2.4. Умо­ви, яки­ми не­об­хід­но ке­ру­ва­ти­сь при вза­є­мо­по­го­джен­ні по­слі­до­в­но­с­ті ви­ко­нан­ня окре­мих бу­ді­ве­ль­них про­це­сів

По­слі­до­в­ність ро­біт ви­зна­ча­є­ть­ся такими умо­ва­ми:

кон­стру­к­ти­в­ни­ми осо­б­ли­во­с­тя­ми бу­ді­вель. На­при­к­лад, при зве­ден­ні бу­ді­вель зі сті­на­ми, що не­суть на­ван­та­жен­ня, спо­ча­т­ку зво­дя­ть­ся сті­ни, а пі­с­ля цьо­го здій­с­ню­є­ть­ся мо­н­таж пе­ре­крит­тя. Як­що бу­ді­в­ля кар­ка­с­на, то спо­ча­т­ку мо­н­ту­є­ть­ся кар­кас, а потім на­ві­шу­ю­ть­ся сті­но­ві па­не­лі;

при­йня­тою тех­но­ло­гі­єю ви­ро­б­ни­ц­т­ва ро­біт. Наприклад, мо­н­таж по­крит­тя од­но­по­вер­хо­вої про­ми­с­ло­вої бу­ді­в­лі пла­ну­є­ть­ся здій­с­ню­ва­ти по­е­ле­мен­т­но чи укру­п­не­ни­ми бло­ка­ми;

ха­ра­к­те­ром бу­ді­ве­ль­них ма­те­рі­а­лів і ви­ро­бів, які за­сто­со­ву­ю­ть­ся при зве­ден­ні бу­ді­вель і спо­руд. На­при­к­лад, при ви­ко­ри­с­тан­ні для ула­ш­ту­ван­ня не­не­су­чих пе­ре­го­ро­док шту­ч­них еле­мен­тів (це­г­ли) во­ни мо­жуть ви­ко­ну­ва­ти­сь як до, так і пі­с­ля мо­н­та­жу пе­ре­крит­тя. Як­що за­сто­со­ву­ю­ть­ся про­ка­т­ні пе­ре­го­род­ки, то во­ни мають бу­ти змо­н­то­ва­ні до вла­ш­ту­ван­ня пе­ре­крит­тя;

ор­га­ні­за­цій­ни­ми факторами. На­при­к­лад, ро­бо­та мо­же ви­ко­ну­ва­ти­ся тіль­ки пі­с­ля то­го, як зві­ль­ни­ть­ся бри­га­да, за­йня­та на ви­ко­нан­ні ін­ших ро­біт;

ви­мо­га­ми тех­ні­ки без­пе­ки, а са­ме за­без­пе­чен­ня стій­ко­с­ті зве­де­них ча­с­тин бу­ді­в­лі або без­пе­ки про­ве­ден­ня ро­біт;

ви­мо­га­ми яко­с­ті ви­ко­нуваних ро­біт. На­при­к­лад, ру­лон­на по­крі­в­ля має ви­ко­ну­ва­ти­ся тіль­ки пі­с­ля вла­ш­ту­ван­ня зли­во­с­то­ків;

клі­ма­ти­ч­ни­ми умо­ва­ми. Наприклад, зе­м­ля­ні ро­бо­ти до­ці­ль­но ви­ко­ну­ва­ти при плю­со­вій тем­пе­ра­ту­рі;

ма­к­си­маль­но­го ви­ко­ри­с­то­ву­ван­ня прин­ци­пу суміщення, тобто од­но­ча­с­ного ви­ко­нання ­кіль­кох бу­ді­ве­ль­но-­мо­н­та­ж­них про­це­сів на рі­з­но­ма­ні­т­них ді­ль­ни­цях об'єк­та. На­при­к­лад, на од­ній ді­ль­ни­ці од­но­по­вер­хо­вої про­ми­с­ло­вої бу­ді­в­лі мо­н­ту­ю­ть­ся ко­ло­ни, на ін­шій - по­крит­тя;

за­без­пе­чен­ня рі­в­но­мі­р­но­го за­ван­та­жен­ня іс­ну­ю­чих у ви­ко­на­в­ця ре­сур­сів, як­що ро­бо­ти жор­с­т­ко не по­в'я­за­ні од­на з од­ною.

8.12. Особливості розроблення календарного розкладу

При розробленні календарних розкладів приймаються такі допущення:

інтенсивність спо­жи­ван­ня ре­сур­сів по ко­ж­ній окре­мо взя­тій ро­бо­ті, а та­кож ін­тен­си­в­ність її ви­ко­нан­ня при­йма­є­ть­ся ве­ли­чи­ною постій­ною у ме­жах усьо­го ча­су її ви­ко­нан­ня;

загальна максимальна інтенсивність споживання всіх видів ресурсів по окре­мо­му об'єкту чи їх су­ку­п­но­с­ті при­йма­є­ть­ся не "жор­с­т­ко", а в ме­жах ви­зна­че­но­го ін­тер­ва­лу. При цьо­му ін­тер­вал, за­да­ний по ко­ж­но­му ви­ду ре­сур­су, має охо­п­лю­ва­ти як по­зи­ти­в­ну, так і від'єм­ну зо­ну на­яв­но­с­ті роз­г­ля­дувано­го ви­ду ре­сур­су. Це зу­мо­в­ле­но тим, що, "жор­с­т­ко" за­да­ю­чи вер­х­ню ме­жу мо­ж­ли­во­го спо­жи­ван­ня ре­сур­су, ми пла­ну­є­мо пра­к­ти­ч­но постій­не "не­до­ван­та­жен­ня" ви­ко­ри­с­тан­ня іс­ну­ю­чих в ор­га­ні­за­ції по­ту­ж­но­с­тей упродовж усьо­го пла­но­во­го пе­рі­о­ду, що ве­де до зни­жен­ня рен­та­бе­ль­но­с­ті ви­ро­б­ни­ц­т­ва;

для за­без­пе­чен­ня ви­бо­ру най­більш до­ці­ль­ної (ра­ці­о­наль­ної) по­слі­до­в­но­с­ті вклю­чен­ня окре­мих об'єк­тів чи ро­біт у ви­ро­б­ни­ц­т­во не­об­хід­но пе­ре­дба­ча­ти ви­ко­ри­с­тан­ня си­с­те­ми прі­о­ри­те­тів, тобто ре­а­лі­зу­ва­ти сутність ал­го­ри­т­му ка­лі­б­ру­ван­ня. Ви­ко­ри­с­тан­ня та­ко­го під­хо­ду до­зво­ляє вра­ху­ва­ти на ста­дії пла­ну­ван­ня спе­ци­фі­ку мі­с­це­вих умов ко­ж­ної кон­к­ре­т­ної бу­ді­ве­ль­ної ор­га­ні­за­ції і, як на­слі­док, під­ви­щи­ти на­дій­ність роз­ро­б­ле­них пла­нів.