37. Система додаткової освіти, її виховний потенціал, зміст і основи методики.

Додаткова освіта - процес безперервний . Педагогічнийпроцес у сфері додаткової освіти будується у формі пошуку рішенняяк окремих, так і одвічних загальнолюдських проблем. У результаті цьогопошуку створюється життєтворчість, що дозволяє кожній дитині накопичуватитворчу енергію, осозновать можливості її витрачання на досягненняжиттєво важливих цілей

системи додаткової освіти здійснюється занаступними напрямками.

Додаткова освіта дітей як педагогічне явище має цілу низку якостей, яких немає (або вони слабо виражені) у основного:

1.особистісна орієнтація освіти; 2.профільність; 3.практична спрямованість; 4.мобільність; 5.багатофункціональність; 6.різнорівневої; 7.різноманітність змісту, форм, методів освіти як наслідок волі педагога, працює в такій системі; 8.індивідуалізація методик освіти як необхідна умова попиту; 9.реалізація виховної функції навчання через активізацію діяльності учнів; 10.реалізація орієнтаційний функції через зміст навчального матеріалу.

Додаткове освіта дітей - складова частина освітньої системи, підкоряється загальним законам, закономірностям і державним вимогам, одним з яких, як відомо, є відповідальність за якість освіти дітей.

Система додаткової освіти дітей переживає період становлення. Сучасна система додаткової освіти складається з: трьох областей:

1.територіальної мережі установ додаткової освіти, яка складається з спеціальним чином організованого набору установ, що забезпечують матеріально-технічне, фінансове забезпечення та доступність додаткового освіти для різних категорій дітей;

2.кадрів, що включає як самих педагогів додаткової освіти, так і систему їх підготовки та перепідготовки;

3.змісту діяльності, що складається з типових і авторських програм окремих педагогів і установ, покликаних задовольняти потреби різних категорій дітей на різних рівнях (місто, округ, район, установа);

трьох процесів і структур, їх забезпечують:

соціального моніторингу - виділення набору критеріїв та характеристик для певних груп дітей та систему моніторингу для відслідковування проблем цих груп і визначення результативності вживаються впливів;

програмно-методична - Прогноз розвитку системи і результатів проблем;

експеримент -- відпрацювання конкретних технологій і програм як управлінського, так і педагогічного рівня, в конкретних соціальних умовах.

Дані три процесу є необхідною умовою для забезпечення цілісного стану всієї системи, процесу управління її функціонуванням і розвитком.

Цінність додаткової освіти дітей у тому, що воно посилює варіативну складову загальної освіти і допомагає у професійному самовизначення, сприяє реалізації їхніх сил, знань, отриманих у базовому компоненті-в школі.

38. Призначення і функції класного керівника в сучасному професійно-технічному закладі.

Класний керівник – це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взає­модії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов

Сучасна теорія педагогіки відзначає такі функції класного керівника: діагностичну, організаторську, виховну, координаційну, стимулюючу. Діагностична функція класного керівника передбачає психолого-педагогічне вивчення окремих учнів класу (групи) і всього класу (групи) в цілому. За допомогою діагностичних методик класний керівник отримує дані про стан педагогічного процесу, якості навчання й виховання, рівень знань і вихованості школярів, обробляє ці дані, аналізує й оцінює їх, коректує і прогнозує розвиток педагогічного процесу та учнів.