35. Система роботи класного керівника з батьками учнів птнз.

У роботі з батьками класний керівник може використовувати різноманітні форми. Це може бути індивідуальна, групова і колективна робота.

Досить ефективною формою забезпечення оптимальних умов співпраці сім'ї та школи є відвідування сім'ї школяра. Класний керівник має змогу ознайомитися із соціально-економічними умовами виховання дитини в сім'ї, відчути і зрозуміти психолого-педагогічний клімат у сімейному колективі, дати поради батькам щодо створення сприятливих умов для навчальної діяльності учня, інформувати їх про його успішність і поведінку

Що стосується батьківських зборів, то вони мають відповідати таким педагогічним вимогам:

• сприяти формуванню згуртованого батьківського колективу, наголошувати на соціально-правовій відповідальності батьків за виховання дітей;

• забезпечувати наступність у розв'язанні виховних завдань;

• забезпечувати оптимальні умови для здобуття батьками психолого-педагогічних знань в галузі сімейного виховання;

• сприяти забезпеченню єдності виховних впливів школи та сім'ї на вихованців;

• забезпечувати формування узгодженої колективної думки, яка позитивно впливала б на процес виховання;

• сприяти підвищенню авторитету вчителів-вихователів і батьків.

Для формування і функціонування колективу батьків класу, підвищення дієвості батьківських зборів необхідно створювати органи самоврядування. Таким органом є батьківський комітет. Він обирається у складі 3—5 осіб на загальних зборах батьків учнів класу.

36. Вихованість як критерій результативності виховного процесу.

Результативний компонент, як завершальний етап у процесі виховання, передбачає оцінку досягнення мети виховання і опанування вихованцями змісту виховання, набуття ними навичок, звичок і вмінь моральної поведінки, їх впливу на повсякденну діяльність, хід й ефективність, наприклад, навчально-пізнавальної діяльності, на формування творчо розвинутої особистості. Така оцінка результатів виховання з боку вихователів має бути об'єктивною, систематичною і послідовною. Трудність оцінки результатів діяльності вихованця полягає в тому, що вона багатоаспектна. Виховну функцію і цінність вона має тоді, коли є, по-перше, правильною з точки зору вихователя і справедливою з точки зору вихованця і, по-друге, відповідає суспільно прийнятим критеріям оцінок.

Щоб оцінити результати виховання, визначити, як воно вплинуло на формування і розвиток особистості вихованця, необхідно мати чітке уявлення про критерії вимірювання рівнів його вихованості, свідомості, поведінки. Важливо, безумовно, виявити конкретні зміни в поведінці в результаті виховних впливів, оцінити найбільш ефективні прийоми, способи та форми виховного впливу, виокремити ті, від яких слід відмовитися.

Вихованість – комплекс якостей особистості вихованця, котрий характеризується наявністю і рівнем сформованості суспільно значущих якостей, що відображають всебічність її розвитку та готовність до повноцінної життєдіяльності. Серцевину вихованості становлять духовні якості, що визначають моральне обличчя вихованця, рівень набутого морального досвіду, моральної зрілості.

Таким чином, до результатів виховного процесу відносять: – сформованість провідних якостей особистості вихованця; – систему моральних знань, навичок, вмінь і звичок та ціннісних орієнтацій вихованця; – конкретні дії та вчинки вихованця, їхній вплив на результати його діяльності, виконання певних обов'язків; – психологічну і духовну готовність вихованця до повноцінної творчої життєдіяльності; – всебічний і гармонійний розвиток особистості вихованця, узгодженість його дій з його переконаннями, життєвими настановами та суспільними вимогами; – активну життєву настанову й орієнтацію на досягнення суспільно значущих успіхів у майбутньому тощо.

Ці результати водночас є показниками оцінки вихованості. Традиційно ефективність виховання визначають за трьома рівнями вихованості: високий, середній і низький. Високий рівень тієї чи іншої якості особистості вихованця, яка є показником вихованості, характеризується наявністю всіх ознак відповідного критерію. Про середній рівень розвитку якості судять на основі наявності половини чи більше половини ознак відповідного критерію. Низький рівень визначають, коли є менше половини ознак від загальної кількості, що розкриває критерії.

Критерії – це ознака, на основі якої оцінюється певна якість особистості вихованця. А критерії оцінки виховання, відповідно, – це такі ознаки, на основі яких можна судити про рівень вихованості вихованця, оцінити виховні впливи вихователів, ефективність функціонування виховної системи тощо.

Основними критеріями оцінки результатів діяльності виховної системи можуть бути: – відповідність досягнутих результатів виховання поставленій меті; – рівень вихованості конкретних вихованців, згуртованість колективів, позитивний морально-психологічний клімат у них; – відповідність вихованості загальноприйнятим цінностям, нормам, правилам поведінки; – конкретні дії, вчинки вихованців, їхній характер та відповідність загальнолюдським цінностям; – оптимальність системи виховної роботи і дієвість конкретних виховних впливів; – педагогічна майстерність вихователів, оптимальне планування, організація та здійснення виховної роботи тощо.