9.4. Облік браку

Визначальною умовою довгострокового завоювання ринків збуту, отримання доходу від продажу є висока якість продукції з урахуванням запитів споживачів, а не низькі ціни. Якість продукції та надання послуг стає провідним мотивом виробника.

Досвід Японії свідчить, що продукція високої якості приносить на 40% більше прибутку на інвестований капітал ніж продукція низької якості. Представники фірм, бізнесмени, управлінці ставлять високі вимоги як до персоналу, так і до якості своєї продукції. Вони не зупиняються на досягнутому, не задовольняються існуючими характеристиками продукції, прагнуть дати своїм споживачам вироби високої якості за низькими цінами.

Процес поліпшення якості продукції та роботи базується на таких передумовах:

• ставлення до споживача як до головної фігури, для якої призначено процес поліпшення якості;

• розробка керівництвом довгострокових зобов’язань з впровадження процесу поліпшення роботи й управління;

• віра в те, що немає межі удосконалення;

• попередження проблем – краще ніж реагування на них, коли вони виникають;

• провідна роль і безпосередня участь керівників у процесі;

• стандарт роботи – „нуль помилок”;

• участь усіх працівників у процесі поліпшення роботи;

• центр уваги зміщується з людей на процеси;

• віра в те, що постачальники стануть партнерами;

• визначення заслуг окремих осіб та колективів.

У суспільствах, які надають переваги якості продукції, досягнуто стабільності розвитку економіки та зростання добробуту населення. Брак у виробництві зводиться до мінімуму, а якісна продукція завойовує світ. На жаль, економіка України не відноситься до таких, де дбають про підвищення якості продукції та зниження її собівартості. У багатьох виробництвах до цього часу втрати від браку мають значні розміри. Під браком розуміють продукцію (вироби, деталі, напівфабрикати, готові вироби), яка за своєю якістю не відповідає встановленим стандартам чи технічним умовам і не може використовуватися за своїм прямим призначенням або може використовуватися після додаткових витрат на усунення дефектів. За характером дефектів брак поділяється на виправний та невиправний. Якщо виправний брак вимагає додаткових витрат на доведення його до кондиційної продукції, то невиправний підлягає утилізації.

За місцем виявлення брак поділяється на внутрішній (виявляється на підприємстві при контролі операцій чи деталей) і зовнішній (виявляється споживачем).

За причинами та винними особами брак класифікується за розробленим підприємством класифікатором браку.

При виявленні виправного чи невиправного браку складається відповідний акт, в якому зазначається дата, цех, дільниця, зміна, виріб, операція, на якій виявлено брак, винні особи, причини, кількість браку, характеристика браку. Бухгалтер калькулює брак на підставі прямих витрат (матеріал, заробітна плата, загальновиробничі витрати). На виправний брак виписується наряд, якщо його виправляє інший робітник. Виправлення браку робітником, що допустив його, здійснюється без оформлення додатковими на оплату.

При виявленні зовнішнього браку і визнані цього факту підприємством до фактичної собівартості забракованої продукції включаються витрати на заміну та перевезення продукції, сума штрафу. Втрати від браку визначаються за вирахуванням вартості отриманих матеріалів від утилізації браку. До таких втрат відносяться витрати на ремонт і гарантійне обслуговування продукції, на яку встановлена гарантія. Витрати на гарантійний ремонт здійснюються в межах установлених строків і розміру ремонтного фонду.

Облік браку ведеться на рахунку 24 „брак у виробництві”, в дебет якого списуються витрати з кредита рахунків:

Д 24 „Брак у виробництві”;

К 23 „Виробництво” – вартість забракованої продукції відповідно до калькуляції;

К 20 „Виробничі запаси” – списання матеріальних ресурсів на виправлення браку;

К 66 „Розрахунки з оплати праці; - нарахування заробітної плати за виправлення браку;

К 65 „Розрахунки за страхуванням” – на суму нарахувань на заробітну плату за виправлення браку;

К 37 „Розрахунки з різними кредиторами” – на суму претензії за виявлений у покупців брак; оплата відряджень робітників, пов’язаних з усуненням дефектів;

К 68 „Розрахунки за різними операціями” – на вартість робіт із виправлення браку сторонніми організаціями.

При повернені покупцями бракованої продукції складаються записи:

Д 26 „Готова продукція”; - на фактичну собівартість продукції,

К 23 „Виробництво”

й одночасно:

Д 24 „Брак у виробництві”;

К 23 „Виробництво” - на фактичну собівартість повернутої забракованої продукції.

Д 24 „Брак у виробництві”;

К 36 „Розрахунки з постачальниками і замовниками” – на суму транспортних витрат, пов’язаних із поверненням забракованої продукції.

Частина витрат, пов’язаних із браком продукції, відшкодовується підприємству (утримання із заробітної плати робітників, які допустили брак, відшкодування сторонніми організаціями, з вини яких допущено брак, оприбуткування металобрухту та ін.).

Д 66 „Розрахунки з оплати праці” – утримання із заробітної плати осіб, які допустили брак;

Д 37 „Розрахунки з різними дебіторами” – відшкодування браку сторонніми організаціями через неподачу води, газу, електроенергії;

Д 20 „Виробничі запаси” – оприбуткування металобрухту;

К 24 „Брак у виробництві”.

На різницю між витратами на брак й усунення дефектів та утримання за брак складається запис:

Д 23 „Виробництво”;

К 24 „брак у виробництві”.

Потрібно відзначити, що в існуючій системі фінансового обліку не відображаються витрати, пов’язані з поліпшенням якості продукції, тому втрачається інформація щодо ефективності витрат на підвищення якості та їх впливу на зниження втрат від браку.