Цивільна оборона

Цивільна оборона (А.І. Губський)     

Типові режими радіаційного захисту населення

   Режим радіаційного захисту - це порядок дій людей, використання заходів і засобів захисту в зонах радіоактивного зараження, який включає радіаційні ураження і опромінювання людей більше встановлених доз. Режими радіаційного захисту людей передбачають послідовність і тривалість використання людьми захисних споруд, житлових і виробничих будинків, перебування на відкритій місцевості з використанням засобів індивідуального захисту.     Режими радіаційного захисту розраховані для використання їх в умовах радіоактивного зараження місцевості внаслідок застосування противником ядерної зброї або при виникненні аварій з викидом радіоактивних речовин на підприємствах, які їх використовують. Режими захисту опрацьовані для типових за характером забудов населених пунктів у вигляді таблиць. Всього розроблено 8 типових режимів радіаційного захисту:     режими № 1, 2, 3 — для непрацюючого населення;     режими № 4, 5, 6,7 — для захисту робітників, службовців і виробничої діяльності підприємства (об'єкту);     режим № 8 — для захисту сил цивільної оборони ( загонів, ланок і т.п.) при проведенні РіІНР в зонах радіоактивного зараження.        

1. Режими радіаційного захисту населення включають три основні етапи:

I етап - укриття населення в ПРУ;

II етап - наступне укриття населення в будинках і ПРУ;

III етап - проживання населення в будинках з обмеженим перебуванням на відкритій місцевості протягом 1 -2 годин на добу.

2. Режим радіаційного захисту робітників і службовців на об´єктах господарської діяльності включає три основні етапи:

I етап - тривалість припинення роботи на об´єкті господарської діяльності (термін безперервного перебування людей у захисній споруді);

II етап - тривалість роботи на об´єкті господарської діяльності з використанням для відпочинку захисних споруд;

ІІІ етап - тривалість роботи на об´єкті господарської діяльності з обмеженням перебування робітників і службовців на відкритій місцевості.

Режими радіаційного захисту розроблені з урахуванням тривалості Роботи кожної зміни 10-12 годин.

3. Дозиметричний і хімічний контроль проводиться з метою оцінки працездатності особового складу формувань, робітників і службовців і визначення порядку їх використання, об'єму медичної допомоги на етапі евакуації, необхідності і об'єму санітарної обробки людей, а також дезактивації і дегазації техніки, устаткування, транспорту, засобів захисту, одягу, можливості використання продуктів харчування і води.

Дозиметричний і хімічний контроль організовується і здійснюється як в НС військового часу, так і в НС техногенного характеру.

Дозиметричний і хімічний контроль організовується:

- В містах і районах начальниками відділів і служб ГЗНС міст, районів і комендантами територіальних формувань;

- На об'єктах економіки начальниками відділів і служб ГЗНС і командирами об'єктових формувань;

- В лікувальних установах начальниками установ;

- непрацюючого населення відділами ГЗНС районів із залученням ЖЕК, РЭУ, ДЭЗ.

Дозиметричний і хімічний контроль включає контроль радіоактивного опромінення людей і радіоактивного зараження різних об'єктів. При контролі радіоактивного опромінення визначається поглинена доза опромінення за час знаходження людей на зараженій місцевості. Контроль ділиться на груповий і індивідуальний.

Груповий контроль здійснюється по формуваннях, цехах, бригадам з метою отримання відомостей про середні дози для оцінки працездатності.

У кожному формуванні, цеху, бригаді ведеться журнал контролю опромінення і періодично сумарну дозу вносять в особисту картку обліку, за даними обліку доз командирам формувань, начальникам цехів визначається працездатність людей, т. е. можливість виконання ними своїх обов'язків.

При груповому контролі один дозиметр знаходиться у групи людей (бригада, ланка та ін.). Чи проводяться розрахунки за допомогою формули:

Р_ср∙ Т

D =

К_осл

где: D - поглинена доза,

Р_ср. – середній рівень радіації (виміряний за допомогою приладу),

Кпосл. - коэфициент послаблення захисної споруди.

 

 

Індивідуальний контроль потрібний для первинної діагностики ступеня тяжкості променевої хвороби опромінених. І проводиться за допомогою індивідуальних вимірників доз.

Зняття показників з індивідуальних вимірників доз проводиться в медичних установах і дані заносяться в медичні документи.

При індивідуальному контролі дозиметр видається кожному працюючому. Цей метод використовується для тих категорій, до яких не може використовуватися груповий метод.

Для обліку поглинених доз опромінення ведуться наступні документи дозиметричного контролю:

відомість видачі вимірювальної дози для обліку показників;

- журнал контролю опромінення;

- журнал обліку доз опромінення;

- журнал відбору і здачі проб (тільки у службах і штабах ЦЗ);

- донесення про працездатність і зараження людей, техніки та ін.

Контроль опромінення потрібний для того, щоб поглинені дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення.

Згідно з цими нормами для населення поглинена доза в нормальних умовах не повинна перевищувати 0,5 бер в рік.

Згідно із Законом України "Про захист людей від впливу іонізуючих випромінювань" № 15/193-ВР передбачені наступні перевищення допустимої дози опромінення:

• для населення 1 МЗв/рік(1000 Мбэр/рік - 0,1 бер);

• для персоналу - не більше 20 МЗв/рік(2000 Мбэр/рік - 2 бер). Допускається до 5 бер(%%) МЗв) при умові, що середньорічна доза на протяг 5 років не більше 20 МЗв за рік в середньому.

Структура дози опромінення поглиненої за рік виглядає таким чином:

• природний фон - 200 Мбэр;

• медична рентген-діагностика - 150 Мбэр;

• будівельні матеріали - 1000 Мбэр;

• додаткові джерела опромінення - 50 Мбэр;.

По Дніпропетровській області(дані 1990 року) він складає 345 Мбэр в рік.

У країнах Бенілюкс - 220 Мбэр в рік. У Західній Україні - 280 Мбэр в рік. Природний радіаційний фон обумовлюється:

- космічним випромінюванням;

- природними радіоактивними елементами.

Інтенсивність космічного випромінювання залежить від:

- висоти над рівнем моря;

- сонячній активності.

Земним джерелом є:

• природні радіонукліди, які входять до складу речовин, які чоло-століття використовує в повсякденній діяльності.

• Природний радіоактивний фон на Україні складає 0,01 - 0,03 мр/годину, тобто, 10-30 мкрад/година.

На земній кулі є райони, де поглинена доза значно перевищує допустимі:

• В Індії(штат Карала) - доза складає 40,2 рад/ рік.

• Бразилія - 20 радий/рік.

• США - 26 радий/рік.

• Франція - 170 радий/рік.