31. Зона занурення океанічної плити під континентальну субдукція

Зона субдукции — место, где океаническая кора погружается в мантию (Савар - Беньйофа)

Обдукція – насування океанічної літосфери (земної кори і порід верхньої мантії) на край континентальної плити (згідно з уявленнями нової глобальної тектоніки).

32. До об’єктів досліджень історичної геології можна віднести:

об'єкти дослідження історичної геології - вивчення викопних організмів; - кліматичні умови; - відновлення фізико-географічних умов; - відновлення тектонічних рухів і розвитку структур змн.кори; - визнач.будови і закономірностей розвитку земн.кори і виявлення причин, якими ці закономірності зумовлені

Історична геологія – наука, що вивчає історію і закономірності геол. розвитку Землі. Завдання І.г.:реконструкція і систематизація етапів розвитку земної кори і біосфери,встановлення загальних закономірностей розвитку Землі і рушійних сил історико-геол. процесу. І.г. встановлює послідовність утворення гірських порід, вивчає етапи розвитку органічного світу, закономірності прояву у часі різних геологічних процесів; умови утворення корисних копалин тощо.

33. основні документи історичної геології – г/п та їх ознаки; - рештки фауни і флори, які знах в цих г/п; - перерви в осадко накопиченні або незгідності

34. див. 33

35. Головними задачами істор.геолгії є: з’ясування історії розвитку земної кори, з’ясування процесів, які відбувались в минулі періоди геолог. історії., вивчення викопного світу, історії його розвитку, встановлення певних закономірностей у розвитку Землі та виявлення тих причин , якими ці закономірності зумовлюються

36. Ознаки підошви пласта: 1 – наявність базальних конгломератів; 2 – наявність обкатаних скелетів і ядер різновікових організмів, ска'мянілої деревини – у перемішаному стані; 3- наявність на поверхні підстеляю чого пласта слідів життєдіяльності організмів, що зариваються

37. Ознаки покрівлі пласта: наявність ходів та ін. слідів заривання організмів; - сліди повзання двостулкових молюсків, червяків, крабів; - відбитки; - тріщини висихання; - сліди краплин дощу

38. Первинне (непорушене) залягання гірських порід – залягання гірських порід, якого вони набувають у процесі свого формування. Для осадових і більшості метаморфічних порід буває горизонтальним (у формі верств або лінз), для магматичних глибинних порід — у формі батолітів, датолітів, штоків, дайок. Виливні магматичні гірські породи утворюють покриви, потоки, куполи. За розміщенням верств розрізняють узгоджене й неузгоджене залягання.

Порушення залягання – зміна первинного залягання гірських порід внаслідок тектонічних процесів, зсувних явищ та інших причин. За формою розрізняють П.з. диз'юнктивні – з розривом суцільності порід і плікативні (складчасті) – без розриву суцільності .

Незгідне (неузгоджене) залягання гірських порід– порушеність геологічної послідовності відкладів, яка характеризується заляганням молодих відкладів на древніших і фіксується наявністю ерозійної поверхні, паузою в осадонакопиченні або наявністю тектонічних розривів. При заляганні більш молодих відкладів на розмитій поверхні підстилаючих порід має місце зіткнення різновікових шарів гірських порід по поверхні розмиву, що виникає внаслідок перерви в накопиченні осадів. Більш давні шари можуть зберігати при цьому горизонтальне положення або бути дислоковані. Зумовлена цим неповнота розрізу визначається як стратиграфічне Н.з. Його величина оцінюється розмірами відсутнього стратиграфічного інтервалу і може відповідати частинам ярусу, відділам і навіть дек. системам.

Незгідність стратиграфічна – порушення нормальної вікової послідовності залягання шарів гірських порід, яке обумовлене випадінням з розрізу якоїсь їх частини. Син. – псевдоузгоджене залягання.

НЕСОГЛАСИЕ СТРАТИГРАФИЧЕСКОЕ — нарушение возрастной последовательности залегания слоев, обусловленное выпадением их из разреза, сопровождаемое залеганием более молодых слоев на размытой поверхности более древних без заметного различия в падении выше- и нижележащих отл. Син.: несогласие параллельное, несогласие скрытое, залегание псевдосогласное, несогласие эрозионное. (див 38)

Стратиграфічні незгідності та перерви

Осадові та інші за походженням геологічні тіла завжди знаходяться в певних вікових та просторових співвідношеннях між собою. Причому існують два види таких співвідношень: згідні й незгідні. При згідних співвідношеннях геологічні тіла залягають один на одному без розмиву, та їх поверхні нашарування паралельні або майже паралельні (з урахуванням хвилястої, лінзоподібної та косої шаруватості) між собою. У той же час при незгідних співвідношеннях границя між геологічними тілами збігається з поверхнею розмиву або тектонічним порушенням.

Границі між осадовими (чи осадово-вулканогенними) товщами або їх частинами, що зумовлені перервами в осадконакопиченні, прийнято називати стратиграфічними незгідностями. Для позначення таких незгідностей вживають наступні поняття.

Перерва (стратиграфічна перерва) – випадання з розрізу тих чи інших пачок шарів або певних стратиграфічних підрозділів.

Поверхня незгідності – границя між незгідно залягаючими геологічними тілами (товщами тощо).

Структурні яруси (поверхи) – товщі, розділені поверхнею незгідності. При цьому товщі, розташовані вище поверхні незгідності, прийнято називати верхнім структурним ярусом (поверхом), а ті товщі, що залягають нижче цієї поверхні – нижнім структурним ярусом (поверхом).

Кут незгідності – кут між поверхнею незгідності й шаруватістю або іншими елементами стратифікації (смугастість, кліваж, сланцюватість тощо) нижнього структурного ярусу (поверху).

Стратиграфічні незгідності класифікуються за: 1) кутами незгідності, 2) площею розповсюдження та 3) виразністю (чіткістю) прояву поверхні незгідності. За цими ознаками такі незгідності поділяють на: 1) паралельну, 2) кутову та 3) азимутальну (географічну).

Незгідність кутова – незгідне залягання гірських порід, яке характеризується суттєвими відмінностями в заляганні двох товщ гірських порід, які контактують.

Незгідність тектонічна – стикання товщ гірських порід по тектонічному розриву.

Незгідність паралельна – неузгоджене залягання гірських порід, для якого характерне паралельне розташування шарів по обидва боки від поверхні неузгодження.

Азимутальна незгідність - різновид кутової; вона характеризується незбігом азимутів простягання більш давніх та молодих комплексів. У такому випадку на геологічній карті лінія незгідності (лінія перетину денної поверхні з поверхнею незгідності) "зрізатиме" під кутом різні горизонти підстилаючої товщі, утворюючи так званий Т-подібнйй контакт. У той самий час у розрізі вона залишиться паралельною стратиграфічним границям перекриваючої товщі . Картина структурної незгідності має особливо контрастний вигляд у тому разі, коли давні породи зім'яті у складки . На розрізах структурні незгідності проявлені різницею в кутах падіння контактуючих товщ.

Локальне неузгодження, місцеве неузгодження – неузгоджене залягання гірських порід, яке проявляється на обмежених за розмірами ділянках земної кори.

Регіональна неузгодженість – неузгоджене залягання гірських порід, яке виявляється на великих територіях (регіонах).

39. Стратиграфічна незгідність виражається у: випадіння з розрізу певних ератонів(стратиграфічних товщ) нарушение возрастной последовательности залегания слоев, обусловленное выпадением их из разреза, сопровождаемое залеганием более молодых слоев на размытой поверхности более древних без заметного различия в падении выше- и нижележащих отл. Син.: несогласие параллельное, несогласие скрытое, залегание псевдосогласное, несогласие эрозионное

40. !!!Поява в товщі мергелів прошарку конгломератів свідчить про явище – регресії

Морская трансгрессия — геологическое явление, при котором уровень моря повышается по отношению к земле, и, в результате затопления, береговая полоса движется в направлении более высоких мест. Трансгрессия может происходить в результате опускания суши, поднятия океанического дна или увеличения объёма воды в океаническом бассейне. Трансгрессии и регрессии могут быть вызваны тектоническими явлениями, такими как орогенез, серьёзные климатические изменения, ледниковый период или изостатическое движение после таяния ледника.

Противоположностью трансгрессии является регрессия, при которой уровень моря падает по отношению к земле и береговая линия перемещается на бывшее морское дно. Изменение фации осадочных пород является свидетельством трансгрессий и регрессий, и, зачастую легко определяется через особые условия, необходимые для создания каждого типа отложений. Например, крупнозернистые обломочные породы, такие как песок, как правило, остаются на побережье; мелкозернистые отложения, такие, как ил и карбонатные грязи, осаждаются дальше от берега, на глубине. Таким образом, переход в осадочных колонках от прибрежных фаций (как, например, песчаник) к глубоководным (как, например, мергель), от самых старых до самых молодых пород, означает трансгрессию. Регрессия будет иметь противоположный вид, глубоководные фации сменяются прибрежными. Регрессия не столь широко представлена в пластах, а их верхние слои нередко отмечены эрозионным несоответствием.

41. Ознака стратиграфічної незгідності у розрізах: різка зміна літології, наявність базальних конгломератів, г.п. що складені галькою різновікових порід, наявність на границі двох пластів

42. Несогласие тектоническое- возникает в процессе деформации уже отложившихся толщ; обычно в результате надвигания одной части структуры на другую надвига, взброса, шарьяжа. Син.: несогласие эпигенетическое, несогласие угловое вторичное.

43. Які терміни є синонімами «незгідності тектонічної»: Син.: несогласие эпигенетическое, несогласие угловое вторичное.

44. НЕСОГЛАСИЕ УГЛОВОЕ — залегание более молодых отл. (стратифицированных) на размытой поверхности более древних, имевших иной, чем они, угол падения.

45. НЕСОГЛАСИЕ АЗИМУТАЛЬНОЕ — выступающее обычно отчетливо на мелкомасштабных картах и на относительно крупных участках. В плане на геол. карте оно выражается тем, что подошва покрывающих отл., сформировавшихся после перерыва, контактирует с разными горизонтами подстилающих отл., последовательно срезая их границы. Син.: несогласие географическое, несогласие картографическое.

46. труктурні поверхи – це комплекс г/п, який пережив певний етап тектонічного розвитку і різко відрізняється від підстеляючи та перекриваючих порід своєю структурою та відокремлений перервами в осадко накопиченні.

47. ВОЗРАСТ ГЕОЛОГИЧЕСКИЙ ОТНОСИТЕЛЬНЫЙ — время какого-либо события в истории Земли по отношению ко времени другого геол. события. Определяется по остаткам организмов, находимым в г. п. (палеонтологический метод) и по соотношениям п. Первый метод основан на том, что развитие орг. мира происходит по восходящей линии — от простых организмов к более сложным. Сравнивая орг. остатки, найденные в г. п., можно установить более древние и более молодые г. п. Второй метод основан на том положении, что в разрезе нормально залегающих отл. нижележащие п. являются более древними по отношению к вышележащим, а прорванные п. — более древними по отношению к прорывающим п. Продолжительность времени определяется в единицах геохронологической шкалы: эра, период, эпоха, век.

ГЕОХРОНОЛОГІЯ - вчення про вік, тривалість і послідовність формування гірських порід, що складають земну кору; визначення часу утворення гірських порід, з яких складаються земні верстви. Розрізняють геохронологію відносну та абсолютну (ядерну, ізотопну). Відносна геохронологія користується палеонтологічним методом і визначає відносний вік порід за скам’янілими органічними рештками фауни і флори, які збереглися в цих породах на основі принципу послідовності нашарувань. Абсолютна геохронологія встановлює час утворення гірських порід на основі визначення радіологічного віку їх за допомогою різних методів (калій-аргонового, рубідій-стронцієвого, урано-торієво-свинцевого, гелієвого, вуглецевого, мономінеральних фракцій та ін.). За цими методами вік Землі становить приблизно 4-4,5 млрд. років, вік найдавніших порід в Україні — 3,5 млрд. років. Найбільшими її підрозділами є криптозой, що поділяється на архей і протерозой та фанерозой. Останній поділяється на три ери — палеозойську, мезозойську і кайнозойську. Ери поділяються на періоди. Відносний вік гірських порід визначають стратиграфічними та палеонтологічними методами. Стратиграфічні методи базуються на відносній послідовності утворення і залягання шарів земної кори. Палеонтологічні методи беруть до уваги викопні рештки організмів і послідовність їх еволюції. Абсолютна геохронологія встановлюється радіологічними методами. Радіологія користується для визначення абсолютного віку ізотопним методом, який полягає у визначенні співвідношення у мінералі первинних радіоактивних ізотопів і продуктів їх розпаду. Швидкість розпаду радіоактивних ізотопів є постійною. Порівнюючи залишкову радіоактивність з природною, можна встановити час, протягом якого відбулася часткова втрата радіоактивності.