7.Формування операційних систем

Відомі три підходи до побудови операційних систем: функціональний; галузевий; організаційний.

Функціональний підхід побудований на основі виділення і формалізованого опису послідовних чи рівних функцій, необхідних для одержання заданого результату.Найчастіше функціонування операційних систем будують як сукупність:

забезпечувальних процесів;

основних процесів;

оформлювальних процесів.

У даному випадку систему можна будувати за аналогією з вже наявні операційними моделями.

Галузевий підхід припускає, що операційні системи будуються на підставі максимального обліку і відображення галузевої специфіки діяльності.Головний критерій складання галузевої операційної системи — це критерій керованості основною технологією. Цей підхід

більш ризикований, тому що він істотно підвищує потенційні втрати від хибних рішень, але і сприяє істотному підвищенню ефективності керування операціями. З одного боку, максимально прив'язана до конкретних технологій і операцій і тому дуже ефективна, але, з іншого, вона не допускає змін і тому не є адаптивною.

Організаційний підхід допускає, що технічні, функціональні та галузеві чинники вже враховані у вигляді деяких операційних констант. З використанням цих операційних блоків будується система, що уможливлює оптимізування і відбір процесів підготовки інформації і прийняття рішень. Організаційний підхід є найбільш адекватним і гнучким, оскільки налагоджує керування операціями, виходячи з власне інформаційних критеріїв ефективності керування.

Розумна побудова операційного менеджменту передбачаєпослідовне застосування функціонального, галузевого й організаційного підходів.

8. Модель підприємства як відкритої системи

Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов’язаних підсистем:

• переробної (є визначальною в операційному процесі і виконує продуктивну роботу, безпосередньо зв'язану з перетворенням вхідних величин у вихідні результати);

• забезпечення (не зв'язана безпосередньо з виробництвом виходу, але виконує необхідні функції забезпечення переробної підсистеми);

• планування і контролю (одержує інформацію з зовнішнього і внутрішнього середовищ про стан переробної підсистеми і підсистеми забезпечення, обробляє цю інформацію і видає рішення про те, як повинна працювати переробна підсистема).

Переробна підсистема під час свого функціонування здійснює зміну форм внутрішніх властивостей, додає вартість живої та уречевленої праці. Вихід даної підсистеми може бути позитивний – прибуток, якість товарів та послуг, зайнятість персонал, а також негативний – збитки, технологічні дефекти, надмірні витрати, безробіття.

Підсистема забезпечення не пов`язана безпосередньо з виробництвом «виходів», але вона виконує необхідні функції забезпечення безперебійно ритмічно роботи контролюючої підсистеми на підставі інформації про стан її діяльності. До складу даної підсистеми входять три функціональні підсистеми нижчого порядку:

1) підсистеми технічної підготовки виробництва нових продуктів (послуг);

2) підсистеми технічного обслу-ння виробн сис. у процесі її функціонування;

3) підсистеми ресурсного забезпечення виробничих процесів.

Підсистема технічної підготовки виконує функції науково-експеримент. пошуку, конструкторських досліджень, технологічного проектування та освоєння нових конкурентоспроможних товарів.

Підсистема технічного обслуговування виробництва передбачає виготовлення робочого і вимірювального інструменту та оснащення, проведення ремонтних робіт та модернізацію устаткування, виконання транспортних та складських операцій.

Підсистема ресурсного забезпечення підтримує на необхідному рівні виробничий процес запасами матеріалів, енергії, інформації та людськими.

Підсистема планування і контролю - отримує від переробної системи інформацію про стан системи, виконує графіку запуску, випуск продукції, рівень запасів та обсяг незавершеного виробництво, дозволяє розробити відповідні плани та відкоригувати цілі, як перспективні, так і поточні, окремих виробничих підрозділів та працівників.