись на організатора.

Перекриття доріг і інше обмеження потрапляння на об’єкт, яке ви можете організувати - не обтяження, а зайва насолода екстремалу. Майте це на увазі і забудьте такі варіанти.