21. Сутність політичної системи, її структура та типологія.

Політична система - це цілісна, інтегрована сукупність політичних суб'єктів, структур і відносин, що відображає інтереси усіх політичних і соціальних сил суспільства. Вона активно взаємодіє з іншими системами - економічною, куль­турною, соціальною, ідеологічною, релігійною, етнічною. Політична система виникла на певному етапі розвитку суспільства внаслідок його поділу на класи та появи держави. Дослідження політичної системи ведуть свій початок від Арістотеля, але по-справжньому вагомих результатів досягнено лише у XX ст. після застосування американським теоретиком Д. Істоном методу системного аналізу у працях "Політична система" та "Системний аналіз політичного життя ". Основними ознаками політичної системи є: взаємозв'язок групи елементів; утворення цими елементами певної цілісності; внутрішня взаємодія всіх елементів; прагнення до самозбереження, стабільності та динаміз­му; здатність вступати у взаємовідносини з іншими систе­мами. Визначальним елементом політичної системи є держава. Крім неї, у політичну систему суспільства входять політичні партії, профспілки, асоціації, ініціативні групи, групи впливу й тиску, соціально-політичні рухи та інші об'єднання, змістом діяльності яких є політичні процеси. Виділяють такі функції політичної системи: вироблення політичного курсу держави та визначення цілей і завдань розвитку суспільства; організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань політичної програми держави; координація окремих елементів суспільства; легітимізація (діяльність, спрямована на узаконення політичної системи); політична соціалізація (включення людини в політич­ну діяльність); артикуляція інтересів (пред'явлення вимог до осіб, що приймають політичні рішення); агрегування інтересів (узгодження та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення); інтеграція всіх елементів суспільства навколо єдиних для всього народу соціально-політичних цілей і цінностей; політична комунікація складових політичної системи та ін. Г.Алмонд і Дж. Пауелл виділяють такі функції політ. системи: висловлювання інтересів, узагальнення інтересів, відпрацювання норм і правил, застосування правил, контроль за застосуванням правил, політичної комунікації.

22. Напрямки і проблеми становлення політичної системи сучасної України.

Під політичною системою України розуміють сукупність політичних відносин, право­вих і політичних норм, інститутів і ідей, пов'язаних із форму­ванням і здійсненням влади та управління суспільством. Ук­раїна обрала демократичний тип політичної системи. Сьо­годні у нашій державі відбувається активний процес станов­лення нового типу політичної системи, що відображається у формуванні системи органів місцевого самоврядування, запровадженні інституту президентської влади, поділі полі­тичної влади та наявності механізму стримувань і противаг. З точки зору особливостей політичної природи існуючої в Україні системи політичних інститутів політична система України характеризується як: перехідна від неправового до правового типу; легітимна для більшості населення; перехідна до втілення консенсуальної моделі розв'язан­ня соціальних конфліктів (але при збереженні можливості на практиці суто конфронтаційної моделі); миролюбна, неагресивна; позбавлена власної глобальної (загально планетарної) системи забезпечення національних інтересів; система, яка поки що нездатна забезпечити зростання рівня й якості добробуту усіх основних верств населення, але яка зберігає елементи "соціальної держави"; світська (на відміну від релігійної чи атеїстичної); етатизована (одержавлена); система з недостатньо високим інтелектуальним рівнем політики; система з політичним домінуванням певних соціальних верств "реформованої традиційної номенклатури" Основними напрямами формування і розвитку нової політичної системи України є: побудова демократичної соціальної правової держави; утвердження громадянського суспільства; подальший розвиток й вдосконалення політичних відносин, політичних принципів та норм; зростання політичної свідомості та політичної культури суспільства і особи; вдосконалення діяльності засобів масової інформації.