3.10. Саботаж руйнування ландшафтів

Сільське господарство, мережа транспортних шляхів і будь-яка інфраструктура, простягаючи свої пазурі до дикої природи, перш за все беруться за знищення ландшафтів. Ніщо не страждає на стільки всюди, як ландшафти. Вони не можуть втекти, не можуть розвіяти насіння і вирости в іншому місці. Натомість вони можуть залікувати свої рани. І ми можемо їм в цьому допомогти.

[3.10.1. Місцеві жителі багатьох регіонів України, з метою перегону худоби або мийки машин, зводять на малих ріках невеличкі греблі. Утворюються ставки, що порушують гідрологічний режим прилеглої території і самої річки, перешкоджають міграції та нересту риб. З цим можна боротись. Під час весняного паводка в греблях слід проробити незначні вертикальні щілини. Це можна зробити саперною лопаткою або сапкою. Після цього, частину дамби, що залишилася, благополучно руйнує вода самої річки. Мине тиждень і річка відновить колишній вигляд. А наступного року на залишках насипу вже зеленітиме трава.

3.10.2. Дуже часто місцеві жителі розкопують степові схили, створюючи на них штучні тераси; приносять чорнозем і влаштовують несанкціоновані городи. Із цим можна боротися шляхом «зчісування» бортів (країв) терас звичайною лопатою. Краще, коли це роблять кілька людей. Після руйнування борта, перша ж злива змиє принесений шар чорнозему з тераси. Завдяки властивості самовідновлення степів, згодом на місці знищеної тераси відновиться степова рослинність.

3.10.3. Щоб саботувати осушення боліт, у русло осушувальних каналів скидають хмиз і землю, що приводить до паралізації плину. Ця методика неодноразово випробовувалась при боротьбі з осушенням боліт. Далі Природа самостійно вирішує проблему: стіни каналів руйнуються й частково заповнюють русло, на місці каналу проростає болотна рослинність. Справу зроблено! Така методика застосовувалася, наприклад Карпатським экоклубом «Рутенія» для порятунку унікального високогірного сфагнового болота.] (1)

3.10.4. [У передмові до російськомовного видання «Банди гаєчного ключа» Едварда Еббі пригадується про групу людей, що закопує в лісові дороги й злітні смуги сіль, після чого копитні тварини самостійно розкопують дороги. Це перешкоджає проїзду в ділянки дикої природи транспорту. ](8)

3.11. Природоохоронне нищення природи

3.11.1. Штучний пал.

В той час, коли більшіть свідомих природоохоронців ведуть боротьбу із весняними і осінніми палами листя і сухої трави, доведеться запропонувати вашій увазі зовсім протилежну методику – зумисне підпалювання трави з метою охорони природи. Така методика знаходить місце у випадках, коли на території, що регулярно піддається весним палам, зростаю.ть равнньовквітучі весняні рослини. Уявімо, що це – віддалена від населених пунктів балка, у вусті якої розташоване забите степове село. Щовесни тут палять суху траву. А у балці зростають занесені до Червоної книги первоцвіти. Ви не зможете виїжджати на цю ділянку щодня і тим більше, патрулювати її весь період, коли траву можуть підпалити. Вам доведеться підпалити її самотужки. Коли трава біля зникаючих рослин загориться, за допомогою граблів і інших засобів, зробіть так, щоб вогонь розповсюдився лише вузькою смугою навколо зникаючих тварин. Коли коло замкнеться, загасіть всі до останньої жаринки. Тепер навколо зникаючих рослин утворилось негорюче захисне коло. Можна їхати далі.