1. Завданнями Цивільної оборони України є:

* попередження надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ліквідація їх наслідків;

*оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

*захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

*організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

*створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;

*підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

2. Систему цивільної оборони складають:

*органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

*органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

*сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

*фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

*системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

*спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони;

*курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

*служби цивільної оборони.

4 Начальник штабу цивільного захисту

Завдання та обов’язки. Забезпечує ефективне виконання завдань щодо цивільного захисту населення і територій. Визначає напрями розвитку цивільного захисту в підпорядкованому (закріпленому) районі (місті, населеному пункті, на підприємстві, в установі, організації та на іншому природно і техногенно небезпечному об’єкті). Формує бюджетно-фінансову, кредитно-банківську та страхову політику штабу цивільного захисту. Організовує розробку планів та інструкцій ліквідації надзвичайних ситуацій на об’єктах району, положень, обґрунтувань, пояснювальних записів та звітів щодо потенційно небезпечних об’єктів. Проводить постійну роботу із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.

Забезпечує збір та узагальнення даних щодо стану небезпеки у підпорядкованому районі. Виявляє тенденції розвитку подій та прогнозує розвиток сценаріїв виникнення надзвичайних ситуацій (аварій, катастроф тощо). Аналізує причини їх виникнення. Розроблює комплексні заходи та пропозиції щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації. Організовує та контролює підготовку населення закріпленого району до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Забезпечує участь сил та засобів закріпленого регіону у проведенні аварійно-рятувальних робіт у межах їх тактико-технічних можливостей. Організовує та здійснює керівництво виконанням заходів щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

У тісній взаємодії з керівництвом району (міста, населеного пункту, підприємства, об’єкта) організовує та здійснює координацію проведення аварійно-рятувальних робіт силами населення та підрозділами оперативно-рятувальних служб. Під час ліквідації надзвичайних ситуацій, використовує існуючі резерви та додаткові можливості. Забезпечує надання медичної допомоги постраждалим. Контролює дотримання правил та норм охорони праці під час аварійно-рятувальних робіт. До прибуття начальника штабу цивільної оборони району на місце надзвичайної ситуації виконує його обов’язки. Сприяє підвищенню кваліфікації підлеглих працівників. Організовує виконання робіт за договорами на платній основі щодо надання додаткових платних послуг юридичним та фізичним особам, що не суперечить та не заважає основним напрямам діяльності штабу.

Повинен знати. Конституцію України ; Цивільний кодекс України ; Укази Президента України, постанови та розпорядження Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інші законодавчі та нормативні акти України з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; статути, розпорядження та накази, методичні, нормативні та інші керівні матеріали, які регламентують функціонування штабів цивільної оборони аварійно-рятувальних служб; можливості техніки, технічних засобів та обладнання, які є на підприємствах, в організаціях та установах району; порядок надання першої медичної допомоги постраждалим; організацію ліквідації надзвичайної ситуації та її наслідків; правила ділового етикету; правила та норми охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежного захисту та охорони навколишнього середовища.

Кваліфікаційні вимоги. Повна вища освіта відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра. Стаж роботи за фахом на керівних посадах нижчого рівня не менше 5 років. Післядипломна освіта у сфері управління цивільним захистом.

5.До невоєнізованих формувань цивільної оборони зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

6. Спеціалізовані формування призначені для виконання специфічних робіт, пов’язаних з радіаційною і хімічною небез-пекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварій-ними ситуаціями на нафтовидобувних промислах, проведення профілактичних і відбудовних робіт, у тому числі і за межами України.

Невоєнізовані формування — це група робітників та службов-ців об’єкта, які об'єднані в окремий підрозділ, оснащений спеціа-льною технікою і майном, без звільнення їх від основної роботи і призначені для ведення РІНР при виникненні надзвичайної си-туації.

8/Територія, на які діють небезпечні та шкідливі фактори НС, з розташованими населенням, тваринами, спорудами, комунікаціями називають осередком ураження. Вони бувають простими та складними.Простий осередок ураження - той, що виник під впливом одного вражаючого фактора, наприклад, руйнування від вибуху, пожежі, тільки хімічне або бактеріальне зараження.Складні осередки ураження виникають внаслідок дії декількох вражаючих факторів НС

Форма осередків ураження в залежності від природи джерела небезпечних факторів може бути круглою - при землетрусах, вибухах; смуговою - при ураганах, затопленнях, селевих потоках; неправильної форми - при пожежах, цунамі та ін.

Під вражаючими факторами розуміють такі чинники життєвого се­редовища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і систе­мам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків. За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути * фізичні, в тому числі * енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електро­магнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання, об'єкти, що руха­ються з великою швидкістю або мають високу температуру тощо), * хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впли­вають на організм людей, фауну та флору, викликають корозію, при­зводять до руйнації об'єктів життєвого середовища), * біологічні (тва­рини, рослини, мікроорганізми), * соціальні (збуджений натовп лю­дей) та * психофізіологічні. Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках (на­приклад, в охороні праці) поділяються на шкідливі та небезпечні.

9

Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на АЕС залежать від типу реактора, ступеню його руйнування, метеорологічних умов, рельєфу місцевості і, головним чином, від характеру вибуху (тепловий чи ядерний).

При аварії на АЕС з тепловим вибухом і руйнуванням реактора відбувається викид радіонуклідів в атмосферу, гідросферу і літосферу, що обумовлює радіоактивне забруднення довкілля та опромінювання працюючого персоналу і населення.

Зони радіоактивного забруднення на місцевості під час теплового вибуху характеризуються значними рівнями радіації. Вони поділяються на зони: відчуження, безумовного відселення, гарантованого (добровільного) відселення і підвищеного радіоекологічного контролю. Аварія з повним руйнуванням реактору на атомній електричній станції і його ядерним вибухом може відбуватися внаслідок стихійного лиха, падіння літаючого апарату на атомну електричну станцію, дії вибуху звичайних чи ядерних боєприпасів у воєнний час або диверсії.

10 Уражаючими факторами ядерного вибуху, що приводять до санітарних втрат серед особового складу військ (населення) є:

• ударна хвиля,

• світлове випромінювання,

• проникаюча радіація під час вибуху,

• радіоактивне зараження місцевості,

• електромагнітний імпульс,

• дія ядерного вибуху на психіку.

11. Які аварійні зони виділяють після аварії на АЕС з тепловим вибухом?

При аварії на АЕС з тепловим вибухом і руйнуванням реактора відбувається викид радіонуклідів в атмосферу, гідросферу і літосферу, що обумовлює радіоактивне забруднення довкілля та опромінювання працюючого персоналу і населення.

Зони радіоактивного забруднення на місцевості під час теплового вибуху характеризуються значними рівнями радіації. Вони поділяються на зони: відчуження, безумовного відселення, гарантованого (добровільного) відселення і підвищеного радіоекологічного контролю.

Зона відчуження - це територія з якої проводиться евакуація населення негайно після аварії і на ній не здійснюється господарська діяльність.

Зона безумовного відселення - це територія, навколо АЕС, на якій щільність забруднення ґрунту довговічними радіонуклідами цезію дорівнює 15,0 Кі/км² і більше, або стронцію - 3,0 Кі/км і більше, або плутонію - 0,1 Кі/км² і більше, де розрахована ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини перебільшує 5 мЗв (0,5 бер) на рік.

Зона гарантованого (добровільного) відселення - це територія, на якій щільність забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км² або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.

Зона підвищеного радіоекологічного контролю - це територія із щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км², або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км², або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км², де ефективна доза опромінювання із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.

12 При руйнуванні АЕС з ядерним вибухом по сліду радіоактивної хмари виділяються чотири зони.За дозами опромінення зону зараження поділяють на наступні зони: надзви­чайно-небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного забруднення (зона А) і зону радіаційної небезпеки (зона М)

15. Яким розчином необхідно змочити ватно-марлеву пов`язку для захисту органів дихання від хлору( аміаку )

1) Захистом від хлору є ватно-марлева пов`язка попередньо змочена - 2 % розчином питної соди.

2) Захистом від аміаку в побуті є використання ватно-марлевої пов`язки змоченої водою – 5% розчином лимонної кислоти.