- •Предмет курсу «міжнародна економіка»
- •Міжнародна економіка в системі економічних дисциплін
- •Система міжнародних економічних відносин
- •Міжнародний поділ праці: сутність, види та форми
- •Поняття світового ринку та його еволюція
- •Міжнародна торгівля як форма міжнародних економічних відносин
- •Товарна структура міжнародної торгівлі та сучасні зрушення в ній
- •Географічна структура міжнародної торгівлі та її особливості в сучасних умовах
- •Види міжнародної торгівлі
- •1. За специфікою об’єкту:
- •3. За специфікою регулювання:
- •Світовий ринок послуг: особливості, структура та сучасні тенденції розвитку
- •Україна в мпп
- •Динаміки та структура зовнішньої торгівлі України
- •13. Меркантилізм як спроба науково пояснити міжнародну торгівлю
- •14. Теорія абсолютних переваг а. Сміта
- •15. Теорія порівняльних переваг д. Рікардо
- •16. Порівняльна перевага і забезпеченість факторами виробництва: модель Хекшера-Оліна
- •17. Парадокс Леонтьєва та спроби його пояснення
- •18. Новітні теорії міжнародної торгівлі Теорія життєвого циклу товару,
- •Теория внешнеторговой деятельности фирм
- •Теория конкурентных преимуществ страны
- •19. Фрітрейдерство та протекціонізм у міжнародній торгівлі
- •20. Митний тариф як інструмент зовнішньоторговельної політки країни
- •21. Основні види та функції мита
- •1. За способом збирання:
- •2. За об*єктом оподаткування:
- •3. За характером:
- •4. За походженням:
- •5. За типами ставок:
- •6. За способом обчислення:
- •23. Аргументи «за» і «проти» митного тарифу
- •24. Квотування та ліцензування як різновид нетарифних обмежень у міжнародній торгівлі
- •25.Добровільне обмеження експорту,демпінг як інструмент нетарифного регулювання торгівлі
- •26.Суть послуги та особливості міжнародної торгівлі послугами
- •27.Види міжнародних послуг та їх класифікація.
- •28.Поняття та причини міжнародного руху капіталу
- •29.Суть та форми міжнародної міграції капіталу
- •30.Портфельні іноземні інвестиції:суть.Причини та тенденції руху
- •31.Прямі іноземні інвестиції:причини вивозу капіталу та наслідки для країн базування та для країн приймаючих
- •33.Тнк як субєкти зарубіжного інвестування
- •34.Форми та методи регулювання міжнародного інвестування
- •35.Міжнародний кредит та його функції
- •36.Форми міжнародного кредитування
- •38. Міжнародні кредитно-фінансові інститути
- •39. Міжнародні торгові організації
- •40. Проблеми зовнішньої заборгованості України в світі
- •41. Міжнародні міграція робочої сили: причини, суть, напрямки
- •Економічні причини ммрс
- •42. Історія, динаміка та сучасний стан ммрс
- •43. Соціально -економічні наслідки робочої сили
- •44. Державне регулювання міжнародної міграції робочої сили
- •45. Україна на світовому ринку робочої сили
- •46. Валюта та поняття із нею пов’язані
- •47. Світова, національна та міжнародна валютна система.
- •48. Функції та різновиди валют
- •49. Сутність та принципи укладання платіжного балансу.
- •50.Структура платіжного балансу України
- •Структура платіжного балансу:
- •51.Передумови та цілі економічної інтеграції
- •52.Фактори, рівні та стадії регіональної економічної інтеграції
- •53.Історичні передумови та етапи Європейської інтеграції.
- •54.Європейський Союз – найвищий рівень економічної інтеграції.
- •55.Співробітництво України із країнами єс
- •57.Роль України та перспективи співпраці з країнами снд
- •58.Міжнародні торгові організації (мтп, юнктад, гатт, сот)
- •59.Економічна інтеграція в Північній Америці, Латинській Америці, країнах Азії.
- •60.Сутність та проблеми глобалізації.
55.Співробітництво України із країнами єс
Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво від 14 червня 1994 (набула чинності 1 березня 1998 р.). Ця угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС.
Україна є учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство», установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 у м. Прага.
Отримання статусу повноцінного члена ЄС, як стратегічна мета України була вперше задекларована президентом України Віктором Ющенко одразу після його обрання на початку 2005-го року.
Хоча в дискусіях українськими посадовцями і політологами називалися декілька конкретних дат можливого набуття членства, на цей час офіційно Україні від ЄС було запропоновано лише Європейську політику сусідства. Адміністрація президента поставилася критично до запропонованого статусу відносин у рамках сусідства.
У березні 2007-го року Україні було запропоновано укладення Договору про Зону вільної торгівлі з ЄС. Ця пропозиція хоча і викликала набагато схильнішу реакцію української держави, всеж не містить конкретних планів приєднання України до ЄС у найближчому часі. Деякі західноєвропейські політики говорять про тимчасову «стомленість від розширення» європейських інституцій.
Фактично всі парламентські партії в Україні є поборниками вступу України до ЄС і розвитку відносин з західною Європою.
Для набуття членства в ЄС потрібна згода всіх країн членів. Деякі політики в ЄС мають сумніви щодо можливого членства України. В 2002-му році Комісар з Розширення ЄС Ґюнтер Верхьоген сказав, що «європейська перспектива для України не означає обов'язково членство у найближчі 10-20 років, хоча це можливо».
Рамки співробітництва між ЄС та Україною у реалізації Європейської політики безпеки та оборони визначають угоди
«Про визначення загальної схеми участі України в операціях ЄС з врегулювання криз»
«Про процедури безпеки, які стосуються обміну інформацією з обмеженим доступом» (підписані 13 червня 2005 р.).
Основними статтями українського експорту до ЄС були: чорні метали та вироби з них, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, руди, зернові культури, одяг текстильний, жири та олії тваринного або рослинного походження, деревина і вироби з деревини, електричні машини і устаткування.
Основними статтями імпорту в Україну з ЄС були: котли, машини, апарати і механічні пристрої, наземні транспортні засоби, крім залізничних, електричні машини і устаткування, фармацевтична продукція, полімерні матеріали, пластмаси, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, папір та картон.
Співробітництво України з ЄС у сфері енергетики здійснюється відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1 грудня 2005. Меморандум охоплює такі сфери:Ядерна безпека, Інтеграція ринків електроенергії та газу, Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів, Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі, Енергоефективність.
Пріоритетними напрямками співробітництва України та ЄС у галузі транспорту є:
-розвиток транспортної інфраструктури України та її інтеграції до загальноєвропейської транспортної системи;-підвищення рівня безпеки на транспорті -модернізація та оновлення основних фондів і рухомого складу транспорту;-створення Спільного авіаційного простору між Україною та ЄС.
25 лютого 2010 — Європарламент схвалив резолюцію про ситуацію в Україні в який, зокрема, визнається право України на приєднання до ЄС. Також Єврокомісії надається мандат задля роботи над “дорожньою картою” безвізових подорожей між Україною та країнами ЄС
56.Цілі, принципи та структура СНД. (Співдружність Незалежних Держав)
Створена 8 грудня 1991 року, як господарський, політичний та економічний союз Білорусі, Росії та України. 21 грудня приєднались ще вісім колишніх республік СРСР (Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан). 26 серпня 2005 року зі складу СНД вийшов Туркменістан. Україна є співзасновницею СНД, але Статут організації Україною досі не ратифіковано, тому формально Україна залишається лише спостерігачем і не є членом СНД.
СНД засновано на засадах суверенної рівності всіх його членів, тому всі держави-члени є самостійними суб'єктами міжнародного права. Співдружність не є державою і не володіє наднаціональними повноваженнями.
Основні цілі організації:
-Співпраця в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших галузях;
-Всебічний розвиток держав-членів в рамках єдиного економічного простору, міждержавної кооперації та інтеграції;
-Забезпечення прав і свобод людини;
-Співпраця в забезпеченні міжнародного миру і безпеки, досягнення загального і повного роззброєння;
-Взаємна правова допомога;
-Мирне вирішення суперечок і конфліктів між державами організації.
До сфер спільної діяльності держав-членів відносяться:
-Забезпечення прав і основних свобод людини;
-Координація зовнішньополітичної діяльності;
-Співпраця у формуванні і розвитку спільного економічного простору, митної політики;
-Співпраця в розвитку систем транспорту, зв'язку;
-Охорона здоров'я та навколишнього середовища;
-Питання соціальної і міграційної політики;
-Боротьба з організованою злочинністю;
-Співпраця в галузі оборонної політики і охорони зовнішніх кордонів
Структура СНД репрезентована достатньо складною системою органів. На сьогодні для досягнення мети та завдань Співдружності засновано близько 70 міждержавних, міжурядових і міжвідомчих органів. Рада голів держав є вищим органом Співдружності. Вона обговорює та вирішує принципові питання діяльності держав-членів у галузі їхніх спільних інтересів і збирається на засідання двічі на рік (можливі позачергові засідання). Координаційно-консультативний комітет є постійно діючим виконавчим органом Співдружності. Економічний суд — орган для розгляду суперечок за заявами держав. Робочою мовою Співдружності є російська мова.