51)Будова і типи зубів,зубна формулау різних с.-г. Тварин

Зуби(dentes)-в рото глотці виконує функцію захоплення і подріблення корму.Від стану зубів залежить здоров»я і продуктивність тварин.Усі зуби розвиваються зі слизової оболонки ротової порожнини і є її похідними.Зуби домашніх тварин розташовуються в строгому порядку двома аркадами.Одна з них розташовуються в альвеолах нижньої щелепи.Зуби бувають молочні і постійні.Зуби які з»являються після народження ,а деякі з них –до народження,називаються молочними.З віком молочні зуби випадають і замінюються постійними.На зубі розрізняють коронку,що виступає над яснами,шийку і корінь,що міститься в зубній ямці.Основна речовина зуба-дентин.У коронці дентин покритий шаром емалі-найтвердішої речовини в тілі тварини,а в ділянці кореня-цементом.Зубна формула дає можливість визначити кількість різних видів зубів на половині верхньої частини черепа(чисельник)і ижньої щелепи(знаменик),а також вирахувати загальну кількість зубів у визначеного виду тварин.

Dp=ICPM/ICPM

Dp(свині)=3143/3143=44 зуба

Dp(жеребця)=3133/3133=40 зуб.

Dp(жуйних)=0033/4033=32 зуба

Dp(собаки)=3142/3143=42 зуба

55)Мікроскопічна будова стінок стравоходу і шлунка

Мікроскопічна будова стравоходу). Стінка страво¬ходу складається зі слизової та м’язової оболонок і адвентиції. У грудній і черевній частинах цього органа замість адвентиції є серозна оболонка.

Слизова оболонка, що формує складки, утворена чотирма ша¬рами: епітелієм, власного й м’язовою пластинками та підслизо¬вою основою. Епі¬телій — багатоша¬ровий плоский, не- зроговілий. Власна пластинка утворе¬на пухкою сполуч¬ною тканиною. В ній є сплетення кровоносних, лім¬фатичних судин і нервів та скупчен¬ня лімфоїдної тка¬нини. М’язова пла-стинка побудова¬на з гладкої м’язо¬вої тканини. Вона представлена ок¬ремими пучками міоцитів, які ма¬ють поздовжній напрямок.

Шлунок. За характером будови слизової оболонки шлунки поділяють на шлунки стравохідного, кишкового та змішаного (стравохідно-кишкового) типу. У шлунках стравохід¬ного типу (кенгуру) слизова оболонка вистелена багатошаровим плоским зроговілим епітелієм і не має залоз. Такий шлунок на¬зивають ще беззалозистим, він не має шлункових залоз і є міс¬цем накопичення їжі. Для свійських тварин такий тип шлунка не характерний, він властивий деяким диким тваринам (кенгу¬ру). Слизова оболонка шлунка кишкового типу (собака) висте¬лена стовпчастим епітелієм, який властивий кишкам. Такі шлунки мають залози. Вони невеликі й характерні для тварин, що поїдають концентровану їжу. У шлунках стравохідно-киш¬кового типу (кінь, свиня, жуйні) слизова оболонка на вхідній ділянці шлунка стравохідного типу, а на вихідній кншісоїю го. Остання відрізняється від першої темно-рожевим кольором і бархатистістю. Обидва типи слизової оболонки можуть іішімпти в шлунку різні за розміром ділянки, проте слизова оболонки стравохідного типу завжди займає меншу частину. Межи між обома ділянками слизової оболонки добре помітна.

54)Будова і розташування одно- і багатокамерних шлунків.

Однокамерний шлунок властивий більшості ссавців і має відносно просту будову. Він являє собою видовжений мішок з нижнім опуклим краєм — більша кривина і верхнім, угнутим краєм — менша кривина . У початковій, розширеній частині шлунка, на меншій кривині ліворуч розміщений вхід ний, або кардіальний, отвір, крізь який у шлунок входить стравохід. Цю частину шлунка називають кардіальною. Кінцевії, права (пілорична) частина шлунка має вихідний, або пілорич ний, отвір у дванадцятипалу кишку. В пілоричній частині по близу дванадцятипалої кишки є сфінктер пілоруса, який утіш рює м’язова оболонка. Середню частину шлунка з боку великої кривини називають дном шлунка .

Передня діафрагмальна, або пристінкова, поверхня прилягш до печінки й діафрагми, а задня, нутрощева — до кишок.

Слизова оболонка в ділянці дна шлунка дещо відрізняється від такої інших ділянок. Вона товща, червонуватого забарвлон ня і має борозни та шлункові ямки, куди відкриваються залози. Коли шлунок порожній, ця оболонка збирається в складки.

Серозна оболонка шлунка з меншої кривини переходить у менший сальник, який у вигляді печінково-шлункової зв’язки з’єднує шлунок з печінкою.

У коня (шлунок однокамерний, стравохід но-кишкового типу, відносно невеликої місткості (6 — 15 л). На кардіальній частині шлунка виділяється сліпий мішок 8, який виступає дорсально. Внаслідок цього стравохід 1 входин, у шлунок косо. У місці входження стравоходу в шлунок э кардыальний сфінктер. Його утворюють пучки міоцитів м’язової обо¬лонки, що формують своєрідну петлю, яка огинає вхід страво¬ходу в шлунок.

У свині шлунок однокамерний, стравохід¬но-кишкового типу, великий. Незначна ділянка слизової оболон¬ки в кардіальній частині вистелена багатошаровим плоским зро¬говілим епітелієм. На зовнішній поверхні кардіальної частини шлунка виділяється дивертикул (випин) шлунка з верхівкою, спрямованою каудально і праворуч. Ділянка кардіальних залоз велика, займає ділянку дивертикулу й лівої частини шлунка. Пілоричний сфінктер утворений не тільки м’язовою, а й слизо¬вою оболонкою.

Багатокамерний шлунок жуйних стравохідно-кишкового ти¬пу. Перші три камери (рубець, сітка, книжка) — передшлунки та їхні слизові оболонки вистелені багатошаровим плоским епітелі¬єм, не мають залоз. Четверта камера — сичуг — має слизову обо¬лонку кишкового типу з розвинутою системою залоз.

56)Середня кишка(тонка кишка, печінка і підшлункова залоза)Тонка кишка (intestinum tenue) являє собою звужений від¬діл кишкової трубки, в якому перетравлюється корм і всмокту¬ються в кров і лімфу поживні речовини. Слизова оболонка тон¬кої кишки утворює численні колові або ледь спіралеподібні складки, особливо розвинуті у травоїдних тварин. Вона ніжна, бархатиста, має ворсинки, які, скорочуючись, виконують ритмі¬чні рухи. їх кількість і форма по довжині тонких кишок неод¬накові, у кінцевих відділах їх менше. До тонкої належать три кишки — дванадцятипала, порожня і клубова. У ссавців спостерігається чітка межа між тонкою і тов¬стою кишками.

Печінка (hepar) являє собою надзвичайно великий своєрід¬ний паренхіматозний орган буро-червоного кольору .Печінка виробляє і виділяє жовч, яка сприяє перетравленню жирів. У м’ясоїдних вона розвинута сильніше, ніж у травоїдних. Жовч утворюється ^печінці постійно, проте виділяється пері¬одично. За добу у коня і великих жуйних виділяється близько 6 л, у собаки — 300 мл жовчі. Крім участі в процесі травлення печінка виконує цілу низку життєво необхідних функцій: 1) ві¬діграє захисну роль і знешкоджує отруйні речовини, які зано¬сяться кров’ю з кишок; 2) є депо тваринного крохмалю (гліко¬гену); 3) бере участь в обміні білків, утворенні сечовини; 4) виконує кровотворну функцію в організмі плода; 5) відіграє важливу роль у теплорегуляції організму завдяки інтенсивним обмінним процесам у ній; 6) є депо крові (до 20. %) тощо.Печінка — це щільний орган сплющеної форми з гострими нижнім і бічними краями. Краї печінки внизу розсічені на част¬ки. Отже, печінка є частковим органом. Печінка — масивний орган, її маса у коня становить 5000 г, у великої рогатої худоби — 4500, у свині — 2400, у собаки — 400 - 500 г. Маса печінки залежить від її кровонаповнення й індивідуально дуже мінлива.

Підшлункова залоза (pancreas) — великий, пухкий паренхі¬матозний орган (рис. 6.26), що складається з окремих часток, сполучених між собою пухкою сполучною тканиною. Залоза має подвійну секрецію — зовнішню і внутрішню.

Підшлункова залоза розміщена в початковій звивині дванад¬цятипалої кишки. Маса залози у коня становить 250 - 358 г, у великої рогатої худоби — 300 — 500, у свині — 100 - 150, у со¬баки — 40 - 108 г. Залоза поділена на середню (тіло) , ліву та праву частки. Протока підшлункової залози відкриваєть¬ся у дванадцятипалу кишку самостійно або разом з жовчною протокою. Іноді буває додаткова протока , що впадає у двана-дцятипалу кишку самостійно. У ссавців дуже часто на двана¬дцятипалій кишці, пілоричній частині шлунка, порожнистій та клубовій кишках є додаткова підшлункова залоза.