1. Фінансові ресурси підприємства та джерела їх формування.

Фінансові ресурси підприємств — це їх власний, позичений та залучений грошовий капітал, який вони використовують для формування власних активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання доходу, прибутку. Отже, це всі кошти, якими володіє підприємство.

У розділі 1 Балансу зосереджено основний капітал – це вкладення коштів в основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фін. інвестиції, тобто ті активи, постійно забезпечують виробничий процес (необоротні активи).

У 2-3 розділах зосереджений оборотний капітал підприємства – це вкладення коштів у виробничий запас, готову продукцію, незавершене виробництво, грошові кошти, короткострокові фін. інвестиції, тобто вкладення, які забезпечують окремі цикли виробництва та реалізацію продукції (оборотні активи).

Джерела фін. ресурсів поділяють на:

1. Власні грошові кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, виручка від реалізації майна)

2. Запозичені (кредити, лізингові установи)

3. Залучені (інвестиції, випуск цінних паперів, страхові відшкодування)

4. Бюджетні асигнації (субвенції, субсидії, дотації).

Джерела формування фін. ресурсів відображаються у пасиві Балансу:

1). Власний капітал підприємства

2). Асигнування з бюджету (забезпечення наступних виплат і платежів)

3). Довгострокові позики

4). Короткострокові позики

5). Кредиторська заборгованість.

Фінансові ресурси:

Основний капітал:

• основні засоби

• нематеріальні активи

• фінансові інвестиції

• незавершені довгострокові інвестиції

Оборотний капітал:

• матеріальні оборотні засоби

• кошти на поточних розрахунках

• фінансові вкладення (короткострокові)

• кошти

2. Фінансова робота на підприємстві, її зміст та задачі.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими напрямами:

• Фінансовий менеджмент – система раціонального управління процесами фінансування господарської діяльності підприємства. До головних завдань фін. менеджменту належить:

• виявлення фін. джерел розвитку виробництва

• визначення ефективних напрямів інвестування фін. ресурсів

• реалізація операцій з цінними паперами

• підтримання оптимальних стосунків з фін.-кредитною системою та ін.. суб’єктами господарської діяльності

• Фінансове планування – на цій стадії визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення ефективної виробничо господарської діяльності . Метою складання фін. плану є визначення фін. ресурсів на підставі прогнозування величини фін. показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податку та платежів.

• Оперативна фін. робота – спрямовується на практичне втілення фін. забезпечення господарської діяльності, постійне підтримання платоспроможності підприємства на відповідному рівні. Поточна фін. робота включає:

• робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію

• своєчасні розрахунки за поставлені товаро - матеріальні цінності з постачальниками

• своєчасність сплати податків та обов’язкових платежів

• своєчасність оплати по заробітній платі

• своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків

• аналіз та фін. контроль виробничо- фін. діяльності – діагноз фін. стану підприємства , визначення недоліків та прорахунків виявлення внутрішньо – господарських резервів, збільшення прибутку, зменшення витрат виробництва, підвищена рентабельність.

Напрями аналізу фін. стану:

1. Аналіз та оцінка складу та динаміки майна

2. Аналіз фін. стійкості підприємства

3. Аналіз ліквідності балансу

4. Комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства

Фін. контроль розрізняють залежно від:

Часу проведення:

• а) попередній. Його здійснюють на стадії складання, розгляду і затвердження проектів бюджетів, кошторисів, планів, договорів. Основна його мета - запобігання порушенням фінансового законодавства.;

• б) поточний (оперативний). Проводять упродовж короткого часу, безпосередньо у процесі здійснення господарських і фінансових операцій. Його ще можна назвати оперативним завдяки гнучкості та своєчасності. Зазвичай такий контроль є повсякденним, постійним. Широке застосування поточного контролю дає змогу виявити помилки і зловживання, допущені як на стадії попереднього контролю, так і безпосередньо в процесі здійснення фінансово-господарської операції.;

• в) наступний. Проводять після завершення конкретної фінансово-господарської операції або закінчення певного звітного періоду (наприклад, фінансового року). Такий контроль є своєрідним останнім "рубежем", перешкодою на шляху порушень. Він дає змогу виявити недогляди під час попереднього і поточного контролю і зазвичай вирізняється поглибленим і всеосяжним підходом до вивчення фінансово-господарської діяльності контрольованого суб’єкта, комплексністю.

За формою :

• Фактичний – здійснюється в процесі інвентаризації матеріальних цінностей

• Документальний – після здійснення господарських операцій на підставі відповідних документів.

2. Сутність та значення грошових розрахунків на підприємстві.

Розрахунки – це система грошових відносин, пов’язаних з оплатою товарів. Робіт та послуг юридичних та фізичних осіб.

Сукупність усіх розрахунків, яка відбувається в економіці створює грошовий оборот.

Грошовий оборот підприємства

Грошовий оборот на кожному підприємстві пов’язаний з розрахунками для:

• Забезпечення процесу виробництва

• Реалізації продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходу

• Сплата податків, обов’язкових відшкодувань і зборів

• Забезпечення спільної діяльності

• Отримання та погашення кредитів

Розрахунки бувають:

Готівкові – обслуговують населення(оплата заробітної плати, матеріальні заохочення, дивіденди, пенсії та ін.)

Безготівкові – здійснюються за допомогою пасивів на рахунках банку(списуються з рахунка платника і передаються на рахунок отримувача).

Безготівкові розрахунки поділяються на :

1. Розрахунки за товарними операціями – пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, та наданням послуг, вони становлять найбільшу питому вагу.

2. Розрахунки за нетоварними операціями - пов’язані із різними платежами до фінансово-кредитної системи:

• Сплата податків

• Відсотків за позики банку

• Страхових відшкодувань тощо.

В залежності від територіального розміщення підприємств та банківських установ безготівкові розрахунки класифікують:

1). Місцеві розрахунки – це розрахунки між покупцем і продавцем, якщо вони обслуговуються 1ю установою банку або знаходяться в одному місці.

2). Міжміські розрахунки – це розрахунки між покупцем і продавцем, якщо вони знаходяться у різних регіонах.

3). Міжнародні розрахунки – це розрахунки між покупцем і продавцем в різних країнах.

Принципи грошових розрахунків:

1. Всі підприємства зобов’язані зберігати свої грошові кошти на рахунках в банку й розрахунки здійснювати в безготівковому порядку.

2. Підприємства мають право самостійно обирати установи банку для відкриття усіх видів рахунків

3. Платежі здійснюються тільки з дозволу платника або за його дорученням

4. Розрахунки здійснюються на підставі письмових банківських документів (векселів, платіжних доручень)

5. Всі платежі здійснюються за рахунок власних коштів

6. Термінове здійснення платежів повинно бути максимально наближеним до часу виконання робіт та надання послуг

7. Підприємства самостійно обирають форму розрахунків

8. Взаємна відповідальність підприємства та установ банку за своєчасне здійснення розрахункових операцій.