9. Класифікація операційних систем

1. Проектний(одиничний) тип операційної системи. Основною ознакою є те, що кожна одиниця кінцевої продукції унікальна за конструкцією, задачами, що розв’язуються, розташуванням чи за будь-якими іншими важливими ознаками. Процес виробництва при цьому має одиничний, неповторний характер. На випуск кожної одиниці продукції витрачається відносно тривалий час: зазвичай це кілька тижнів, місяців або навіть років. Усі ресурси оп. сис. спрямовуються на реалізацію саме цього єдиного проекту.

2. Дрібносерійний тип операційної системи – окремі підрозділи, цехи чи дільниці спеціалізуються на виконанні різноманітних операцій. Об’єкти переробки, що представлені, скажімо, виробами, що обробляються, чи клієнтами, що обслуговуються, проходять крізь систему по одному або невеликими групами. Оскільки вимоги до трансформації кожного об’єкта можуть бути різними, то вони прямують різними маршрутами з необов’язковим проходженням усіма наявними дільницями.

3. Масовий тип виробництва операційної системи – видає великі обсяги відносно стандартизованих виходів. Окремі одиниці продукції, що випускаються, чи послуг, що надаються, не можна відрізнити одну від одної, хоча в певних випадках і можуть мати місце незначні відмінності у характеристиках або комплектації. Тривалість проходження одиниці продукції в процесі виробництва чи клієнта крізь систему відносно мала: зазвичай вона вимірюється у хвилинах або годинах. Виробничі ресурси системи впорядковуються в певній послідовності й утворюють поточну лінію.

4. Безперервний тип операційної системи виробляє значні обсяги однорідного виходу. Єдиний засіб розрізнити окремі одиниці створюваної продукції полягає у вимірі продукту в якихось довільних одиницях за обсягом, довжиною, площею, вагою або часом. Ресурси, що надходять на вхід системи, безперервним потоком проходять крізь неї, перетворюючись на кінцевий продукт.

1. За природою (типом середовища):

- промислові, - технічні, - інформаційні, - транспортні, - фінансові, - освітні…

2. За рівнем невизначеності природи (середовища)

- багатоваріантні(гнучкі), -жорсткі(однозначні)

Жорсткі системи - потребують однозначної відповідності між процесами і продуктами, де перелік необхідних ресурсів є кінцевим і завершеним.

10. Ситуаційний підхід до виробництва

Ситуаційний підхід передбачає, що придатність різноманітних методів управління визначається ситуацією. Поскільки існує велика кількість факторів як в організації, так і в зовнішньому середовищі, не існує єдиного найкращого способу управління підприємством. Самим ефективним в певній ситуації є метод, який найбільше відповідає певній ситуації. Використовуючи ситуаційний підхід, керівництво може зрозуміти, які методи і засоби є найкращими для досягнення цілей організації в певній ситуації.

Передбачає визначення основних внутрішніх та зовнішніх факторів, які впливають на функціонування підприємства. Ситуаційний підхід в операційному менеджменті дозволяє пов’язати окремі прийоми виробництва із конкретними виробничими ситуаціями для досягнення найоптимальнішим шляхом визначених операційних цілей за існуючих обставин.