22 Методика визначення коефіцієнту послаблення залежно від типів захисних споруд

Захисні споруди можливо умовно поділити на дві групи – штучні та природні.

Природні або захисні властивості місцевості залежать від її рельєфу, від форм місцевих предметів та їхнього розташування щодо осередку вибуху і можуть забезпечити досить високий рівень коефіцієнту послаблення. Кращий захист забезпечують вузькі, глибокі яри. Височини із крутими схилами , земляні насипи, котловини, копри є добрим захистом від впливу вражаючих факторів ядерного вибуху.

Штучні протирадіаційні укриття будують за умови найбільшого коефіцієнту послаблення.

шар половинного ослаблення легких матеріалів для проникнення нейтронів в кілька раз менш ніж важких.

І навпаки, важки матеріали, наприклад метали, гірше ослаблюють нейтронне випромінювання.

Усі захисні споруди, які зроблені з неметалевих матеріалів, відмінно захищають від гама –нейтронного випромінювання. Їх ефективність захисту від нейтронного випромінювання може бути підвищена за рахунок використання з легких матеріалів ( поліетилену, скла пластику та інші.)

Якщо підрозділ ЦО, робітники та службовці мають однаковий захист від радіації, тобто знаходяться у споруді з однаковими захисними спроможностями, то коефіцієнт послаблення приймається для усіх .

Якщо люди знаходяться в захисних спорудах різноманітного типу ні з однаковим коефіцієнтом послаблення, то в цьому випадку

визначається середнє значення коефіцієнту по формулі:

Косл.ср = К1*а1 + К2*а2 + .... + Кі*аі + ...+ К№ * а№

Де Кі – коефіцієнт послаблення для і-го типу захисної споруди чи техніки,

аі- частина особистого складу який знаходиться у і-й споруді.