- •2.Визначники n-го порядку. Мінори та алгебраїчні доповнення визначника. Розклад визначника за елементами рядка або стовпця(теорема Лапласа)
- •(Розклад за елементами першого рядка); (розклад за елементами другого стовпця).
- •Алгоритм знаходження оберненої матриці.
- •Властивості оберненої матриці.
- •5.Поняття про систему n-лінійних алгебраїчних рівнянь з m невідомими. Умови сумісності і визначеності слар.
- •6.Розв*язування слар. Метод оберненої матриці.
- •Точні методи
- •7.Розв*язування слар. Формули Крамера .
- •Міжгалузевий баланс
- •Модель Леонтьєва
- •11.Лінійна модель міжнародної торгівлі
- •13.Поняття квадратичної форми. Додатно визначені квадратичні форми. Критерій Сильвестра.
- •14.Поняття канонічного і нормального вигляду квадратичної форми. Методи зведення квадратичної форми до канонічного вигляду.
- •15.Дії над векторами в геометричній формі(додавання векторів та множення вектора на число)
- •16.Лінійна залежність векторів. Теореми про лінійну залежність системи векторів.
- •17.Базис. Розклад вектора за базисом. Ортогональна система векторів.
- •Для будь якого вектора (рівність Персеваля)
- •Для довільної пари векторів та
- •18.Координати вектора на площині та у просторі.
- •19.Скалярний лобуток векторів, його властивості,геометричний та механічний зміст.
- •Властивості
- •21.Мішаний добуток векторів та його властивості
- •22. Пряма, як лінія першого порядку. Загальне рівняння прямої на площині. Дослідження неповного рівняння прямої на площині.
- •23.Параметричні і канонічні рівняння прямої. Параметричне рівняння прямої на площині
- •Канонічне рівняння прямої на площині
- •24.Рівняння прямої, що проходить через дві задані точки. Рівняння прямої у відрізках на осях.
- •25.Рівння прямої з кутовим коефіцієнтом. Кут між двома прямими. Умови перпендикулярності і паралельності двох прямих.
- •26.Нормальне рівняння прямої. Відстаня від точки до прямої. Нормальне рівняння прямої
- •27.Загальне р-ня площини:
- •28.Рівняння площини, що проходить через три задані точки. Рівняння площини у відрізках на осях. Рівняння площини, що проходить через три задані точки, які не лежать на одній прямій
- •29.Кут між двома площинами. Умова паралельності і перпендикулярності двох площин.
- •30.Нормальне рівняння площини. Відстань від точки до площини.
- •31.Параметричні і канонічні рівняння прямої у просторі. Рівняння прямої ,що проходить через дві точки.
- •32 . Кут між прямими . Умови паралельності і перпендикулярності двох прямих у просторі. .
- •34.Криві другого порядку. Рівняння кола.
- •35. Еліпс. Вивід канонічного рівняння еліпса, ексцентриситет та директриси еліпса.
- •Директриса та ексцентриситет
- •36. Гіпербола . Вивід канонічного рівняня гіперболи, ексцентриситет , директриси та асимптоти гіперболи. Найпростіші властивості гіперболи
- •37. Парабола. Вивід канонічного рівняння.
- •38.Числова послідовність. Означення границі послідовності. Нескінченно малі та нескінченно великі величини. Зв’язок між нескінченно малими і нескінченно великими величинами.
- •39.Означення границі функції. Односторонні границі. Леми про нескінченно малі величини.
- •Односторонні границі. Ліва та права границя функції
- •40. Арифметичні дії над функціями , що мають скінченні границі. Важливі границі.
- •41.Неперевність функції. Арифметичні дії над неперервними функціями. Класифікація розривів функції.
- •2) Неліквідовні розриви поділяються на розриви першого та другого роду.
- •42. Властивості неперервних функцій. Неперервність елементарних функцій.
- •43. Задачі, що приводять до поняття похідної. Означення похідної. Геометричний механічний та економічний зміст похідної.
- •44. Похідні елементарних функцій. Похідна оберненої функції. Таблиця похідних.
- •46. Означення диференціала
- •48. Похідні вищих порядків. Формула Тейлора
- •52. Опуклість і вгнутість графіка функції, точки перегину. Асимптоти графіка функції. Загальна схема графіка функції.
- •54. Частинний і повний приріст ф-ції двох змінних. Частинні похідні. Повний диференціал
- •55. Похідні вищих порядків.Теорема про рівність мішаних похідних. Диф вищих порядків.
- •56. Необхідні та достатні умови екстремуму функції багатьох змінних
- •57. Поняття про умовний екстремум. Метод множників Лагранжа.
- •58. Поняття первісної функції і невизначеного інтеграла. Властивості первісних.
- •Теорема про множину первісних
- •Де f(X) – підінтегральна ф-ія; f(X)dx – підінтегральний вираз; dx – диференціал змінної інтегрування.
- •Метод інтегрування частинами
- •61. Інтегрування правильних дробів. Інтегрування раціональних дробів.
- •2) Складна ф-ція f(t)) – визначена і неперервна на відрізку [;], то справедлива формула:
- •63.Задачі, що приводять до поняття про визначений інтеграл. Інтегральні суми Умови існування визначеного інтегралу.
- •64.Властивості визначеного інтегралу. Обчислення визначеного інтегралу. Формула Ньютона - Лейбніца .
- •67.Поняття про диф. Р-ння та його розв язки Диф. Рівняння першого порядку. Загальний розвязок і загальний інтеграл рівняння першого порядку. Задача Коші .Частковий розвязок диф. Рівняння.
- •69.Однорідні відносно змінних диф рівняння першого порядку.
- •72.Лінійні диф рівняння другого порядку.
- •76.Числовий ряд та його збіжність. Необхідна умова збіжності ряду. Ряди з додатними членами. Теорема порівняння рядів.
- •1) Ознака порівняння рядів.
- •79.Степеневі ряди. Теорема Абеля. Радіус та інтервали збіжності степеневого ряду.
76.Числовий ряд та його збіжність. Необхідна умова збіжності ряду. Ряди з додатними членами. Теорема порівняння рядів.
Теорема: Якщо ряд збіжний, то:
Доведення: Оскільки ряд збіжний, то:
поряд з цією рівністю для збіжного ряду можна записати:
Ця ознака є лише необхідною умовою збіжності. Якщо вона не виконується, то ряд розбіжний, якщо виконується, то ряд може бути як збіжним, так і розбіжним.Означення: знакододатний ряд – ряд вигляду U1+U2+…+Un+…, всі члени якого є додатними.
1) Ознака порівняння рядів.
Складаємо геометричний прогресію або гармонійний ряд і порівнюємо. Якщо порівняємо з розбіжним рядом, всі члени якого менше відповідних членів шуканого ряду, то шуканий ряд – теж розбіжний, якщо більшіші, то шуканий ряд – збіжний. Якщо порівнюємо із збіжним рядом, всі члени якого більше відповідних членів шуканого ряду, то шуканий ряд – теж збіжний, якщо менші, то шуканий ряд є розбіжним.
Гармонійний ряд – ряд вигляду:
Приклад:
Порівнюємо з гармонійним рядом, який є розбіжний.
маємо: ÞРяд розбіжний.
77.Достатні ознаки збіжності рядів з достатніми членами; Даламбера, Коші, Маклорена – Коші.
1) Ознака Даламбера:
Якщо для знакододатного ряду
існує
то, якщо:
а)D>1, ряд – розбіжний
б)D<1, ряд – збіжний
в)D=1, –???
2) Радикальна ознака Коші.
а)k<1, ряд – збіжний
б)k>1, ряд – розбіжний
в)k=1, – ???
3) Інтегральна ознака Коші.
Беремо ò від Un-члена ряду. Якщо невласний інтеграл збіжний, то ряд – збіжний, якщо ж розбіжний, то ряд – розбіжний.
78.Знакопочережні ряди. Теорема Лейбніца. Знакозмінні Абсолютна та умовна збіжність знакозмінних рядів.
Означення: Знакопочерговий ряд – ряд вигляду:
Для дослідження знакопочергового ряду на абсолютну і умовну збіжність складається ряд з абсолютних величин.
Означення: Знакозмінний ряд називається абсолютно збіжним, якщо збігається ряд із абсолютних величин членів знакозмінного ряду.
Означення: Знакозмінний ряд називається умовно збіжним, якщо цей ряд збігається, а ряд із абсолютних величин його членів розбігається.
Ознака Лейбніца.
Теорема: Якщо члени знакопочергового ряду спадають по абсолютній величині і границя абсолютної величини загального члена ряду = 0, то ряд збігається. Коротко цю теорему можна записати так:
Наслідок1:
Знак суми збіжного знакопочергового ряду такий же, як і знак першого члену ряду.
Наслідок2:
Якщо знакопочерговий ряд збігається, то його сума за абсолютною величиною не перевищує перший член ряду, тобто |S|<|U1|.
Наслідок3:
Якщо при обчисленні суми збіжного знакопочергового ряду обмежитись тільки першими n членами, а всі інші відкинути, то похибка за абсолютною величиною не перевищить першого із відкинутих членів.
Наслідок4:
Якщо для ряду не виконується умова теореми Лейбніца:
то ряд є розбіжним, оскільки не виконується необхідна умова збіжності.
79.Степеневі ряди. Теорема Абеля. Радіус та інтервали збіжності степеневого ряду.
Означення: Ряд вигляду U1(x)+U2(x)+…+Un(x)+…, де членами рядуUn(x) є ф-ції від аргументу х, називається функціональним рядом. При х=х0 функціональний ряд перетворюється на на числовий ряд.
Означення: Всі значення аргументу х, при яких функціональний ряд збігається, називаються областю збіжності функціонального ряду.
Степеневі ряди:
Означення: Функціональний ряд вигляду a0+a1x+a2x2+…+anxn+… називається степеневим рядом, його загальний член Un(x)=anxn, а числа а0,а1,а2,...,аn,... – називають коефіцієнтами степеневого ряду. Степеневий ряд можна записати як:
Степеневий ряд може мати вигляд: a0+a1(x-с)+a2(x-с)2+…+an(x-с)n+… Такий ряд за допомогою заміни х-с=у зводиться до звичайного степеневого ряду.
Теорема Абеля.
Якщо степеневий ряд:
1) якщо при х=х0, то він абсолютно збігається для будь-якого х, що задовольняє нерівність |x|<|x0|;
2) якщо ряд розбігається при х=х1, то він розбігається при всіх х, що задовольняють нерівніст |x|>|x1|.
Інтервал і радіус збіжності степеневого ряду.
Як наслідок із теореми Абеля для Степ. Р. існує інтервал збіжності з центром в точці х0.
Означення: Інтервалом збіжності Степ. Ряду називається такий інтервал, у всіх внутрішніх точках якого ряд збігається абсолютно, а для всіх точок |x|>R ряд є розбіжним, при цьому число R>0 називається радіусом збіжності ряду.
Зауваження:
На кінцях інтервалу збіжності, тобто в точках x=-R, x=R ряд може як збігатись, так і розбігатись. Це питання потребує спеціального дослілження в кожному випадку.