- •Розділ 4. Облік грошових коштів, цінних паперів і розрахунків із дебіторами
- •4.1.Облік касових операцій
- •4.2. Облік операцій на рахунках у банках
- •Господарські операції з надходження й вибуття інших необоротних матеріальних активів
- •Склад нематеріальних активів (на) та їх оцінка
- •Облік інших операцій з необоротними активами
- •Відображення господарських операцій на субрахунку 161
- •Відображення господарських операцій на субрахунку 162
- •7.8. Синтетичний облік заробітної плати
- •Відрахування в обліку різних видів утримань із заробітної плати
- •7.9. Створення і використання резерву на оплату відпусток
- •Рахунок резерву на оплату відпусток за травень 200_ р.
- •7.10. Облік розрахунків зі страхування
- •8.1. Договірно – правові відносини між покупцями
- •8.2. Облік транспортно – заготівельних витрат
- •8.3. Організація складського господарства та забезпечення виробництва ресурсами.
- •8.4. Визначення собівартості запасів.
- •Витрати на виробництво : класифікація, оцінка
- •9.2. Облік прямих витрат.
- •9.3. Облік загальновиробничих витрат
- •9.4. Облік браку
- •9.5. Облік витрат на підготовку й освоєння нової продукції
- •9.6. Облік витрат допоміжних виробництв
- •9.7. Облік витрат основного виробництва
- •9.8. Облік незавершеного виробництва
- •9.9 Зведений облік витрат на виробництво
- •9.10. Облік операційної діяльності
- •9.11. Облік інших витрат операційної діяльності
9.7. Облік витрат основного виробництва
Центральне місце в обліку процесу виробництва належить відображенню собівартості продукції основного виробництва, яке має чітку логіку організації та методології узагальнення витрат на рівні окремих цехів.
Бухгалтерія отримує від матеріально відповідальних осіб документи і забезпечує попереднє групування витрат на виробництво в розрізі цехів. Виробничий відділ отримує від бухгалтерії таку інформацію:
витрачання матеріальних ресурсів та отримання відходів виробництва за обліковими цінами з визначенням балансових рахунків, субрахунків та замовлень;
витрачання малоцінних та швидкозношуваних предметів;
визначення процента транспортно-заготівельних витрат і списання їх на відповідні рахунки, субрахунки, замовлення;
нарахування основної та додаткової заробітної плати, відрахувань на страхування та забезпечення відпусток;
розрахунок зносу основних засобів, нематеріальних активів та необоротних матеріальних активів;
розрахунок втрат від браку;
розрахунок собівартості продукції (послуг) допоміжних виробництв та списання послуг на споживачів;
листки розшифровки, які служать для перенесення сум, які пов’язані з виробництвом і відображені в інших журналах.
На основі отриманих розробних таблиць та листків-розшифровок у виробничому відділі бухгалтерії на кожний цех основного виробництва відкривається відомість № 12 за формою, .
У наведеній відомості № 12 виділяється декілька рахунків, на яких збираються витрати: 91 „Загальновиробничі витрати” в розрізі статей; 23 „Виробництво” з виділення прямих витрат у розрізі виробів А, Б. В з відповідними сумами визначених матеріалів, нарахованої заробітної плати та нарахувань на заробітну плату; 24 „Брак у виробництві” з оцінкою за прямими витратами.
Крім відомості №12, необхідно організувати збір даних про витрати в розрізі виробів у системі аналітичного обліку. Це завдання покладається на виробничо-калькуляційний відділ бухгалтерії.
Зібрані у відомості загальновиробничі витрати включені у собівартості продукції на основі розрахунку. Загальні витрати у сумі 231 926 грн. розподіляються між виробами А. Б. В пропорційно до заробітної плати таким чином:
знаходиться коефіцієнт розподілу - 231 926 / 109 340 = 2,1211;
множиться заробітна плата за кожним виробом на знайдений коефіцієнт (виріб В – 39 214 х 2,1211 = 83 177 грн., виріб Б – 22 781 х 2,1211 = 48 320, А знаходимо суму як різницю між загальною сумою загальновиробничих витрат за усіма виробами і знайденою сумою цих витрат на вироби Б і В – (231 926 – 83 177 – 48 320 = 100 429)). Так потрібно робити, оскільки знайдений коефіцієнт заокруглено, а за рахунок заокруглень виникають розходження в розподілі суми. Метод різниць позволяє позбутися розходжень. Заокруглення робляться за найбільшою сумою, тобто за виробом А.
На кожний виріб відкривається картка (відомість) аналітичного обліку, в якій показуються в підметі – статті калькуляції, а присудку – незавершене виробництво на початок місяця, витрати за звітний місяць, витрати на невиправний брак, витрати на товарний випуск продукції та незавершене виробництво на кінець місяця.
Показники |
Незавершене виробництво на початок місяця |
Витрати за травень |
Списано на брак |
Списано на товарний випуск |
Незавершене виробництво на кінець місяця |
Статі калькуляцій |
|||||
Матеріали Відходи (мінусується) Основна заробітна плата Додаткова заробітна плата Відрахування на страхування Загальновиробничі витрати Втрати від браку |
15 396 - 3 205 320 1 040 - - |
357 980 12 400 40 730 6 615 15 834 100 429 1 663 |
- - - - - - - |
356 176 12 400 40375 6 579 15 754 100 429 1 663 |
17 200 - 3 560 356 1 120 - - |
Разом виробнича собівартість |
19 961 |
510 581 |
- |
508 576 |
22 236 |
Картка аналітичного обліку витрат на виробництво виробу А за травень 200_ р.
Як видно з таблиці, витрати на товарний випуск за всіма статтями становлять 508 576 грн. суми за кожною з них розраховувалися так: до суми незавершеного виробництва на початок місяця додавалася сума витрат за місяць і мінусувалася сума втрат від браку та незавершене виробництво на кінець місяця.
Так, матеріали на товарний випуск визначаються: 15 396 + 357 200 – 17 200 = 356 176 грн. за таким же алгоритмом розраховано суми за іншими статтями витрат.
Необхідно звернути увагу на те, що дані виробничо-калькуляційного відділу становлять комерційну таємницю і не розголошуються. Цей відділ організовує не тільки облік витрат на виробництво, а й відповідає за організацію управлінського обліку.
Для калькулювання собівартості продукції використовують дані фінансового обліку про витрати на виробництво, а в управлінському обліку деталізують витрати в необхідному розрізі з метою пошуків шляхів зниження собівартості та підвищення рентабельності виробництва. Важливе значення для правильності визначення собівартості має обсяг незавершеного виробництва, тому на цьому питанні варто зупинитися детальніше.