2.2.5. 3. Організація експертної оцінки

Експертну оцінку краще за все проводити в такій послідовності.

1. Підготовка керівного документу експертної оцінки. В даному документі повинні бути зафіксовані наступні питання. 1) постановка завдання (наприклад, дається завдання – розробити проект оснащення навчального кабінету фізики загальноосвітньої школи сучасною комп`ютерною технікою); 2) мети експерименту (вдосконалити кабінети фізики); 3) терміни виконання робіт; 4) керівник і склад групи проведення експертної оцінки; 5) матеріальне забезпечення роботи.

2. З`ясування вихідної інформації. По поставленому завданню і меті з`ясовуються дані вихідної інформації, яка пропонується експертам. Вона дозволяє об`єктивізувати відповіді експертів. Такою інформацією повинні бути в приведеному прикладі навчальні плани загальноосвітніх шкіл, навчальні плани по фізиці, інші директивні і методичні рекомендації по обладнанню кабінетів, дидактичні вимоги до сучасного навчального процесу.

3. Формування експертної групи і оцінка компетентності експертів. Наприклад, для вирішення даної проблеми створюється експертна група в складі 20 осіб, в яку повинні увійти: ведучі спеціалісти, наукові співробітники, що працюють в області питань обладнання шкільних приміщень; представники проектних організацій, спеціалісти заводів, які виготовляють комп`ютерне обладнання; методисти, кваліфікаційні і досвідчені спеціалісти по фізиці (вчителі). Для визначення компетентності експертів і рішення репрезентативності експертної групи використовується анкета, в якій відмічаються наступні дані про експерта:

1) стаж роботи в області розглядуваної проблеми;

2) наявність вченої ступені чи звання;

3) опубліковані друковані роботи в області розглядуваної проблеми (монографії, посібники, методичні розробки, навчальні посібники, статті);

4) джерело аргументації по розглядуваній проблемі (теоретичний аналіз, експериментальне дослідження, узагальнення досвіду, власний педагогічний досвід, інтуїтивне уявлення);

5) ступінь знайомства з областю, до якої відносяться розглядувані питання (на рівні авторства книг і методичних рекомендацій, на рівні рецензента, члена комісії і ін.).

Враховувати склад експертної групи можна по-різному, однак в основному враховується компетентність експерта з розглядуваної проблеми (наприклад, стаж роботи в області розглядуваної проблеми до 5 років дає коефіцієнт 0,4; більше 10 років 0,8 і ін.).

4. Підготовка і опитування експертів. Опитування є головним етапом методу експертних оцінок. Виділяють три типи задач, які вирішуються в процесі опитування: якісна або кількісна оцінка заданих об`єктів; побудова нових об`єктів; оцінка нових об`єктів. При колективному опитуванні використовуються наступні основні види опитування: дискусія, анкетування і інтерв`ювання, метод мозкового штурму. При підготовці опитування уточнюється місце і час проведення опитування, кількість і завдання турів опитування, форма проведення опитування, порядок фіксації і збору результатів опитування, необхідні документи. На першому загальному зборі експертів проводиться дискусія експертів і за її допомогою виясняється круг питань, які є найбільш складними і повинні бути включені в таблицю експертних оцінок. Ці та інші питання заносяться в таблицю, яка дається кожному експерту для відповідей. При складанні таблиць потрібно врахувати, що більш загальні питання задаються раніше, ніж більш вузькі, і що задані експерту питання повинні отримати кількісні відповіді. Крім того потрібно забезпечити однозначність розуміння окремих питань і незалежність відповідей експертів при заповненні таблиць.

5. Обробка результатів експертної оцінки. Для підведення підсумків експертизи матеріали індивідуальних експертних оцінок потрібно обробити статистичними методами. За допомогою цих методів знаходять середні показники статистичної сукупності, варіювання значень елементів сукупності, зв`язок між ознаками сукупності і інші необхідні показники. Ці дані представляються на зборах експертів для подальшого обговорення.

6. Аналіз і оформлення результатів експертної оцінки. Результати колективно обґрунтованого обговорення схвалюються і беруться за основу для кінцевого вирішення проблеми. (В нашому прикладі – для створення кінцевого проекту оснащення сучасною комп`ютерною технікою кабінету фізики). Тільки висунуті на базі всесторонньо аргументованого обговорення висновки, пропозиції і рекомендації є науково обґрунтованими і можуть бути використані в науково-дослідних роботах по професійній педагогіці і запроваджені в практику навчального процесу.