- •1. Ідеали виховання.
- •2. Загальнолюдські цінності як основа ідеалів виховання.
- •3. Цінності і методи виховання
- •4. Сутність процесу виховання
- •5. Принципи виховання
- •6. Виховання як соціалізація особистості
- •7. Загальний напрям виховання
- •8. Зв’язок виховання з життям, працею
- •9. Виховання: сутність, призначення, сучасні ідеї
- •10. Виховання, його специфіка та характерні особливості.
- •11. Етапи виховання
- •12. Закономірності і принципи виховання.
- •13. Мета й завдання виховання.
- •14. Сім’я як чинник виховання.
- •15. Учнівський колектив: методика його створення і розвиток.
- •16. Проблема змісту виховання в сучасній теорії і практиці.
- •17. Виховна діяльність: значення, сутність, зміст, основні методики.
- •18. Стимулювання здорового способу життя педагога і вихованців як основа виховання.
- •19.Колектив як чинник виховання
- •20.Виховна робота класного керівника у навчальному закладі
- •21.Особливості виховання у птнз
- •22.Вибір методів виховання
- •23 Класифікація методів виховання
- •24. Методи формування свідомості особистості
- •25. Методи організації діяльності
- •26. Методи стимулювання і корекції поведінки
- •27.Виховні засоби
- •28. Прийоми і педагогічна техніка впливу у процесі виховання.
- •29. Сучасні технології виховання.
- •30. Виховна робота в навчальному закладі.
- •31. Теоретичні основи, методика і техніка планування виховної роботи.
- •32. Організаційні форми виховання: поняття і сутність, характеристика різноманітних форм.
- •33. Методика і техніка підготовки і проведення різноманітних форм виховної роботи.
- •35. Система роботи класного керівника з батьками учнів птнз.
- •36. Вихованість як критерій результативності виховного процесу.
- •37. Система додаткової освіти, її виховний потенціал, зміст і основи методики.
- •38. Призначення і функції класного керівника в сучасному професійно-технічному закладі.
- •1.Зміст роботи класного керівника:
- •Співпраця з психологом навчального закладу.
- •39. Традиційні і творчі форми роботи з батьками учнів.
- •40. Прийоми (елементи) в структурі різних форм виховної роботи.
- •41. Методичні основи діяльності класного керівника в професійно-технічному навчальному закладі.
- •43. Методи виховання як система
- •44. Зміст виховання як система.
14. Сім’я як чинник виховання.
Сім'я, як чинник виховання, це:
середовище для особистості, у якому вона сприймає норми людських стосунків, засвоює моральні відносини, де закладається фундамент розвитку задатків, здібностей, схильностей, здоров'я;
перший вихователь, під впливом якого формуються моральні якості; визначає, якою стане людина у майбутньому;
виконує функцію відтворення населення й функцію передачі духовного багатства, культурних традицій народу, сім'ї.
Сім'я надає дитині різноманітні поведінкові моделі, на які він буде орієнтуватися, набуваючи свій власний соціальний досвід.
Фактори, які впливають на ефективність виховного впливу сім’ї:
– ставлення батьків до праці, до навчального закладу;
– єдність вимог у сім'ї, характер стосунків батьків і дітей, гармонійність сімейного життя.
Стилі стосунків між батьками і дітьми:
– авторитарний;
– ліберальний;.
– демократичний.
Зміст виховання в сім'ї визначає загальна мета виховання (формування всебічно розвиненої особистості). Зміст включає:
– фізичне виховання (правильна організацію режиму дня, заняття спортом, загартування організму тощо);
– розумове (інтелектуальне) виховання (виховання організованості, ретельності, посидючості, старанності, настирливості, вміння долати труднощі);
– моральне виховання (турбота про членів сім'ї, оточуючих людей, виховання доброти, чесності, сердечності, скромності, сміливості тощо);
– трудове виховання (спільна з батьками праця, постійні доручення, що сприяють розвитку творчої ініціативи, інтересів особистості);
– естетичне виховання (читання літератури, відвідування театрів, музеїв, організація знайомства з мистецтвом, розвиток творчості).
Метод сімейного виховання – спосіб, за допомогою якого здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив батьків на свідомість і поведінку своїх дітей. Вони співпадають з загальними методами виховання: переконання (пояснення, навіювання, порада), особистий приклад, заохочення (похвала, подарунки, цікава для дітей перспектива), покарання (позбавлення задоволень, відмова від дружби з тими, хто провинився, тілесні покарання), створення виховний ситуацій, привчання, спільна діяльність.
Специфіка використання методів виховання у сім’ї:
вплив на особистість є індивідуальним, враховує її конкретні вчинки і дії;
вибір методів залежить від індивідуальності батьків, їх педагогічної підготовки, характеру, уявлень про життєві цінності, стилю відносин у сім'ї тощо;
використання методів виховання пов'язано з тією метою, яку ставлять батьки.
Засоби виховання: слово, авторитет батьків, праця, навчання, навколишня природа, домашній побут, національні звичаї, традиції і обряди, громадська думка, духовно-моральний мікроклімат сім'ї, суспільний досвід, преса, радіо, телебачення, режим дня, література і мистецтво, книги, театри, музеї та виставки, ігри та іграшки, мітинги, демонстрації, фізкультура, спорт, свята, символи, атрибути, реліквії тощо.
Умови ефективності виховання в сім'ї:
– знання батьками своїх дітей, їх позитивних і негативних сторін;
– особистий приклад батьків, їх авторитет, характер стосунків у сім'ї;
– спільна діяльність, розумне спілкування (якщо немає спільної діяльності, немає й повноцінного спілкування);
– педагогічна культура батьків, рівень сформованості якої істотно впливає на вихованість та інтелектуальний розвиток дітей.
До найважливіших принципів сучасного сімейного виховання можна віднести наступні: 1.Принцип цілеспрямованості. Виховання як педагогічне явище характеризується наявністю соціально-культурного орієнтира, який являє собою і ідеал виховної діяльності, і її передбачуваний результат.
2.Принцип науковості. Осмислення батьками наукових основ виховання допомагає їм досягти більш високих результатів у розвитку власних дітей.
3.Принцип гуманізму, поваги до особистості дитини. Суть цього принципу полягає в тому, що батьки повинні приймати дитину як даність, таким, який він є з усіма особливостями, специфічними рисами, смаками, звичками безвідносно до яких би то не було зовнішнім еталонам, нормам, параметрам і оцінками.
4.Принцип планомірності, послідовності, безперервності. Згідно з цим принципом, домашнє виховання має розгортатися у відповідності з поставленою метою. Передбачається поступовість педагогічного впливу на дитину, причому послідовність і планомірність виховання виявляються не тільки у змісті, але і в засобах, методах, прийомах, що відповідають віковим особливостям та індивідуальним можливостям дітей.
5.Принцип комплексності і систематичності. Суть принципу полягає в тому, що в сім'ї здійснюється багатобічний вплив на особистість через систему цілей, змісту, засобів і методів виховання, при цьому враховуються всі фактори і сторони педагогічного процесу. 6.Принцип узгодженості у вихованні. Одна з особливостей виховання сучасної дитини полягає в тому, що воно здійснюється різними особами: членами сім'ї, професійними педагогами освітніх установ (дитячого садка, школи, ізостудії, спортивної секції тощо). Ннеобхідно узгодження цілей, змісту виховної діяльності, засобів і методів її здійснення. Неузгодженість вимог і підходів до виховання приводить дитину в сум'яття, втрачається почуття впевненості та надійності.