12. Закономірності і принципи виховання.

«С конспекта:

1. Закон соц. зумовленості цілей, змісту, принципів, методів виховання. Цей закон визначає об’єктивний вплив суспільних відносин та соц. устрою на формування основних компонентів процесу виховання.

2. Закон зумовленості виховання характером діяльності та спілкування вихованців. Передбачає доцільну організованість різних видів діяльності, завдяки якій відбувається виховний процес.

3. Закон цілісності та єдності закону виховання. Необхідність гармонійної єдності всіх його компонентів, що передбачає розвиток комплексних, духовних і проф. якостей.

4. Закон єдності і взаємозв’язку теорії та практики виховання.»

С интеренета:

Виховання – це передача і організація засвоєння накопиченого людством соціально-історичного досвіду, його духовної культури; педагогічно цілеспрямована організація діяльності і спілкування людини, що сприяє формуванню у вихованців певного ставлення до оточуючого світу, до себе, до моральних норм і правил поведінки. Цей процес є двостороннім (обов'язкова взаємодія вихователя і вихованця).

Закономірності – це зв'язки між найважливішими компонентами виховного процесу. Серед них: – залежність ефективності виховного процесу від організації діяльності і спілкування вихованців;– залежність результативності виховного процесу зовнішніх впливів (на свідомість, почуття, волю особистості) і внутрішніх процесів особистості. (активності і самостійності в діяльності й спілкуванні); -- залежність від реалізації основних принципів.

У процесі виховання особливо важливими є також такі закономірності:   1. Органічний зв'язок виховання із суспільними потребами та умовами виховання. Розвиток суспільства зумовлює зміни, диктує нові потреби і в його виховній системі. Наприклад, у зв'язку з розбудовою незалежної Української держави виникла потреба формування в підростаючого покоління української національної свідомості, любові до свого народу, його традицій, історії, культури.   2. Взаємодія у виховному процесі всієї сукупності різноманітних чинників. Виховує все: люди, речі, явища. Серед виховних чинників найвагомішим є людський (роль батьків, педагогів).   3. Опора у виховному процесі на позитивні якості дитини, стимуляцію активності особистості, позитивні емоції від досягнутих успіхів.   4. Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовну, емоційну сфери.Виховний процес має постійно трансформувати зовнішні виховні впливи у внутрішні, духовні процеси особистості (її мотиви, установки, орієнтації, ставлення).   5. Визначальними у вихованні є діяльність і спілкування. Діяльність — головний фактор єдності свідомості й поведінки, коли учень зайнятий певним видом діяльності (навчальною, трудовою, ігровою, спортивною та ін.), що забезпечує всебічний розвиток особистості.    У вихованні закономірності виявляються в усьому різноманітті взаємозв'язків і взаємоперетворень. їх необхідно враховувати під час створення будь-якої виховної ситуації.

Закономірності виховання виявляються в розмаїтті і взаємозв'язків і взаємоперетворень. Знання їх дає педагогу змогу цілеспрямовано проектувати виховний процес і втілювати в життя програму виховних заходів.

Принципи – це загальні вихідні положення, що відбивають основні вимоги до змісту, методів, організації виховного процесу.

Узагальнюючи досвід виховної діяльності, вони є системою вимог щодо всіх аспектів виховного процесу, спрямовують його на формування цілісної особистості.

Вимоги які визначають зміст мету методи організації виховання

1Принцип гуманізму виховання.

2.Принцип урахування вікових та індивідуальнніх особливостей вихованців

3.Принцип вихавання в діяльності---передбачае забезпечення активності особистості в обміні інформаціею уміннями ,залученям до різних видів діяльності:Пізнавальної трудової….Забеспечення позитивних між особистісних стосунків між вихователем і вихованцем

4.Принцип стимулювання особистості до самовиховання.

5.Принцип національного виховання. Вони закорінені у виховній традиції народу, тісно пов'язані з його історичною долею і ментальністю. Найпомітніші серед них народність, природо-відповідність, культуро-відповідність, демократизація, гуманізація, етнізація та ін.

6.Систематичність, послідовність і наступність у вихованні. Формування свідомості, вироблення навичок і звичок поведінки вимагає системи виховних заходів, які застосовують у певній послідовності. Адже позитивних рис особистості не можна сформувати, якщо виховний процес буде випадковим набором епізодичних впливів.

7.Комплексний підхід у вихованні. Будь-який систематичний виховний процес передбачає єдність:

— мети, завдань і змісту виховання;

— форм, методів і прийомів виховання;

— виховних впливів закладу освіти, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці;

— виховання і самовиховання.

Принцип комплексності вимагає враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів (студентів), а також постійно коригувати виховні впливи залежно від рівня їх вихованост

Принцип цілісного підходу до виховання –це теоретична база виховної діяльності.