Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПОСІБНИК.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
17.11.2018
Размер:
481.79 Кб
Скачать

Зміст

1. Методологічні засади сучасного наукового дослідження. . . . . . . . . . . . . . . 5

1.1. Наукове дослідження, його характеристики та етапи проведення. . . . . 5

1.2. Поняття про методологію дослідження, види та функції наукових досліджень. Методи та техніка наукових досліджень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14

1.3. Методи дослідження на емпіричному й теоретичному рівнях. . . . . . . 17

1.3.1. Методи емпіричного дослідження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18

1.3.2. Методи теоретичного дослідження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

1.3.3. Методи, що можуть бути застосовані на емпіричному і теоретичному рівнях. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

2. Методи педагогічного дослідження. Навчальний педагогічний експеримент. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .24

2.1. Сутність і класифікація методів науково - педагогічного дослідження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .24

2.2. Загальнонаукові методи в педагогічних дослідженнях. . . . . . . . . . . . .30

2.2.1. Теоретичний аналіз і синтез педагогічних явищ. . . . . . . . . . . . . . . 30

2.2.2. Вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, дослідна педагогічна діяльність. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

2.2.3. Педагогічне спостереження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .37

2.2.4. Педагогічний експеримент. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .40

2.2.4.1. Сутність і види педагогічного експерименту. . . . . . . . . . . . . .40

2.2.4.2. Вимірювання навчальних досягнень учнів. . . . . . . . . . . . . . . 41

2.2.4.3. Планування окремих фаз педагогічного експерименту. . . . . 45

2.2.4.4. Способи відбору експериментальних груп. . . . . . . . . . . . . . . 45

2.2.4.5. Зменшення впливу додаткових факторів на результати педагогічного експерименту. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .47

2.2.5. Метод експертних оцінок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49

2.2.5.1. Сутність методу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .49

2.2.5.2. Різновиди методу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50

2.2.5.3. Організація експертної оцінки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .52

2.2.6. Методи моделювання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53

2.3. Частково-наукові методи в педагогічних дослідженнях. . . . . . . . . . . . 57

2.3.1. Вивчення документів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57

2.3.2. Опитувальні методи в педагогічному дослідженні. . . . . . . . . . . . .58

2.3.3. Соціометричний метод. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .63

3. Статистична обробка результатів педагогічного дослідження. . . . . . . . . . 64

3.1. Основні типи вимірювань в педагогічному дослідженні. . . . . . . . . . . .65

3.2. Статистичні гіпотези в педагогічних дослідженнях. Загальні принципи перевірки статистичних гіпотез. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68

3.3. Порівняння результатів двох залежних вибірок. . . . . . . . . . . . . . . . . . 71

3.3.1. Критерій Макнамарі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71

3.3.2. Критерій знаків. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77

3.3.3. Критерій Вілкоксона. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .81

3.4. Порівняння результатів двох незалежних вибірок. . . . . . . . . . . . . . . . .87

3.4.1. Медіанний критерій. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .87

3.4.2. Критерій Вілкоксона – Манна – Уітні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91

3.4.3. Критерій 2 (хі - квадрат). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

3.4.4. Критерій Колмогорова – Смірнова. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101

Додатки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108

Використана література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115

1. Методологічні засади сучасного наукового дослідження

1.1. Наукове дослідження, його характеристики та етапи проведення

Національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті визначено основні чинники, які сприятимуть активізації даного процесу. Серед них можна виділити наступні: єдність освіти і науки, як умова модернізації освітньої системи; фундаменталізація освіти, інтенсифікація наукових досліджень у вищих навчальних закладах; формування змісту освіти на основі новітніх наукових і технологічних досягнень; достатній обсяг фінансування науки та підтримка вітчизняних наукових шкіл; правовий захист освітніх інновацій та результати науково-педагогічної діяльності як інтелектуальної власності; запровадження цільових програм, що сприяють інтеграції освіти і науки; випереджальний розвиток педагогіки і психології, внесення цих наук до переліку пріоритетних напрямів розвитку науки в Україні; інноваційна освітня діяльність у навчальних закладах усіх типів, рівнів акредитації та форми власності; створення науково-інформаційного простору для дітей, молоді і всього активного населення, використання для цього можливостей нових комунікаційно-інформаційних засобів; залучення до наукової діяльності учнівської та студентської обдарованої молоді, педагогічних працівників; поглиблення співпраці і кооперації навчальних закладів і наукових установ, широке залучення вчених НАН України та галузевих академій до навчально-виховного процесу та дослідницької роботи в навчальних закладах.

У Законі України “Про вищу освіту” передбачено, що наукова і науково-технічна діяльність у вищих навчальних закладах є невід'ємною складовою освітньої діяльності та здійснюється з метою інтеграції наукової, навчальної і виробничої діяльності в системі вищої освіти. Вона передбачає розвиток різних форм наукової співпраці, розв`язання складних наукових проблем, упровадження результатів наукових дослід­жень і розробок; безпосередню участь учасників навчального процесу в науково-дослідних роботах, що проводяться у вищому навчальному закладі; планування проведення і виконання науково-педагогічними працівниками наукових досліджень у межах основного робочого часу; організацію наукових, науково-практичних, науково-методичних семінарів, конференцій, олімпіад, конкурсів, науково-дослідних, курсових, дипломних та інших робіт учасників навчально-виховного процесу.

Успішне оволодіння навичками дослідження і творчої роботи бакалаврами, спеціалістами, магістрами допомагає їм порівняно легко включатися в професійну діяльність, переводити наукові знання в площину практичного використання. Крім того, володіння методологією та методами дослідження сприяє розвиткові раціонального творчого мислення особистості, оптимальній організації наукової творчості в умовах практичної діяльності. Кваліфіковане володіння понятійним апаратом, методикою виконання та оформлення науково-дослідної роботи, здатність провести об`єктивну оцінку отриманих результатів є умовою активної участі особистості у вирішенні як локальних, так і глобальних завдань переходу до стійкого, економічно безпечного розвитку, в якому особливо велике значення належить науці, яка спроможна забезпечити методологічні та технологічні основи всіх необхідних змін.

Дефініція поняття “наука” ґрунтується на її змісті та функціях у суспільстві. Сучасні науковці [1, 2, 3] визначають науку, як соціально значущу сферу людської діяльності, функцією якої є вироблення та використання теоретично систематизованих знань про дійсність. Наука є складовою частиною духовної культури людства. Як система знань вона охоплює не лише фактичні дані про предмети оточуючого світу, людської думки та дії, а й певні форми та способи їх усвідомлення.

Отже, наука виступає не лише як специфічна форма суспільної свідомості, основою якої є система знань, але і як процес пізнання закономірностей об`єктивного світу; певний вид суспільного розподілу праці; процес виробництва знань і їх використання. Історично наука пройшла довгий і складний шлях розвитку від первинних, елементарних знань про навколишній світ, до пізнання її складних закономірностей, суспільного розвитку та людського мислення. Можна сказати, що наука склалася історично і являє собою струнку систему понять і категорій, пов`язаних між собою за допомогою суджень (міркувань) та умовиводів. Звісно, не всякі знання можна розглядати як наукові. Не є науковими знання, які людина отримує на основі безпосереднього спостереження. Хоч вони і відіграють певну роль в її житті, однак не розкривають сутності явищ, взаємозв`язок між ними, які дозволили б пояснити принципи виникнення процесу, явища та їх подальший розвиток. Метою науки є забезпечення реалізації процесу пізнання законів розвитку природи і суспільства, здійснення впливу на природу з метою отримання корисних суспільству результатів [7, с.8].

Предметом науки є пов`язані між собою форми руху матерії або особливості їх відображення у свідомості людей. Саме матеріальні об`єкти природи визначають існування багатьох галузей знань. Достовірність наукових знань визначається не лише логікою, а перш за все обов`язковою перевіркою їх на практиці, адже саме наука є основною формою пізнання та зведення в певну систему знань про навколишній світ і використання їх у практичній діяльності людей. Знання – це перевірений практикою результат пізнавальної діяльності, адекватне відбиття її результату у свідомості людини. Недаремно, саме рух людської думки від незнання до знання називають пізнанням, в основі якого лежить відтворення у свідомості людини об`єктивної реальності. Це взаємодія суб`єкта й об`єкта, результатом якого є нове знання про світ, відображення об`єктивної дійсності в свідомості людини в процесі її практичної діяльності (виробничої, розумової, наукової).

Слід зазначити, що людське пізнання, як і всяка наука, спрямовані на досягнення нових знань, що відображають дійсність. Ці знання існують у вигляді законів, теоретичних положень, висновків, вчень, які підтверджені практикою й існують об`єктивно, незалежно від праці та відкриття вчених. Наукові знання поділяють на відносні, абсолютні та апріорні.

Відносні знання відзначаються неповнотою відповідності образу і об`єкту .

Абсолютні знання – це повне, вичерпне відтворення узагальнених уявлень про об`єкт, що забезпечує абсолютну відповідність образу і об`єкту в певний період пізнання.

Апріорними вважаються знання, які не ґрунтуються на досвіді, а передують йому і вказують шлях здобуття наукових знань.

Наукове пізнання – це дослідження, яке характеризується своїми особливими цілями й завданнями, методами отримання і перевірки нових знань. Воно покликане прокладати шлях практиці, надавати теоретичні основи для вирішення практичних потреб. Отже рушійною силою пізнання є практика. Саме вона дає науці фактичний матеріал, який потребує теоретичного осмислення та обґрунтування, створює надійну основу розуміння сутності явищ об`єктивної дійсності. Недаремно процес пізнання визначається як рух від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього – до практики. Його можна розглядати, як головну функцію наукової діяльності.

Наука, як специфічний вид діяльності, спрямована на отримання нових теоретичних і прикладних знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення. Вона характеризується такими основними ознаками: наявністю систематизованих знань (гіпотез, ідей, основних понять, фактів, принципів, законів, концепцій, теорій); наявністю наукової проблеми, об`єкта і предмета дослідження; практичною значущістю явища, що вивчається.

Отже, виникнення науки як сфери людської діяльності, тісно пов`язане з природним процесом розподілу суспільної праці, зростанням інтелекту людей, прагненням їх до пізнання невідомого, всього сущого, що складає основу їх буття.

Цілі науки – описати, пояснити і передбачити процеси та явища об`єктивної дійсності, що становлять предмет її вивчення на основі законів, які вона відкриває, тобто у широкому значенні – теоретичне відтворення дійсності.

Однак будь-яка галузь знань, як наука, може розвиватися лише за умови поповнення її новими фактами, здобутими в процесі пошуково-дослідної роботи, тобто шляхом здійснення наукових досліджень.

Таким чином пізнання можна розглядати як процес накопичення фактів. Без систематизації та узагальнення, без логічного осмислення яких не може існувати жодна наука. Факти потрібні вченому, як повітря, однак окремо взяті вони ще не наука. Факти стають складовою частиною наукових знань лише тоді, коли вони є систематизованими і узагальненими.

Кожне наукове дослідження, від творчого задуму автора до закінченої наукової праці, здійснюється індивідуально. Проте можна визначити і деякі загальні методологічні підходи до його проведення, що прийнято називати вивченням у науковому сенсі [8]. Спираючись на загальні та часткові методи дослідження, вчений отримує відповідь на те, з чого потрібно розпочинати дослідження, як узагальнити факти і яким шляхом йти до висновків. При цьому закономірним є дотримання ряду рекомендацій: нічого не сприймати за істину, що не є достовірним і аксіоматичним; складні питання розділяти на стільки частин, скільки потрібно для вирішення проблеми; починати дослідження з найпростіших і найзручніших для пізнання речей, поступово переходячи до складних і важких; зупинятись на всіх подробицях, на все звертати увагу, щоб бути впевненим, що нічого не випущено.

Сучасне науково-теоретичне мислення намагається дійти до суті явищ і процесів, які вивчаються. Це стає можливим за умови цілісного підходу до об`єкта вивчення, розгляду його у генезисі і розвитку, застосування історичного підходу. Відомо, що нові наукові результати і раніше накопичені знання перебувають у діалектичній взаємодії. Іноді забуте старе знову відроджується на новому науковому підґрунті і набуває немовби другого життя, але вже в іншому, досконалішому вигляді. Вивчати в науковому сенсі – це означає бути науково об`єктивним. Не можна відкидати факти тільки тому, що їх важко пояснити або знайти їм практичне застосування. У науці недостатньо встановити новий науковий факт, досить важливо дати йому пояснення з позицій науки, по­казати його загальнопізнавальне теоретичне або практичне значення, а також завчасно передбачити невідомі раніше нові процеси та явища.

Отже наукова робота - це перш за все чітко спланована діяльність. При цьому кожний науковець має право на свою точку зору, має свою думку, з якою, безумовно, слід рахуватись.

Наука є суспільною за своїм походженням, розвитком та використанням. Будь-яке наукове відкриття є загальною працею, сумарним відтворенням людських успіхів у пізнанні світу. Тому наукове вивчення зобов'язує не тільки добросовісно відображати чи просто описувати й усвідомлювати своє ставлення до того, що відомо або з досвіду, або з попереднього вивчення, а й визначати якість невідомого за допомогою відомого.

Кожна наука пов`язана з дослідженням динаміки розвитку певних явищ і їх взаємозв`язків. Крім того, розвиток науки може протікати лише за умови поповнення новими фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто здійснення наукових досліджень.

Наукове дослідження – особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об`єктів, в якому використовують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об`єкт [9, с.28].

Кожне наукове дослідження визначається такими характеристиками, як об`єктивність, відтворюваність, доказовість і точність. Метою наукового дослідження є всебічне, об`єктивне і ґрунтовне вивчення явищ, процесів, їх характеристик, зв'язків на підставі розроблених у науці принципів і ме­тодів пізнання, а також отримання корисних для діяльності людини результатів, упровадження їх у виробництво для підвищення його ефективності. У процесі наукового дослідження необхідно враховувати усі аспекти, концентруючи увагу на основних, ключових питаннях теми. Не можна ігнорувати побічні факти, які на перший погляд здаються малозначимими. Науково вивчати - це не лише споглядати, але й помічати, фіксувати окремі елементи, знаходити відображення великого в малому, не відхиляючись від основної теми дослідження. Отримані результати наукових досліджень тим цінніші, чим вищий науковий рівень сформульованих висновків та узагальнень, чим вища їх достовірність та ефективність.

За цільовим призначенням до потреб практики наукові дослідження прийнято поділяти на фундаментальні (теоретичні) і прикладні.

Фундаментальні (теоретичні) наукові дослідження покликані розкрити сутність розглядуваних явищ, знайти приховані засади дослідної діяльності, дати її наукове обґрунтування. Наукова, теоретична та експериментальна діяльність, в контексті даних досліджень, спрямована на пізнання законів, що регулюють поведінку і взаємодію базисних структур природи, суспільства, людини. Слід відмітити, що розвиток природознавства та сучасної техніки значною мірою залежить від прогресу в галузях фундаментальних наук – математики і теоретичної фізики. Об`єднання наукових зусиль саме цих галузей знань неодноразово призводило до формування ґрунтовних загальнонаукових концепцій, важливість яких виходить далеко за межі чисто теоретичних інтересів.

Прикладні наукові дослідження – це наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на використання результатів фундаментальних досліджень для різних практичних завдань, на основі яких розробляється нове обладнання, нові машини, способи організації виробництва, технологічні процеси та ін., з метою отримання безпосереднього економічного ефекту в конкретних галузях знань. Тобто прикладні дослідження охоплюють питання, безпосередньо пов`язані з практикою. Прикладні дослідження піддаються плануванню, тоді як фундаментальні результати планувати складно. Крім того прикладні розробки можуть бути впроваджені у виробництво і приносити економічний ефект. Фундаментальні результати не дають безпосереднього прибутку, а їх використання може тривати десятиліттями.

Фундаментальні й теоретичні дослідження в галузі педагогічних наук здійснюють науково-дослідні інститути, об`єднані в Академію педагогічних наук України, прикладні дослідження – науково-методичні центри вищої, середньої освіти Міністерства освіти і науки України.

Дослідження педагогічних явищ і процесів мають ураховувати такі їх характерні риси: неоднозначність їх перебігу (результати навчання, розвитку і виховання залежать від одночасного впливу багатьох чинників); неповторність педагогічних процесів (під час повторного дослідження педагог має справу вже з іншим “матеріалом”, навіть попередні умови не вдається зберегти); участь у педагогічних процесах людей усіх вікових категорій (тому експерименти, що суперечать моральності й етичним нормам, забороняються); об`єктивні висновки у процесі дослідження можливі лише за умови багаторазових спостережень, в усередненій, узагальненій формі.

Головними критеріями ефективності науково-педагогічного дослідження є отримання нового наукового результату, збагачення теоретичних знань, які сприяють удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей, дають змогу ефективно та якісно вирішувати конкретні навчально-виховні завдання. Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати таким вимогам: суспільна актуальність; наукова новизна; теоретична і практична значущість; наукова об`єктивність і достовірність; доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в практичній діяльності; визначення міри, меж і умов ефективного застосування отриманих результатів.

За останні роки, вчені-педагоги зробили вагомий внесок у розвиток національної педагогіки і системи освіти. Однак через складні економічні умови в суспільстві проявляються негативні явища в організації педагогічних досліджень. Серед них – надмірна зосередженість наукових досліджень в адміністративному центрі, недостатня мобільність вітчизняної дослідницької системи, ізольованість її від зарубіжної педагогічної науки через обмежені можливості особистих контактів між науковцями та обміну науковою інформацією, слабке матеріально-технічне забезпечення досліджень, недостатнє втілення у шкільну практику їх результатів.

Розпочинаючи наукове дослідження, важливо з`ясувати його вихідні положення, а саме: актуальність проблеми, об`єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання. Проблема дослідження – складне теоретичне або практичне питання, що потребує вивчення, вирішення. Проблема повинна бути відображена насамперед у темі дослідження. Об'єктом дослідження прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника. Це процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію і обране для дослідження. Отже об`єкт дослідження – частина об`єктивної реальності, яка на цьому етапі стає предметом практичної й теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб`єкта). Об`єктами педагогічних досліджень можуть бути діяльність педагогів, учнів, педагогічні стосунки між суб`єктом і об`єктом навчально-виховної роботи, особистістю та колективом, між вихованням і самовихованням, організація пізнавальної діяльності учнів, навчально-виховний процес тощо.

Предметом дослідження є досліджувані з певною метою властивості, характерні для наукового пізнання, це визначення певного “ракурсу” дослідження як припущення про найсуттєвіші для вивчення обраної проблеми характеристики об'єкта. Під предметом дослідження розуміється те, що знаходиться в межах об'єкта і завжди співпадає з темою дослідження. Один і той же об`єкт може бути предметом різних досліджень і навіть наукових напрямів. Отже, предмет дослідження – це зафіксовані в досвіді, включені в процес практичної діяльності людини сторони, якості та відносини досліджуваного об`єкта з певною метою за даних умов. Предмет дослідження вужче поняття, ніж об`єкт дослідження. Об`єктами, наприклад, можуть бути методи виховання, а предметом – тільки одна група цих методів, наприклад, методи стимулювання виховання. Об'єкт і предмет дослідження, як категорії наукового процесу, співвідносяться між собою як загальне і часткове. Об'єктом наукового дослідження є навколишній матеріальний світ та форми його відображення, які існують незалежно від нашої свідомості, відбираються відповідно до мети дослідження.

Залежно від ступеня складності розрізняють прості і складні об'єкти дослідження. Відмінність між ними визначається кількістю елементів та видом зв`язку. Наприклад, простим об`єктом дослідження в педагогіці є рівень інформаційного забезпечення навчання, складним - ефективність процесу навчання. У першому випадку досліджується забезпечення навчальною літературою, згідно переліку дисциплін навчального плану, в другому – визначається вплив численних факторів на кінцевий результат навчання (якості викладання, технології навчання, рівня навченості студентів тощо).

Правильний вибір об`єкту вивчення відповідно до мети дослідження в кінцевому варіанті забезпечує обґрунтованість результатів. В даному аспекті важливо визначити фактори, які впливають на об`єкт дослідження, зосередити увагу на найсуттєвіших з них. Критеріями такого відбору є мета дослідження та кількісний рівень накопичених фактів у даному напрямі. Відбір найсуттєвіших факторів, які впливають на об`єкт дослідження, має велике практичне значення, оскільки визначає ступінь достовірності результатів дослідження. Якщо будь-який суттєвий фактор не враховано, то висновки, здобуті в результаті дослідження, можуть бути помилковими, неповними або зовсім хибними. Виявити суттєві фактори простіше, якщо дослідження має належне теоретичне підґрунтя. Якщо теорія не дає відповіді на поставлені запитання, то використовують гіпотези, наукові ідеї, сформовані в процесі попереднього вивчення об`єкта дослідження. Отже, чим повніше враховано вплив середовища на об'єкт дослідження, тим точнішими будуть результати наукового дослідження. Під середовищем розуміють те, що впливає на об`єкт дослідження.

Відібравши об'єкт, визначивши предмет і фактори, які впливають на причинно-наслідкові результати стану об`єкта, визначають його параметри, тобто повноту вивчення відповідно до поставленої мети. Мета дослідження – ціль, яку поставив перед собою дослідник. Формулюючи мету дослідження, дослідник з`ясовує, який результат передбачає отримати, і яким цей результат має бути. Гіпотеза дослідження – це наукове передбачення його результатів. Гіпотеза ретельно продумується одночасно з формулюванням мети дослідження. Гіпотеза – це твердження, яке вимагає перевірки. Вона являє собою можливу відповідь на питання, яке дослідник поставив перед собою і ґрунтується на передбачуваних зв`язках між досліджуваними фактами. Гіпотези, як правило, поділяють на дві категорії: 1) індуктивні; 2) дедуктивні. В основі індуктивної гіпотези лежать висновки, отримані на основі узагальнення і систематизації окремих фактів. Правильність гіпотези перевіряється і підтверджується за допомогою експерименту. В педагогічних дослідженнях переважно використовуються індуктивні гіпотези.

Основою дедуктивної гіпотези виступають будь-які загальні положення, на основі яких робляться висновки про зв`язки між окремими явищами. В педагогічному дослідженні дедуктивна гіпотеза може виникнути на більш пізній стадії, коли в процесі роботи накопичено вже чимало теоретичного матеріалу.

У філософській літературі розрізняють робочу, наукову і реальну гіпотези. Під робочою гіпотезою розуміють тимчасовий, першочерговий план по систематизації накопиченого фактичного матеріалу. Під науковою гіпотезою розуміють більш або менш науково обґрунтоване передбачення про хід і результати дослідження, яке може перерости в наукову теорію. Науково побудована гіпотеза покликана прокладати нові шляхи в науці; відповідати фактам, на основі яких вона побудована і для пояснення яких вона складена; бути адекватною відповіддю на поставлене питання; враховувати раніш відкриті закономірності і не вступати у протиріччя з результатами наукових досліджень; пояснити певне коло явищ дійсності; передбачувати нові факти, явища і зв`язки між ними; піддаватись емпіричній перевірці; бути чіткою, простою за формулюванням; використовуватись у максимально широкому колі явищ.

Завдання дослідження – це його конкретизована мета. Зазвичай вона передбачає наступне: а) вирішення окремих теоретичних питань, які зумовлені загальною проблемою (наприклад, з`ясування сутності дидактичного явища, дослідження істотних ознак та вдосконалення його дефініції); б) експериментальне вивчення практики вирішення проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків, їх причин, типових рис передового досвіду та ін.; в) обґрунтування системи заходів, необхідних для вирішення поставленого завдання; г) експериментальна перевірка пропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності; ґ) розробка методичних рекомендацій для тих, хто використовуватиме результати дослідження на практиці.

Наукове дослідження повинно розглядатись у неперервному розвитку, ґрунтуватись на зв'язку теорії з практикою. Важливу роль у науковому дослідженні відіграють пізнавальні завдання емпіричного і теоретичного змісту. Емпіричні завдання вирішуються за допомогою спостереження, експерименту, вимірювання, описування. Теоретичні завдання спрямовані на вивчення і виявлення причин, зв'язків, залежностей, які дозволяють встановити поведінку об'єкта, визначити і вивчити його структуру, характеристику на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання. Тут переважає використання аксіоматичних і системних методів, функціонального аналізу, математичного моделювання. У результаті отриманих знань формулюються закони, розробляються теорії, перевіряються факти тощо. Теоретичні пізнавальні завдання формулюють таким чином, щоб можна було їх перевірити емпірично. У вирішенні емпіричних і особливо теоретичних завдань наукового дослідження важливе місце належить логічному методу пізнання, який дозволяє на основі умовиводів пояснити явища і процеси, викликати різні пропозиції та ідеї, встановлювати шляхи їх вирішення. Він ґрунтується на отриманих фактах і результатах емпіричних досліджень.

Традиційну модель наукового пізнання можна зобразити у вигляді структурно-логічної схеми: встановлення емпіричних фактівпервинне емпіричне узагальненнявиявлення відхилень фактів від правил створення теоретичної моделі-гіпотези з новою аргументацією логічні висновки з даної моделі-гіпотези (дедукція) та їх перевірка на істинність.

Отже, процес наукового дослідження достатньо тривалий і складний. Він починається з виникнення ідеї, а завершується доведенням правильності гіпотези.

Щодо структури науково-дослідної роботи, то її можна розглядати в різних декомпозиціях. Наприклад, М. Данилов [10, с. 76-86] виділяє такі етапи педагогічного дослідження: 1) визначення конкретних задач дослідження; 2) збір і обробка фактичного матеріалу; 3) від фактів до ідей (теоретична розробка); 4) експериментальні перевірки і колективні обговорення; 5) оформлення результатів дослідження; 6) впровадження в практику. В іншому посібнику [11] наголошується на таких етапах: 1) постановка проблеми і визначення основних задач дослідження; 2) розробка програм і методики дослідження; 3) збір і обробка наукових фактів; 4) оформлення і теоретичне обґрунтування результатів; 5) впровадження результатів дослідження в практику. Для дослідників-початківців рекомендується більш детальна структура наукового дослідження, а саме: вибір (постановка) проблеми або теми; ознайомлення з проблемою засобами літературних джерел; уточнення проблеми (теми); складання першочергового плану дослідження; постановка гіпотези; систематичне накопичення фактів; зведення результатів дослідження; додатковий збір матеріалів; аналіз результатів дослідження; побудова розширеного плану роботи; літературне оформлення роботи; запровадження в практику; оцінка ефективності дослідження [12, с.42-59].

Узагальнюючи вищесказане, процес наукового дослідження можна приблизно зобразити у вигляді такої логічної схеми: 1) обґрунтування актуальності обраної теми; 2) постановка мети і конкретних завдань дослідження; 3) визначення об`єкта і предмета дослідження; 4) вибір методів (методик) проведення дослідження; 5) опис процесу дослідження; 6) обговорення результатів дослідження; 7) формулювання висновків і оцінка одержаних результатів.

Будь-яке наукове дослідження починається з обґрунтування актуальності обраної теми. Правильна оцінка своєчасності та соціальної значущості обраної теми є критерієм зрілості і професійної підготовленості дослідника. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми, з чого й випливає її актуальність. Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже виявило свою неспроможність, а нове ще не набуло розвиненої форми. Таким чином, наукова проблема являє собою суперечливу ситуацію, яка вимагає свого вирішення. Така проблемна ситуація, як правило, виникає внаслідок відкриття нових фактів, які вступають у протиріччя з існуючими теоретичними уявленнями, тобто коли жодна з існуючих теорій не спроможна дати їм пояснення. Правильна постановка та ясне формулювання нових проблем часом має не менше значення, ніж їх вирішення. По суті, саме вибір проблеми, якщо не цілком, то дуже великою мірою визначає як стратегію дослідження взагалі, так і напрямок наукового пошуку зокрема. Не випадково вважається, що сформулювати наукову проблему – означає показати вміння відокремити головне від другорядного, виявити те, що вже відомо і що досі невідомо науці з предмета дослідження.

Від доведення актуальності обраної теми необхідно логічно перейти до формулювання мети дослідження, а також вказати конкретні завдання, які мають бути розв`язані відповідно до даної мети. Зазвичай це робиться у формі перерахування (вивчити ..., описати …, встановити …, з`ясувати …, вивести формулу … і т. ін.) Формулювання названих завдань слід робити якомога ретельніше, оскільки опис їх вирішення становитиме зміст розділів дослідження. Це важливо також і тому, що назви таких розділів з`являються саме з формулювання завдань дослідження.

Надалі формулюються об`єкт і предмет дослідження. Як відмічалось вище, об`єкт – це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію і обрані для вивчення. Предмет – це те, що міститься в межах об`єкта. Об`єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об`єкті виділяється та його частина, котра є предметом дослідження. Саме на нього і спрямована основна увага дослідника, саме предмет дослідження визначає його тему, яка виноситься на титульний аркуш як заголовок.

Дуже важливим етапом наукової праці є вибір методів дослідження – інструменту отримання фактичного матеріалу і необхідної умови досягнення поставленої в роботі мети. Опис процесу дослідження – основна частина роботи, де висвітлюються методика і техніка дослідження з використанням логічних законів і правил. Не менш важливим етапом наукового дослідження є обговорення його результатів на засіданнях профілюючих кафедр, наукових семінарів, учених і науково-технічних рад із попередньою оцінкою теоретичної та практичної цінності дослідження, що є першим колективним відгуком.

Заключним етапом ходу наукового дослідження є висновки, котрі містять те нове і суттєве, що становить наукові та практичні результати виконаної роботи. Слід відмітити, що від правильної послідовності окремих етапів дослідження і їх взаємозв`язку залежать об`єктивні результати дослідницької роботи і успішність її літературного оформлення.