1.9. Сутність різноманітних підходів, які використовуються при плануванні, їх позитивні якості й недоліки
У нинішній час використовують такі основні підходи: планування від досягнутого (інколи його ще називають інерційне), оптимальне й адаптивне планування. У чистому вигляді жоден із підходів у практиці не застосовується. Як правило, маємо справу з деякою сумішшю цих підходів, але один із них є домінуючим.
ПЛАНУВАННЯ ВІД ДОСЯГНУТОГО передбачає встановлення планових завдань пропорційно до якоїсь тенденції, що склалася від базового (періоду, що передує плановому) рівня. Наприклад, за звітний період будівельна організація забезпечила зростання продуктивності праці на 4%. На період, що розглядається, їй встановлюють один і той самий темп зростання показника, а почасту й більше.
Позитивною якістю такого підходу є його простота і, як наслідок, можливість використання при розробленні планових завдань виконавців низької професійної підготовленості. До недоліків можна віднести неможливість виявлення та використання існуючих резервів виробництва. У розробленому плані лише продовжують розвиватися - як позитивні, так і негативні - тенденції, що стихійно виникли в системі. Крім того, одержані внаслідок діяльності організації техніко-економічні показники вельми часто, особливо при порівнянні однотипних організацій, не відображають реального стану речей.
ОПТИМАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ. Сутність такого підходу полягає у знаходженні й прийнятті у вигляді програми робіт найраціональнішого (оптимального) з деяких можливих варіантів плану за заздалегідь заданими показниками (критеріями). Для цього готуються й аналізуються різноманітні можливі варіанти шляхів і способів досягнення поставлених цілей.
У сутності оптимального планування проявляється і його основна позитивна якість: прийнятий план грунтується на аналізі можливих шляхів досягнення поставлених цілей і, як наслідок, забезпечує досягнення їх із найменшими витратами.
Основний недолік такого підходу полягає в тому, що розроблений оптимальний план є вельми жорстким, оскільки він встановлює конкретні терміни початку й закінчення робіт, виконавців, джерела й терміни надходження ресурсів і т.ін. При зміні практично будь-якої умови розроблений раніше план вимагає значного коригування, а інколи й докорінної переробки. Водночас при розробленні плану враховуються тільки ті можливості й обмеження, що встановлені (виявлені) розробниками на момент його складання. А прийнятий "оптимальний план" в кінцевому підсумку є найбільш раціональним із розглянутих. Кількість таких варіантів, ураховуючи реальні можливості виробництва, обмежена. Тому багато можливостей і варіантів здійснення програми робіт взагалі не розглядаються.
Окрім іншого, такий підхід вимагає відповідної спеціальної підготовки як керівників, так і виконавців, а також використання дорогого технологічного та технічного забезпечення - наявності програмного забезпечення, обчислювальної техніки й т.п.
АДАПТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ. Сутність його полягає у створенні економічного й соціального механізму, що стимулює та забезпечує бажаний розвиток господарської системи. При використанні такого підходу увага приділяється створенню механізму, який би стимулював виконавця розвивати систему у заданому (необхідному розробнику) напрямі. Наприклад, встановленням тієї чи іншої ставки податків на розвиток соціальної чи виробничої бази, впровадженням та розробленням нових технологій і будівельних матеріалів, зведенням об'єктів для потреб держави (держзамовлення) або для інших замовників.
Складність упровадження адаптивного підходу полягає переважно в тому, що встановлення таких важелів (механізму) вимагає значних обсягів спеціальних досліджень і виконавців високої кваліфікації.
У практиці будівельного виробництва, як вже зазначалося, використовують усі три підходи. Перший і третій застосовують при встановленні планових показників, другий - при плануванні виробничо-господарської діяльності будівельної організації, в тому числі при розробленні календарних планів і проектуванні будгенпланів.
. Характеристика сутності алгоритмів "калібрування" і "згладжування", які використовуються при вирішенні завдань (задач) календарного планування
Ідея алгоритму КАЛІБРУВАННЯ полягає в тому, що на черговий відрізок часу, який розглядається (зміна, день, тиждень, місяць, квартал або рік), ставляться в чергу на "обслуговування", тобто наділяються необхідними ресурсами, роботи відповідно до призначеного пріоритету. Він ніби "калібрує" окремі роботи по черговості забезпечення їх наявними в організації ресурсами. Наприклад, при використанні сіткових графіків у такому порядку: спочатку роботи, які знаходяться на критичному путі, а потім інші роботи - в порядку зростанняїх резервів часу. Такий підхід використовується у тих випадках, коли здійснюється набір робіт, що плануються до виконання, на конкретний проміжок часу.
Ідея алгоритму ЗГЛАДЖУВАННЯ полягає в тому, що спочатку розробляється деякий (по ранніх чи пізніх допустимих термінах здійснення робіт) можливий варіант плану. Після цього в межах існуючих резервів часу змінюють на осі часу положення робіт чи інтенсивності їх виконання доти, поки не буде досягнуто алгоритмічного оптимуму показника використання ресурсу або знайдений практично прийнятний "згладжений" графік споживання ресурсів. Такий підхід використовують у випадках, коли задані жорсткі обмеження на терміни завершення робіт і потрібно оптимiзувати якийсь показник якості використання ресурсів, наприклад мінімум їх перевищення над заданим рівнем.
5.17. Основні фактори, які визначають застосування різноманітних способів зведення підземних споруд
Основними факторами, які визначають застосування того або іншого із різноманітних способів зведення підземних споруд, є:
умови будмайданчика, а саме рівень насиченості території існуючими будівлями, спорудами, комунікаціями та можливості відведення примикаючої до споруди,що будуєтья, території під будмайданчик;
габарити споруди, тобто розміри та конфігурація споруди в плані і глибина його заглиблення;
природні фактори, а саме геологічні і гідрогеологічні умови будмайданчика;
виробничі фактори. До них можна віднести наявність спеціальних будівельних машин, особливо при використанні способу "стіна в грунті", а також спеціально підготовлених інженерно-технічних і робітничих кадрів.
Б8
Характеристика призначення, сутності та вимог, якими слід керуватися при створенні організаційно-технологічних моделей
Неможливість експериментувати з натуральною системою зумовила необхідність у створенні імітаційних моделей. У будівництві використовують організаційно-технологічні моделі у вигляді графіків.
Під організаційно-технологічною моделлю прийнято розуміти імітаційну модель, яка віддзеркалює зв'язок усіх будівельних процесів у просторі та часі з урахуванням реальних потреб у матеріально-технічних, трудових і фінансових ресурсах. Основним завданням моделі є забезпечення організаторів виробництва засобом, який дозволяє здійснювати аналіз й моделювання певних зв'язків, пропорцій і структурних взаємовідносин, які виникають всередині системи, що досліджується або закладається до проекту. Основними вимогами, якими необхідно керуватися при утворенні їх, є:
адекватність реального процесу зведення будівель і споруд;
простота і зручність аналізу;
стійкість і адаптивність, тобто можливість внесення в модель, без докорінної її переробки, коректив, пов'язаних із змінами у зовнішньому середовищі та фактичним виконанням планових завдань;
мінімізація витрат на створення й експлуатацію моделі. При вирішенні питання про вигляд використовуваної моделі необхідно розв'язати задачу знаходження оптимального співвідношення між адекватністю моделі, її простотою та вартістю.
8.10. Характеристика понять "календарний розклад" і "оптимальний календарний розклад"
Під календарним розкладом прийнято розуміти організаційно-технологічну модель, побудовану в масштабі часу.
Під оптимальним календарним розкладом прийнято розуміти один із множини допустимих календарних розкладів, за якого функціонал Ф сягає мінімуму по всім Si, де Si - вид ресурсу (критерію), що розглядається у задачі, а i = 1, 2, ..., n. Цю залежність можна подати в такій формі:
Ф = max { Фs1,Фs2, ... Фsn } ® min,
s1,s2,...,sn
де Si оцінює нерівномірність споживання Si-го виду ресурсу.
Рис. 2. Епюри потреби в ресурсах за варіантами календарного розкладу
Графічно розглядувану формулу можна подати у вигляді схем, наведених на рис. 2. На рис. 2а наведено епюри потреби в ресурсах за варіантом календарного розкладу, запроектованого з урахуванням оптимізації споживання ресурсу S1, на рис. 2б - за варіантом, запроектованим з урахуванням оптимізації споживання ресурсу S2, на рис. 2в - за варіантом, запроектованим з урахуванням оптимізації споживання двох видів ресурсів. Як видно з рисунка, варіант 2в забезпечує мінімізацію максимальних відхилень у споживанні обох видів ресурсів. Цей варіант і приймається як оптимальний, тобто оптимального календарного розкладу.