35. Розрахункові показники типів в-цтва, їх використання в управл. В-цтвом

Коефіцієнт закріплення операцій відношення кількості всіх технологічних операцій, що виконуються або мають виконуватися протягом місяця на даному робочому місці, до кількості робочих місць: де п — кількість найменувань деталей, що обробляються на робочому місці, дільниці, у цеху; mi — кількість операцій, що проходить i-та деталь у процесі обробки на робочому місці, дільниці, у цеху; РМmj — кількість робочих місць на даній j-йоперації, дільниці, у цеху.

рівень серійності (Кс): П оказник рівня серійності обернений коефіцієнту закріплення операцій . Для масового виробництва його розмір становить 0,8…1, для серійного — 0,2…0,8 і для одиничного — < 0,2.

коефіцієнт серійності

Кс = t / Тшт ср , де t — такт випуску виробів, хв/шт.; t = Феф: Nj; Феф — ефективний фонд часу роботи робочого місця, дільниці, цеху за певний період, хв/міс.; Nj — обсяг випуску деталей j-ї номенклатури за відповідний період; Тшт ср — середній штучний час по операціях технологічного процесу, хв;

де  — штучний час на і-й операції технологічного процесу; m — кількість операцій;

• коефіцієнт масовості

36. Організація технічної підготовки в-цтва на п-стві

У результаті розроблення техноло­гічної документації, випробування дослідних зразків, виготовлення технологічного оснащення та нестандартного обладнання, перепланування виробничих дільниць створюються передумови для організації стабільного випуску нового виробу.

Освоєння виробництва розглядається як початковий етап промислового виробництва нової продукції, протягом якого досягаються заплановані обсяги виробництва, намічені економічні показники та проектні техніко-економічні параметри продукції, що випускається. Період освоєння нової продукції починається з виготовлення дослідного зразка й завершується серійним виробництвом продукції.

Стадія освоєння виробництва нової продукції характерна тільки для масового й серійного виробництва. У період освоєння триває конструкторсько-технологічне доопрацювання нового виробу та пристосування самого виробництва до випуску нової продукції.

На тривалість періоду освоєння впливають послідовно-системні зміни проектних та організаційних рішень: уточнення конструкції виробу — зміни в конструкторській документації — перегляд технологічних процесів — перепроектування й виготовлення оснащення — перегляд матеріальних і трудових норм — перепланування розташування устаткування — навчання робітників.

37. Сутність та задачі технічної підготовки в-цтва

Під технічною підготовкою виробництва розуміють сукупність процесів наукового, технічного і організаційно – економічного характеру, які направлені на розробку, освоєння нових видів продукції, які здійснюються від початку наукових досліджень до введення виробу в експлуатацію і визначабть технічний рівень, якість і ефективність нової продукції як у виробництві (на підприємстві) так і в експлуатації (у споживача). В законодавчих актах про підприємство сказано, що діяльність підприємства в НТП повинна бути підпорядкована випуску продукції високої якості, кокурентно – спроможної на світовому ринку, своєчасне її оновлення, найбільш повне задоволеня споживачів.

Основні завдання технічної підготовки виробництва -формування прогресивної технічної політики, спрямованої на створення найбільш досконалих видів продукції та технологій їх виготовлення; створення умов для високопродуктивної, ритмічної і рентабельної роботи підприємства; скорочення тривалості технічної підготовки виробництва з одночасним підвищенням якості всіх видів робіт. Основними завданнями технічної підготовки виробництва ( ТПВ) являється забезпечення безперервного технологічного прогресу в усіх галузях народного господарства шляхом максимального задоволення потреб населення.