32 Характеристика природи Азовського моря:

Азовське море є внутрішнім морем басейну Атлантичного океану. Воно омиває південно-східні береги України. Це одне з найменших і наймілкіших морів у світі. Площа його басейну близько 39 тис. км², середня глибина 7,4 м, максимальна — 14 м. Із Чорним морем воно з'єднане вузькою (5—7 км) і мілкою (5—13 км) Керченською прото- кою. Довжина берегової лінії — близько 2700 км, із них більше поло- вини належить Україні, а решта — Росії. Для берегової лінії на пів- ночі характерні коси: Бердянська, Обитічна, Бирючий острів та ін.; затоки: Таганрозька, Бердянська, Обитічна, а також лимани — Мо- лочний, Утлюцький. На заході коса Арабатська Стрілка (довжина по- над 100 км, ширина 3—5 км) відокремлює від Азовського моря соло- ну затоку Сиваш.

Азовське море розташоване в помірному поясі, його клімату, на відміну від Чорного, властиві континентальні особливості. Середня температура повітря у прибережній смузі узимку коливається від -1 до -6 °С, улітку +22...4-24 °С. Температура поверхневого ша- ру води влітку від +25...-1-30 °С і вище, узимку — до 0...+3 °С. Середня річна кількість опадів зменшується із заходу на схід від 500 до 340 мм, солоність води становить 13,8 %о, зменшуючись у на- прямку гирла Дону до 8 %о і менше. Повністю море замерзає лише в суворі зими.

У море впадає Дон і Кубань, а в межах України — невеликі річки Кальміус, Берда, Обитічна.

Солоність води у морі за останні десятиліття збільшується, оскільки скоротився річковий стік головних річок (унаслідок їхнього регулювання водоймищами, забору з річок води на зрошення полів тощо).

Рівень води в Азовському морі підтримується за рахунок надходження більш солоних вод із Чорного моря. Солоність води в Азовському морі зараз досягла в середньому 13,8 %о і продовжує зростати, що згубно позначається на прісноводних видах органічного світу. У Сиваші со- лоність води сягає 250 %о.

Рослинний і тваринний світ Азовського моря є досить однома- нітним. Хоча зовсім недавно воно було найпродуктивнішим у світі. Тепер налічується лише 79 видів риб, із яких промислове значення мають тюлька, хамса, бички, оселедець. Цінні риби — осетрові, кефаль, камбала — втрачають промислове значення.

Крім біологічних ресурсів моря, людина освоює й мінеральні. Відкрито родовища залізних руд, поклади нафти і газу. Із ропи Си- ваша природним шляхом (випарювання в садках) одержують ку- хонну сіль.

23_________________________________________________________________________________________________________________________

31 Методи географічних досліджень, їх характеристика:

Географія використовує різноманітні методи дослідження — прийо- ми та способи пізнання об'єктів і явищ. У період накопичення географічних знань — здійснення географічних відкриттів — основним методом, безумовно, був метод географічних експедицій і спостережень, під час яких описували нові землі або яке-небудь природне явище, тобто викопистовували описовий метол.

Різні способи географічних досліджень об'єктів на відстані (до яких із тих або інших причин дістатися неможливо) називаються дистанційними методами. У звітах експедицій минулого описи та малюнки робилися зі значної відстані. Істотно підвищилася якість дистанційних методів, коли мандрівники почали використовувати аерофотозйомку.

У наш час найціннішу інформацію вчені одержують із космічних знімків. Із їхньою допомогою вивчають будову земної кори, шукають корисні копалини, спостерігають за переміщенням циклонів, створю- ють бази даних географічних інформаційних систем (ГІС), складають електронні карти й атласи.

Комп'ютерні програми дозволяють займатися моделюванням та прогнозуванням географічних процесів і явищ, а також їх на- слідків.

Сучасні географи в процесі вивчення природи використовують фі- зичні, хімічні, біологічні методи дослідження. Так, геофізичні методи використовуються під час вивчення земної кори і мантії, геохімічні — у ході дослідження рухів хімічних речовин у природних комплексах, біогеографічними методами визначають райони поширення рослин і тварин та умови їхнього життя.

За допомогою географічного порівняння (коли порівнюють геогра- фічні об'єкти шляхом їх зіставлення та встановлення в них подібних і відмінних ознак) проводять природно- та економіко-географічне районування, типологію і класифікацію об'єктів тощо.

Одним із найпоширеиіших способів пізнання навколишнього світу є картографічний метод — зображення природних процесів і явищ за допомогою умовних знаків.

Велике значення у фізичній географії має палеогеографічний метод. Його застосування дозволяє дізнатися про природу давніх епох на основі вивчення гірських порід, форм рельєфу, викопних решток рослин, тварин, а також ґрунтів. Цей метод дає можливість не тільки зазирнути в минуле, а й спрогнозувати майбутнє. Так, прогнози щодо змін клімату чи новітніх рухів земної кори базують- ся на знаннях про перебіг цих процесів у минулому.