67. Сім’яники, їх значення і будова у різних с-г тварин.

Сім’яники(testes, orchis) – парний орган яйцеподібної форми. Дещо сплющений з боків. Лівий більший за правий. На сім’янику розрізняють два кінці – головчастий і хвостатий, два краї – придатковий і вільний, дві поверхні – латеральну і медіальну. В ньому відбувається сперматогенез і андрогенез.(утвор.гормонів) маса у бугая – 350 г.

На головчастому кінці сім’яника знаходиться голівка придатка сім’яника, а на хвостовому – хвіст придатка сім’яника. Тіло придатка сім’яника розміщене не придатковому краї сім’яника. Між ними і сім’яником з латерал.поверхні є вузька щілина – придаткова пазуха.

68. Сім’явиносні шляхи та додаткові статеві залози самця, їх значення і розташування.

Сім’япровід – (ductus deferens) трубкоподібний орган, що починається від хвоста придатка в складі проходить в черевну порожнину і направлений до сечівника вливається в нього і після цього він стає сечостатевим каналом (canalus urogenitalis) він входить в статевий член вентрально і відкривається на головці.

Додаткові статеві залози:

Міхурцеподібна залоза (gl.vesicularos) парна залоза і її секрет живить сперматозоїди (містить білок) працює на живлення. Розташована на сечовину міхурі.

Передміхурова залоза – (prostata) непарна, електризує сперму. Розташована поперек шийки сечового міхура.

Цибулино-сечівникова – (gl. Lubbouretralis) парна її секрет нейтралізує рН сечі промиваючи сечостатевий канал при виході сперми.

69. Ендокринні залози – їх класифікація, анатомо-гістологічна будова і топографія.

70. Гіпофіз, епіфіз – їх будова і розташування.

Гіпофіз(hypophysis) – розміщений в однойменній ямці на тілі клиноподібної кістки. Сіро-червоного кольру, щільної консистенції, яйцеподібної форми. Він вкритий сполучнотканинною капсулою , яка в ділянці ямки гіпофіза зростається з твердою мозковою оболонкою. Розвивається з двох зачатків – епітеліального та нервового. З епітелію, що вистеляє ротову ямку зародка, утвор передня частка гіпофіза – аденогіпофіз, з нервового зачатка формується його задня частка – нейрогіпофіз.

До аденогіпофіза входять: дистальна, проміжна, туберальна частини.

Нейрогіпофіз утвор клітинами нейроглії, які назив пітуїцитами.

Гормони аденогіпофіза: соматотропний, лактотропний.

Гормони нейрогіпофіза: окситоцин, вазопресин.

Епіфіз(epiphysis) входить до складу епіталамуса проміжного мозку і має вигляд зерна пшениці.

71. Надниркова залоза.

Надниркова залоза(gl. suprarenales) – парна, розміщена попереду нирок у поза очеревинному просторі й вкрита жировою капсулою (спільною для нирок). Вона має червоно-бурий колір, трикутну або видовжено-овальну форму і щільну консистенцію. Абсолютна маса обох залоз у ВРХ – 25-35, у коня – 20-44, у вівці – 2,6, у кози 1,7, у свині – 2,4-12,6, у собаки – 0,5 -1,2г.

1-зона – клубочкова,2 – пучкова, 3 – сітчаста. Виробляє адреналін, норадреналін.

72. Щитоподібна і при щитоподібна залози, їх характеристика.

Щитоподібна залоза(gl. thyreoidea) – непарна, складається з лівої і правої часток та перешийка.

Частки лежать на відповідних поверхнях щитоподібного хряща гортані та перших хрящів трахеї і вентрально з’єднані перешийком. Залоза має червоно-коричневий колір, щільну консистенцію і горбисту поверхню. Маса у ВРХ 15-20 г, свині 12-40, коня 20-30.

Прищитоподібна залоза(gl. prathyroidea) – парний орган. Кожна залоза ділиться на зовнішню і внутрішню. Перша лежить на частці щитоподібної залози або поряд з нею, друга – міститься в середині частки або на її медіальній поверхні. Залози мають округлу форму, невеликі розміри, червоний колір і пухку консистенцію.