9.7. Облік витрат основного виробництва

Центральне місце в обліку процесу виробництва належить відображенню собівартості продукції основного виробництва, яке має чітку логіку організації та методології узагальнення витрат на рівні окремих цехів.

Бухгалтерія отримує від матеріально відповідальних осіб документи і забезпечує попереднє групування витрат на виробництво в розрізі цехів. Виробничий відділ отримує від бухгалтерії таку інформацію:

• витрачання матеріальних ресурсів та отримання відходів виробництва за обліковими цінами з визначенням балансових рахунків, субрахунків та замовлень;

• витрачання малоцінних та швидкозношуваних предметів;

• визначення процента транспортно-заготівельних витрат і списання їх на відповідні рахунки, субрахунки, замовлення;

• нарахування основної та додаткової заробітної плати, відрахувань на страхування та забезпечення відпусток;

• розрахунок зносу основних засобів, нематеріальних активів та необоротних матеріальних активів;

• розрахунок втрат від браку;

• розрахунок собівартості продукції (послуг) допоміжних виробництв та списання послуг на споживачів;

• листки розшифровки, які служать для перенесення сум, які пов’язані з виробництвом і відображені в інших журналах.

На основі отриманих розробних таблиць та листків-розшифровок у виробничому відділі бухгалтерії на кожний цех основного виробництва відкривається відомість № 12 за формою, .

У наведеній відомості № 12 виділяється декілька рахунків, на яких збираються витрати: 91 „Загальновиробничі витрати” в розрізі статей; 23 „Виробництво” з виділення прямих витрат у розрізі виробів А, Б. В з відповідними сумами визначених матеріалів, нарахованої заробітної плати та нарахувань на заробітну плату; 24 „Брак у виробництві” з оцінкою за прямими витратами.

Крім відомості №12, необхідно організувати збір даних про витрати в розрізі виробів у системі аналітичного обліку. Це завдання покладається на виробничо-калькуляційний відділ бухгалтерії.

Зібрані у відомості загальновиробничі витрати включені у собівартості продукції на основі розрахунку. Загальні витрати у сумі 231 926 грн. розподіляються між виробами А. Б. В пропорційно до заробітної плати таким чином:

• знаходиться коефіцієнт розподілу - 231 926 / 109 340 = 2,1211;

• множиться заробітна плата за кожним виробом на знайдений коефіцієнт (виріб В – 39 214 х 2,1211 = 83 177 грн., виріб Б – 22 781 х 2,1211 = 48 320, А знаходимо суму як різницю між загальною сумою загальновиробничих витрат за усіма виробами і знайденою сумою цих витрат на вироби Б і В – (231 926 – 83 177 – 48 320 = 100 429)). Так потрібно робити, оскільки знайдений коефіцієнт заокруглено, а за рахунок заокруглень виникають розходження в розподілі суми. Метод різниць позволяє позбутися розходжень. Заокруглення робляться за найбільшою сумою, тобто за виробом А.

На кожний виріб відкривається картка (відомість) аналітичного обліку, в якій показуються в підметі – статті калькуляції, а присудку – незавершене виробництво на початок місяця, витрати за звітний місяць, витрати на невиправний брак, витрати на товарний випуск продукції та незавершене виробництво на кінець місяця.

Показники	Незавершене виробництво на початок місяця	Витрати за травень	Списано на брак	Списано на товарний випуск	Незавершене виробництво на кінець місяця
Статі калькуляцій
Матеріали Відходи (мінусується) Основна заробітна плата Додаткова заробітна плата Відрахування на страхування Загальновиробничі витрати Втрати від браку	15 396 - 3 205 320 1 040 - -	357 980 12 400 40 730 6 615 15 834 100 429 1 663	- - - - - - -	356 176 12 400 40375 6 579 15 754 100 429 1 663	17 200 - 3 560 356 1 120 - -
Разом виробнича собівартість	19 961	510 581	-	508 576	22 236

Картка аналітичного обліку витрат на виробництво виробу А за травень 200_ р.

Як видно з таблиці, витрати на товарний випуск за всіма статтями становлять 508 576 грн. суми за кожною з них розраховувалися так: до суми незавершеного виробництва на початок місяця додавалася сума витрат за місяць і мінусувалася сума втрат від браку та незавершене виробництво на кінець місяця.

Так, матеріали на товарний випуск визначаються: 15 396 + 357 200 – 17 200 = 356 176 грн. за таким же алгоритмом розраховано суми за іншими статтями витрат.

Необхідно звернути увагу на те, що дані виробничо-калькуляційного відділу становлять комерційну таємницю і не розголошуються. Цей відділ організовує не тільки облік витрат на виробництво, а й відповідає за організацію управлінського обліку.

Для калькулювання собівартості продукції використовують дані фінансового обліку про витрати на виробництво, а в управлінському обліку деталізують витрати в необхідному розрізі з метою пошуків шляхів зниження собівартості та підвищення рентабельності виробництва. Важливе значення для правильності визначення собівартості має обсяг незавершеного виробництва, тому на цьому питанні варто зупинитися детальніше.