7.10. Облік розрахунків зі страхування

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, суть якого полягає у забезпечені певними коштами для прожиття у разі повної, часткової чи тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від громадян обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законами.

Право на соціальний захист гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок:

- підприємств, установ і організацій;

- державного бюджету;

- страхових внесків громадян;

- інших джерел соціального забезпечення.

Соціальні гарантії забезпечуються також створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для огляду за непрацездатними (будинки для людей похилого віку, дитячі будинки інвалідів тощо). Пенсії та інші види соціальних виплат і допомог повинні забезпечити не нижчий від прожиткового мінімуму рівень життя (з 2001р. він становив 118грн. на місяць).

Основний тягар зі створення пенсійного фонду, страхування на випадок непрацездатності й безробіття лежить на підприємствах, установах і організаціях, які здійснюють відрахування у зазначені фонди оплати праці персоналу підприємства. Обов’язкові платежі встановлені також для фізичних осіб від доходу, який обкладається прибутковим податком. З 1 квітня 2001р. підприємства, установи й організації повинні сплачувати кошти у фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Ці відрахування проводиться в диференційованих розмірах – від 0,2 % до 13,8 % (залежно від галузей економіки) від онду оплати праці.

Загальнообов’язкове державне страхування включає:

- пенсійне;

- у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, народженням і похованням;

- на випадок безробіття;

- від нещасних випадків на виробництві;

- медичне;

- інші види страхування, передбачені законом України (страхування на транспорті, страхування вантажів тощо).

Загальнодержавне страхування поширюється на осіб, які працюють на умовах трудової угоди, та на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (творчі працівники, підприємці). Внески у соціальні фонди нараховуються на заробітну плату працівника, яка не повинна перевищувати 1600грн. в місяць.

Облік розрахунків з пенсійного страхування.

Відрахування у Пенсійний фонд здійснюється на підставі ЗУ „Про збір на обов’язкове державне страхування” від 26.06.1997р. та внесених до нього змін від 22.10. 1998р., які затвердила Верховна Рада України. Відповідно до цього ставки збору встановлені у таких розмірах:

- для юридичних осіб (підприємств, установ і організацій) всіх форм власності, а також фізичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, та використовують працю найманих працівників, - 32% від фактичних витрат на оплату праці (основна, додаткова оплата, інші види виплат в тому числі в натуральній формі), за винятком компенсації за невикористану відпустку; вихідної допомоги при звільнені; компенсаційних витрат (відрядження); доплати за роз’їзний характер роботи; вартості безоплатно наданих квартир, комунальних послуг, палива, проїзних квитків, вартості виданого спецвзуття, одягу та інших предметів індивідуального захисту; компенсаційних виплат чорнобильцям; допомога за рахунок страхування; стипендій студентам і аспірантам, які навчаються без відриву від виробництва; дивідендів та деяких інших витрат.

на підприємствах, які використовують працю інвалідів, ставка відрахувань встановлена диференційовано:

- на фонд оплати інвалідів – 4 %;

- на фонд оплати інших працівників – 32 %;

для фізичних осіб, які займаються підприємництвом і не використовують працю найманого персоналу, а також для адвокатів та приватних нотаріусів, - 32 % від суми доходу, що обкладаються податком, без урахувань суми акцизного збору і податку на додану вартість.

Громадяни, що працюють на умовах договорів ці вільно-правового характеру або трудових угод сплачують внески у пенсійний фонд за ставкою 1 % від сукупного доходу, який не перевищує 150грн., та 2 %, якщо дохід перевищує 150грн.

Законодавчими актами передбачено внески у Пенсійний фонд від продажу окремих видів товарів і валют (закон від 15.07.1999р. № 967-ХІV), зокрема:

- ювелірних виробів із золота, платини та дорогоцінних каменів – 5% від вартості реалізації;

- автомобілів – 3% вартості;

- тютюнових виробів – 5% вартості (без ПДВ);

- нерухомості – 1% вартості;

- послуг стільникового зв’язку – 6% вартості;

- купівлі-продажу валют – 1% від вартості купленої валюти.

Внески до пенсійного фонду сплачуються щоквартально – не пізніше 20-го квітня, 20-го липня, 20-го жовтня і 1-го лютого за звітний рік. Своєчасно несплачена сума внесків вважається простроченою заборгованістю, на яку нараховується пеня по день оплати включно з розрахунку 120% річних від облікової ставки Національного банку, яка діяла у період несплати.

Відрахування у Пенсійний фонд оформляються спеціальним розрахунком, у якому вказується дані про диференціацію фонду оплати за категоріями працівників та ставками, що застосовуються до них, а також сумою нарахувань.

На основі такого розрахунку складаються проводки:

Д 23 „Виробництво” (основна заробітна плата працівників);

Д 91 „Загальновиробничі витрати” (додаткова заробітна плата робітників та загально виробничого персоналу);

Д 92 „Адміністративні витрати” (заробітна плата персоналу управління);

Д 93 „Витрати на збут” (заробітна плата працівників служби збуту і маркетингу);

Д 94 „Інші витрати операційної діяльності” (заробітна плата невиробничого персоналу і матеріальна допомога всім категоріям працівників);

Д 15 „Капітальні інвестиції” (заробітна плата працівників, зайнятих у будівництві, ремонті, випробувані основних засобів, виготовлені необоротних активів);

Д 15 „Капітальні інвестиції” (заробітна плата робітників, зайнятих на виправлені браку);

Д 99 „Надзвичайні витрати” (заробітна плата працівників, що зайняті ліквідацією наслідків стихійних лих на підприємстві);

Д 39 „Витрати майбутніх періодів” (заробітна плата робітників та інших категорій працівників, які зайняті освоєнням нових видів продукції і виробництв);

К 651 „Витрати за страхуванням” (з пенсійного забезпечення) на загальну суму нарахувань.

Утримання внесків у Пенсійний фонд із працівників підприємства здійснюються на підставі визначених тарифів (1% або 2%) і лише із фонду оплати працівників за трудовими угодами і договорами цивільно-правового характеру. При цьому складається запис:

Д 66 „Розрахунки з оплати праці”;

К 651 „Витрати за страхуванням” (субрахунок із пенсійного забезпечення).

Перерахування внесків у пенсійний фонд оформляється записом:

Д 651 „Витрати за страхуванням” (з пенсійного забезпечення);

К 311 „Рахунки в банках”.

Законом „Про оподаткування прибутку” передбачене також добровільне страхування шляхом внесення коштів на пенсійний рахунок працівника. Такі внески формуються за рахунок заробітної плати працівника, а також коштів підприємства в розмірі не більшому 15% сумарного доходу працівника за звітний період.

При цьому складається запис:

Д 661 „Розрахунки з оплати праці” (за рахунок працівника);

Д 23 „Виробництво” (91, 92, 93 та інші) (за рахунок підприємства);

К 472 „Додаткове пенсійне забезпечення”.

Перерахування коштів у додатковий пенсійний фонд (неспеціальний рахунок у банках для зарахування коштів на пенсійне забезпечення) здійснюється на основі платіжних доручень і оформляється записом:

Д 472 „Додаткове пенсійне забезпечення”;

К 311 „Розрахунки в банках”.

Облік розрахунків із соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Відрахування на державне обов’язкове соціальне страхування встановлено ЗУ „Про збори на обов’язкове соціальне страхування” від 26.06.97.року № 402.

Цей збір зобов’язані сплачувати всі юридичні та фізичні особи, які використовують працю найманого персоналу. До вказаного закону внесено зміни, тому з 22 лютого 2001 року ставки внесків становлять:

- для роботодавців – 2,9% від суми фактичних витрат на оплату праці найманого персоналу в частині основної та додаткової оплати та інших виплат, які підлягають обкладанню прибутковим податком;

- для найманих працівників – від суми оплати їх праці, котра включає всі види заробітної плати, яка підлягає обкладанню прибутковим податком з громадян:

• 0,25% - для працівників, які мають заробітну плату до 150грн.;

• 0,5% - для працівників, які мають заробітну плату понад 150грн.;

• 3,4% - для осіб, які беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні та забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб, які виконують роботи за трудовими угодами і договорами цивільно-правового характеру.

Внески на соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності визначаються розрахунком, на основі якого складаються проводки:

Д 23 „Виробництво”

Д 91 „Загальновиробничі витрати”

Д 92 „Адміністративні витрати”

Д 93 „Витрати на збут”

Д 94 „Інші витрати операційної діяльності”

Д 99 „Надзвичайні витрати”

Д 15 „Капітальні інвестиції”

Д 15 „Капітальні інвестиції”

Д 39 „Витрати майбутніх періодів”

К 652 „Витрати за страхуванням” (з соціального страхування).

Для визначення рахунка, який дебетується, необхідно згрупувати загальний фонд оплати праці за категоріями працівників та виконуваними функціями.

З найманих працівників утримання внесків на соціальне страхування оформляється записом:

Д 661 „Розрахунки з оплати праці”

К 652 „Витрати за страхуванням” (з соціального страхування).

Допомога з тимчасової непрацездатності нараховується відповідно до постанови КМУ від 27.04.1998 року залежно від трудового стажу роботи в таких розмірах:

- до 5 років – 60% заробітку;

- від 5 до 8 років – 80% заробітку;

- понад 8 років – 100% заробітку.

Незалежно від стажу допомога в розмірі 100% середнього заробітку нараховується таким категоріям:

- працівникам, які мають дітей до 16-ти років (учнів до 18-ти років);

- ветеранам війни;

- працівникам 1-4 категорій, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- допомога з вагітності та пологів;

- жінкам (чоловікам) військо службовців не строкової служби;

- працівникам – колишнім сиротам і дітям, позбавленим батьківської опіки.

Допомога визначається виходячи із середнього заробітку, в підрахунок якого береться оплата праці за 6 попередніх місяців. Для розрахунку приймаються всі види заробітної плати.

Шляхом ділення суми заробітку за два календарні місяці на кількість робочих днів у цьому періоді визначається середній денний заробіток. Він не повинен перевищувати подвійної тарифної ставки чи подвійного окладу.

Допомога за час непрацездатності нараховується шляхом множення середньої денної оплати на число робочих днів за час непрацездатності і розмір оплати залежно від стажу.

Мінімальний розмір допомоги не може бути меншим від 90% мінімальної зарплати (з 01.07.2000 року дорівнює 118 грн. на місяць).

Використання коштів спеціального страхування у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю здійснюється лише в тому випадку, якщо захворювання або травма не пов’язані з нещасним випадком на виробництві. Перші 5 днів непрацездатності оплачуються за рахунок коштів підприємства за основним місцем роботи а починаючи з шостого дня непрацездатності до дня її відновлення або встановлення особі інвалідності, оплата здійснюється за рахунок коштів соціального страхування.

За рахунок коштів соціального страхування у 2001 році допомога при народжені, похованні, по догляді за дитиною до 3-річного віку не здійснюється, а порядок її надання визначається Верховною Радою.

Допомога з тимчасової непрацездатності видається із першого дня за рахунок коштів страхування за таких обставин:

- догляд за хворою дитиною;

- догляд за хворим членом сім’ї

- догляд за дитиною до 3-х років або дитиною-інвалідом віком до 16-ти років, у випадку хвороби матері або іншої особи, що доглядає дитину;

- при карантині, накладеному органами санітарно-епідеміологічної служби;

- при тимчасовому переведенні особи на легшу, нижче оплачувану роботу;

- при протезуванні хворого у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства;

- при санаторно-курортному лікуванні.

Використання коштів на соціальне страхування за час непрацездатності здійснюється записом:

К 652 „Витрати за страхуванням” ;

К 30 „Каса” (виплати готівкою);

К 31 „Рахунки в банках” (вартість придбання путівок в оздоровчі заклади);

Д 661 „Розрахунки з оплати праці” (оплата тимчасової непрацездатності).

Різниця між нарахованими внесками на соціальне страхування та використання за призначенням сум повинна перераховуватися керівній організації профспілки записом:

Д 652 „Розрахунки за страхуванням”;

К 31 „Рахунки в банках”.

Облік розрахунків із державного соціального страхування на випадки безробіття.

Відрахування до фонду загальнодержавного соціального страхування на випадок безробіття становлять:

- для роботодавців – 2,1%;

- для працівників (крім працюючих пенсіонерів )- 0,5%.

Працівники, що виконують роботи згідно з цивільно-правовими і трудовими угодами, не беруть участі у страхуванні на випадок безробіття. Фізичні особи, які беруть участь у страхуванні на добровільних засадах, сплачують внески на соціальне страхування на випадок безробіття в розмірі 3%, починаючи з серпня 2001 року.

Страхування на випадок безробіття передбачає: погашення виплат із безробіття; витрат, пов’язаних із професійною підготовкою, та профорієнтацією; допомогу безробітному та членам його сім’ї; дотацію роботодавцям для створення робочих місць, витрат на поховання безробітного.

Для одержання допомоги із безробіття потрібно дотримуватись певних правил. Працівник, з яким розірвано трудовий договір з ініціативи власника, повинен зареєструватися в службі зайнятості протягом 7-ми календарних днів після звільнення й отримати статус безробітного. Починаючи з 8-го дня після реєстрації нараховується допомога, яка відкладається до закінчення тримісячного терміну зберігання середньої заробітної плати за останнім місцем роботи в розмірі 75% та 50% - протягом наступних 6-ти місяців.

Працівникам, зареєстрованим у службі зайнятості і працевлаштування не більше 360-ти календарних днів протягом двох років. Вона призначається в розмірі не менше 50-ти % від середньої заробітної плати за останнім місцем роботи з обмеженням не більшим 50% заробітної плати, яка складається в галузі за минулий місяць, та не нижчим мінімальної заробітної плати.

Нарахування у фонд соціального страхування на випадок безробіття оформляється записами:

К 31 „Рахунки в банках”.

К 653 „Розрахунки за страхуванням” (страхування на випадок безробіття).

Вся нарахована сума у фонд страхування на випадок безробіття повинна перераховуватись органами державної служби зайнятості та працевлаштування записом:

К 653 „Розрахунки за страхуванням” (страхування на випадок безробіття);

К 31 „Рахунки в банках”.

Облік рахунків із соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

ЗУ „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, що викликало втрату працездатності”, прийнятим Верховною Радою України від 23.09.1999 року №1105-ХІV, передбачено страхування життя, здоров’я та працездатності персоналу підприємств, установ і організацій. Внески до цього фонду повинні сплачувати юридичні особи, починаючи з 1 жовтня 2001 року, в розмірі від 0,2% до 13,8% залежно від класу професійного ризику виробництва (охорона здоров’я, фізична культура та соціальне забезпечення – 0,2%, редакції та видавництва, освіта, культура і мистецтво, фінанси, кредит, страхування, пенсійне забезпечення, управління, громадські об’єднання – 0,84%, виробництво будівельних металовиробів, видобуток дорогоцінних металів – 4%, видобуток вугілля підземним способом 13,8% тощо).зареєстрованими особами є працівники, що працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в організаціях, установах, не залежно від форм власності, та у фізичних осіб; учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або інших підприємств за спеціальними договорами. Перераховані особи підлягають обов’язковому страхуванню.

Священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, страхуватися у добровільному порядку. Не підлягають страхуванню працюючі пенсіонери та особи, в яких виникло право на пенсію, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні.

Громадські організації інвалідів та фізичних осіб, які використовують найманих інвалідів, сплачують внески в розмірі 50% страхового тарифу для відповідного тарифу для відповідного класу професійного ризику виробництва.

Базою для нарахування страхових внесків для роботодавців є сума фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, яка оподатковується прибутковим податком з громадян, а для осіб, що страхуються добровільно, - одна мінімальна заробітна плата (118 грн. у 2001 році), інвалідів – 50% мінімальної заробітної плати.

Виплати потерпілим на виробництві та членам їх сімей за заподіяну шкоду здоров’ю здійснюються за рахунок підприємства виходячи із середньомісячного заробітку за 12 чи 24 місяці, що перебували каліцтву чи стійкій втраті працездатності.

Нарахування страхових внесків відображаються записами:

Д 23 „Виробництво”

Д 91 „Загальновиробничі витрати”

Д 92 „Адміністративні витрати”

Д 93 „Витрати на збут”

Д 94 „Інші витрати операційної діяльності”

Д 99 „Надзвичайні витрати”

Д 15 „Капітальні інвестиції”

Д 15 „Капітальні інвестиції”

Д 39 „Витрати майбутніх періодів” ;

К 656 „Розрахунки за страхуванням” (страхування на випадок нещасних випадків на виробництві).

Для обліку страхових внесків від нещасних випадків на виробництві не було передбачено у плані рахунків відповідного обрахунку, тому треба відкрити новий субрахунок 656.

Синтетичний облік розрахунків зі страхування ведеться в журналі 5 розділі ІІІ „Витрати діяльності”, де в графі 14 показуються кредитові обороти рахунка 65 „Витрати за страхуванням”, дебет різних рахунків – 23 „Виробництво”, 91„Загальновиробничі витрати”, Д 92 „Адміністративні витрати”, Д 94 „Інші витрати операційної діяльності”, 16 „Капітальні інвестиції” та ін. в журналі 5 показані зведені дані на рахунку 65 „Витрати за страхуванням”, тому бухгалтер повинен самостійно розробити форму аналітичного обліку, в якій наводити дані про залишки за окремими субрахунками: сальдо на початок місяця, обороти за місяць із відображенням нарахувань та сплати внесків, сальдо на кінець місяця.

Відомість аналітичного обліку служить для контролю за рухом страхових внесків та перевірки відповідності його даних синтетичному обліку.

ЧАСТИНА Ш. ОБЛІК ПРОЦЕСІВ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Тривалість й ефективність функціонування підприємства знаходяться у прямій залежності від уміння команди менеджерів протистояти ринковим та економічним несприятливим факторам , а тому фінансовий облік передбачає обов’язкові процедури збору й обробки інформації, яка стосується перебігу процесів, виявлення позитивних чи негативних відхилень від запрограмованих цілей, планів та показників діяльності . Ця інформація дозволяє своєчасно приймати рішення, спрямовані на недопущення негативних змін чи на їх нейтралізацію.

Розкриваючи поняття процесів промислових підприємств, автор вважає за необхідне дати визначення цього терміна, оскільки в літературі з бухгалтерського обліку до цього часу не зверталася увага на такі ( дрібниці) , а тому не зовсім зрозуміло що саме слід вважати процесом у виробничій діяльності .

Процесом (проходження, просування)- називається послідовна закономірна зміна певного явища та перехід від одного явища до іншого. Іншими словами, господарська діяльність породжує закономірну і послідовну зміну процесів:

1. придбання факторів виробництва – постачання ;

2. їх трансформацію у готовий продукт ( роботи чи послуг) – виробництво ;

3. продаж готової продукції – збут ;

4. розширення чи модернізацію матеріально-технічної бази – інвестування.

Процес постачання полягає в тому що підприємство укладає договори з постачальниками на необхідні йому фактори виробництва, організовує доставку та складування виробничих запасів, перераховує гроші постачальникам за отримані матеріали. Під час цього процесу відбувається зміна активу з форми грошей на форму майна, призначеного для виробництва продукції.

Процес виробництва пов’язаний із споживанням факторів виробництва не лише у їх натуральній, а й у грошовій формі. У виробництві відбувається трансформація спожитих факторів виробництва у готовий продукт (роботи чи послуги), формування собівартості продукції, рівень якої визначається ефективністю технології, техніки, організації виробництва, кваліфікації персоналу й управління.

Процес збуту характеризується такими господарськими операціями, як пошук покупців, визначення ціни продажу, укладання договорів на поставку продукції споживачам, відвантаження продукції та доставка замовлень, отримання грошей від реалізації, нарахування і сплата податків і обов’язкових платежів, визначення фінансового результату від реалізації тощо.

Процес інвестування передбачає відмову підприємства від поточного нагромадження грошей на користь збільшення касового потоку (надходжень) у майбутньому. Інвестиції пов’язані з витратами на створення чи придбання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, витрати на реконструкцію, розширення та модернізацію діючих об’єктів, формування основного стада та ін. метою інвестування є розширення матеріально-технічної бази, нарощення виробничого потенціалу та отримання вигод від цього у майбутньому.

В окремі процеси виділяють фінансову діяльність та фінансове інвестування, коли підприємство вкладає гроші у цінні папери інших підприємств на території України й за кордоном тощо. Такі інвестиції називаються фінансовими.

Названі процеси функціонують як самостійні але взаємопов’язані між собою в загальному циклі кругообороту капіталу.

Фінансовий облік процесів повинен організовуватися у порядку, визначеному обліковою політикою підприємства. У свою чергу облікова політика формується не тільки на основі національних стандартів бухгалтерського обліку, а й з урахуванням організаційної структури підприємства та вимог менеджерів щодо повної та релевантної інформації для аналізу досягнутих результатів роботи в розрізі кожного з процесів господарської діяльності.

Виділення окремих процесів господарської діяльності підприємства ґрунтується на ідеях сучасного менеджменту-групування ділових операцій за їх основами характеристиками в розрізі управлінських структур (повноваження та вартість утримання яких різні) з метою економії трансакційних витрат, як їх назвав Р. Коуз (за роботи з аналізу трансакційних витрат він отримав Нобелівську премію в 1991 р.

У ринковій економіці для забезпечення ефективного функціонування підприємства необхідно організувати збір та обробку економічної інформації, вести активний пошук ринків факторів виробництва та збуту продукції, укладати договори та контролювати хід їх виконання, що вимагає суттєвих витрат на менеджмент, маркетинг, моніторинг, аудит, нові галузі права, обробку інформації, які відносяться до трансакційних.

Порівнянням трансакційні витрати з обсягами робіт в межах того чи іншого процесу можна визначити ефективність роботи. Якщо трансакційні витрати надмірні, то діяльність фірми є неефективною. З цього випливає важлива закономірність щодо оптимального масштабу фірми. Дрібні фірми повинні нарощувати масштаби виробництва або користуватися послугами інших фірм, які надають дешеві послуги транс акційного характеру. Кожна фірма повинна організувати облік та контроль процесів господарської діяльності з метою визначення їх ефективності.

Класична школа менеджменту в особі А. Файоля (1841-1925) дає відповідь на питання про ефективне управління організацією в цілому, виділяючи в єдиній системі шість видів діяльності:

а) технічну (виробничий процес);

б) комерційну (пошук та оптимальне використання капіталу);

в) бухгалтерську (діяльність, пов’язану зі збором даних, підготовкою фінансових звітів та статистичною інформацією);

г) управлінську (прогнозування організація, управління, координація, контроль);

д) захисну (захист власності організації та людей на виробництві).

Добре організовані технічні, комерційні, та фінансові операції забезпечують зростання прибутку.

Контроль передбачає ведення обліку з метою перевірки виконання поставлених цілей відповідно до плану. Дані необхідні для менеджерів, які перевіряють ефективність здійснених господарських операцій та процесів.

Отже, фінансовий облік повинен забезпечити для менеджерів інформацію про ефективність кожного з процесів господарської діяльності, а також підприємства у цілому.

Розділ 8. ОБЛІК ПРОЦЕСУ ПОСТАЧАННЯ

Підприємство з виробництва продукції, чи послуг є складною системою, під якою розуміють сукупність окремих елементів, котрі знаходяться у взаємодії та зв’язках між собою і утворюють єдність. Підприємство як система характеризується двома основними характеристиками:

1. динамізмом, зміною у часі самої системи та її стану;

2. інформативністю процесів та явищ, які відбуваються у ньому.

Система може бути ідентифікована лише тоді, коли вона виділяється з середовища, має внутрішні та зовнішні характеристики.

Підприємство можна розглядати як систему, призначену для трансформування факторів виробництва (техніка, сировина і матеріали, жива праця, капітал) у готову продукцію.

Першим процесом, без якого неможливий виробничий процес, є постачання, основне завдання якого полягає в забезпечені потреб виробничого процесу в різноманітних факторах виробництва – сировині, матеріалах, паливі, тарі, запасних частинах, малоцінних та швидкозношуваних предметах, основних засобах (будівлях, спорудах, транспортних засобах, машинах, верстатах, устаткуванні), живій робочій силі (робітники, управлінці, службовці), капіталі (інвестиції, гроші) та інших ресурсах. На виході з системи знаходиться готова продукція, яка призначена для збуту споживачам. Від споживачів продукції на підприємство надходять гроші, а виходять – при оплаті постачальникам факторів виробництва.

Важливо підкреслити, що для здійснення процесу постачання необхідні фінансові ресурси (гроші) , які підприємство отримує лише після збуту продукції покупцям. Крім цього необхідно забезпечити безперебійність усіх процесів – постачання, виробництва і збуту. Якщо готова продукція не буде швидко реалізована, то підприємство не зможе закупити необхідні фактори виробництва, що ускладнить кругооборот капіталу. Несвоєчасне забезпечення потреб виробничого процесу призведе до зменшення випуску продукції, обсягу реалізації і виручки.

Отже, у фінансовому обліку потрібно відображати інформацію про кожний із процесів кругообороту капіталу і визначити їх ефективність, яка розраховується через отримання економічних показників у системі бухгалтерських рахунків.

Виходячи із вище сказаного можна вивести закон менеджменту й обліку, який формулюється так:

Підприємство як самостійна система може функціонувати невизначений строк тільки за умови перетину грошовою масою його межі, завдяки грошовому обміну між системою і середовищем.

З цього закону робиться висновок про те, що підприємство не виживе, якщо не буде використовувати ефективним способом свій базовий виробничий потенціал і не зможе забезпечити грошову масу, достатню для покриття витрат на підтримання цього потенціалу.

В результаті перетину межі підприємства гроші можуть виходити в оточуюче середовище або надходити на підприємство із середовища, при цьому підприємство може функціонувати, якщо притік грошей перевищить відтік. Показник руху грошової маси краще характеризує фінансовий стан, ніж показник прибутку.

Отримання достатньої грошової маси для розширеного виробництва пов’язане з багатьма факторами кращого використання існуючого потенціалу:

- модернізація виробництва (сучасна техніка, високі технології, автоматизація, роботизація);

- сучасні технології виробництва;

- організація виробництва на основі досягнень науки;

- організація праці, спрямована на підвищення продуктивності;

- раціональне використання матеріальних ресурсів та перехід на нові конструкційні матеріали;

- використання відходів виробництва;

- організація управління на основі досягнень науково-технічного прогресу;

- інші напрями, що призводять до зниження собівартості продукції.

Серед цих факторів значне місце посідає раціональна організація матеріально-технічного постачання, яке забезпечує укладання договорів на поставку ресурсів, доставку їх на склади, розміщення і зберігання, доставку на робочі місця.

Для забезпечення тривалого існування підприємства необхідно відслідковувати не тільки поточний стан справ на підприємстві, а й майбутній.

Точність передбачення майбутнього залежить від точності визначення параметрів системи та методів прогнозування. Визначення майбутнього стану системи пов’язується з покращенням стану потенціалу, в тому числі і підсистеми постачання.

У фінансовому обліку процес постачання чітко не виділяється, хоча немало економістів пропонують організувати облік у системі бухгалтерських рахунків та використовувати інформацію для визначення ефективності цього процесу. Автор пропонує звернути увагу на процес постачання, оскільки через нього проходять вхідні потоки ресурсів, які в майбутньому перетворюються з натуральної форми у вартісну. Витрати, пов’язані з придбанням ресурсів, становлять від 10 до 30% від вартості заготовлених ресурсів, а тому їх облік та аналіз динаміки і структури дають можливість знайти шляхи зниження витрат, і збільшення маси прибутку.