78.Оскарження чи опротестування.

Процесуальними підставами перегляду можуть оути.

• скарга громадянина, відносно якого винесено постанову,

• скарга потерпілого;

• протест прокурора;

ініціатива вищестоящого органу або органу, якии прийняв рішення

Існує два види оскарження постанови по справі: альтернативне та інстанційне.

Альтернативне оскарження полягає в тому, що громадянин має право подати скаргу або до вищестоящого органу, або до суду.

При інстанційному оскарженні скарга спочатку подається до вищестоящого органу, а при незгоді з його рішенням - до суду.

Відповідно до ст. 288 КпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

• постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет відповідної Ради або в районний (міський) суд;

• рішення виконавчого комітету селищної, сільської Ради - у відповідну раду або в районний (міський) суд;

• постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний (міський) суд.

• постанову районного (міського) суду - до відповідного апеляційного суду.

Скаргу на постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разу пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено органом чи посадовою особою, які уповноважені розглядати скаргу (ст. 289 КпАП).

Орган чи посадова особа за результатами розгляду скарги або протесту на постанову приймає одне із таких рішень (ст. 293 КпАП):

• залишає постанову без змін, а скаргу чи протест без задоволення;

• скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

• скасовує постанову і закриває справу;

• змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, але так, щоби стягнення не було посилено;

79.Виконання рішення.

Виконання постанов — завершальна стадія провадження по адміністративних правопорушеннях. її суть полягає в практичній реалізації адміністративного стягнення, призначеного правопорушнику юрисдикційним органом (посадовою особою). У процесі виконання постанови особа, що вчинила адміністративне правопорушення зазнає відповідних нестатків та обмеження особистого, морального або матеріального характеру.    Відповідно до ст. 299 КпАП постанова підлягає виконанню з моменту її винесення. На відміну від вироків судів, які за загальними правилами підлягають виконанню лише після закінчення строку касаційного оскарження, постанови про накладення стягнень є актами управління і набирають чинності негайно.    Виконанням постанов зайняті два види органів. По-перше, це органи, які звертають постанову до виконання. Згідно зі ст. 299 КпАП постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), що винесла постанову, тобто це органи адміністративної юрисдикції. Зміст діяльності по зверненню постанови до виконання становлять: своєчасне направлення постанови органу-виконавцю, здійснення контролю за правильним виконанням постанови, вирішення всіх питань, які пов´язані з виконанням постанови, припинення виконання постанови з підстав, передбачених ст. 302 КпАП.    По-друге, це органи, які безпосередньо виконують постанови про накладення адміністративних стягнень. Діяльність державних органів з приведення до виконання направлених їм постанов має на меті реалізацію адміністративних стягнень. Вона здійснюється діями, які завдають покараному відповідні втрати і правообмеження в установлених постановою межах.    Згідно зі ст. 300 КпАП це спеціально уповноважені органи держави. Так, постанови про конфіскацію грошей, речей уповноважені виконувати судові виконавці, а також відповідні особи фінансових органів, органів рибоохорони, мисливського господарства тощо.    З деяких справ про адміністративні правопорушення безпосереднє виконання постанов про стягнення покладено на орган, що виніс постанову. Так, постанова про відшкодоване вилучення предмета, що є знаряддям адміністративної провини, виконується органом (посадовою особою), що виніс постанову.    Діяльність як органів, що звертають постанови до виконання, так і органів, що безпосередньо їх виконують, утворюють єдину стадію виконання постанов, що складається з різних етапів.