29. Графічна інтерпретація часу виготовлення виробничої програми

Виробнича програма цеху, що встановлена на місяць, є основою для розробки завдань для кожної дільниці та робочого місця. Розробка місячних завдань виробничим дільницям починається з складання по-детальних планів за такими даними:

-конструкторсько-технологічних специфікацій;

-карт технологічних процесів;

-карт розшифровки комплектів;

-термінів початку і закінчення робіт.

Після складання подетальних планів дільницям, проводяться об’ємно-календарні розрахунки за групами устаткування і використанням площ. В результаті таких розрахунків встановлюється змінність роботи дільниць, окремих груп устаткування і уточнюється потреба у робітниках визначених професій. При складанні зведеного графіка виконуються розрахунки завантаження устаткування і площ роботами з виготовленням різних замовлень в усіх підрозділах підприємства.

При цьому необхідно забезпечити таке завантаження усіх ланок виробництва, щоб воно було на рівні їхньої пропускної спроможності та рівномірним протягом планового періоду.

30. Просторова х-ка виробничого процесу: планіровка обладнання при різних формах спеціалізації цехів та дільниць. Оптимізація планіровки обладнання

Первісним ланцюгом в організації виробничого процесу та базовим елементом виробничої системи є робочі місця, на яких виконуються робітниками певні операції з виготовлення продукції чи обслуговування виробничого процесу за допомогою необхідного устаткування, інструменту, пристроїв, розташованих на відведеній частині площі. Сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однорідної продукції, створює виробничу дільницю — окрему адміністративну одиницю, очолювану майстром за наявності в зміну не менш 25 робітників. Цех являє собою територіально та адміністративно відокремлений підрозділ підприємства, в якому основні виробничі і допоміжні дільниці та обслуговуючі служби виконують певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації та кооперування праці. Кількість цехів залежить від конструктив­них і технологічних характеристик продукції, що виготовляється, її обсягів та рівня спеціалізації підприємства. Сукупність однорідних цехів на великих підприємствах становить виробництво.

Виходячи з викладеного, можна дати загальне визначення: виробничою структурою називається група робочих місць, підроз­ділів, господарств виробничого призначення, яка має технологічні та коопераційні взаємозв’язки і розташована на певній площі. Можна виділити різні структурні побудови підприємств: цехову, безцехову, корпусну та комбінатську.

В основі організації будь-якого в-цтва лежить розподіл праці, що виражається відокремленням різних видів трудової діяльності та її кооперації, що х-ся обєднанням відокремлених видів праці для створення готового продукту

Залежно від рівня спеціалізації та форми кооперування основних цехів розрізняють такі виробничі структури:

-технологічну;

-предметну;

-змішану.

При технологічному принципі формування цехів та виробн. дільниць обладнання формується за однорідними групами для виконання однорідних технологічних операцій при обробці різних предметів.

Предметна структура п-ства в чистому вигляді використовується досить рідко. Це повязано з тим, що при її використанні кожне в-цтво повинні мати весь комплекс обладнання для виготовлення певної продукції. При цьому кількість обладнання зростає, а рівень його викоритсання може знижуватися у звязку з невеликим обсягом окремих робіт у підрозділі.

Змішана структура п-ства передбачає можливість формування цехів за різними принципами. Найбільш поширений в машинобудівних п-ствах.