- •Страхування як особливий вид підприємницької діяльності і перспективи його розвитку в Україні та світі.
- •Характеристика основних суб’єктів страхового підприємництва.
- •Класифікація в страхуванні та її використання в управлінні страховим бізнесом.
- •Управління активами акціонерної страхової компанії.
- •Особливості управління страховими товариствами з повною й додатковою відповідальністю та командитних товариств.
- •Товариства взаємного страхування та основні чинники, що гальмують їх розвиток в Україні.
- •Умови залучення іноземних інвесторів до розвитку страхової індустрії в Україні.
- •Вплив процесів глобалізації економіки на розвиток вітчизняного страхового ринку.
- •Управління процесом створення та реєстрації страхових організацій.
- •Зміст пакету необхідних документів і процедура ліцензування страхових організацій.
- •Сутність та складові ресурсного потенціалу страхової організації.
- •Потенціал страховика та фактори ефективності його використання.
- •Лінійна структура управління організацією, її переваги й недоліки.
- •Функціональна структура управління організацією: переваги і недоліки.
- •Лінійно-функціональна структура управління як найбільш розповсюджена в страхуванні.
- •Лінійно-штабна структура управління страховою організацією, її переваги й недоліки.
- •Дивізіональна структура управління страховою організацією, її переваги й недоліки.
- •Методи вибору ефективної структури управління: аналітичний, проектний, організаційний.
- •Управління кадровим забезпеченням страхових організацій.
- •Форми матеріального та морального заохочення персоналу страхових організацій.
- •Компетенція та порядок підготовки й проведення загальних зборів акціонерів страховика. Оформлення й реалізація їх рішень.
- •Спостережна рада. Рада директорів. Права та обов’язки цих органів.
- •Ревізійна комісія страховика, її права та обов’язки. Аудит страхових компаній.
- •Виконавчі органи управління страховою організацією та їх функції.
- •Особливості керівних органів у неакціонерних видах страхових організацій.
- •Ліга страхових організацій України та інші об’єднання страховиків, їх роль в управлінні страховою справою.
- •Функції й роль Держфінпослуг у забезпеченні нагляду за страховою діяльністю.
- •Стратегічний менеджмент як процес, його структура й зміст основних елементів та етапів у страхуванні.
- •Стратегія страхової організації як генеральна програма дій.
- •Процес розробки стратегії страхової організації.
- •Визначення місії, цілей та завдань страховика.
- •Управління бізнес-процесами в страхуванні.
- •Реструктуризація страховиків. Визначення доцільності об’єднання (поглинання) компаній.
- •Управління інноваційними процесами в страхуванні.
- •Бізнес-план: структура та характеристика його окремих розділів.
- •Порядок опрацювання, розгляду й затвердження бізнес-плану.
- •Особливості бюджетування в страховій організації.
- •Комунікації в сучасній страховій організації: сутність, елементи й етапи комунікаційного процесу.
- •Основні цілі та завдання інформаційних систем в управлінні страховою організацією.
- •Програмний комплекс страхової компанії: задачі, цілі, механізм функціонування, роль у формуванні ефективних бізнес-процесів та прийнятті управлінських рішень.
- •Інформаційний супровід договорів у сфері страхування.
- •Персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя.
- •Формування баз даних і управління їх використанням у страхових організаціях.
- •Електронна база даних з автотранспортного страхування при мтсбу. Система електронного обміну даними.
- •Страхова статистика та бухгалтерський облік як інструменти управління.
- •Комерційна таємниця та способи її забезпечення в страхових організаціях.
- •Публікація звітності на іншої інформації. Взаємовідносини страховиків із засобами масової інформації.
- •Шляхи вдосконалення інформаційної системи страховика.
- •Сутність і завдання страхового маркетингу.
- •Маркетингова служба страховика та її функції.
- •Маркетингові дослідження: завдання, види та форми.
- •Методи збору та аналізу інформації про споживачів страхових послуг та конкурентів. Оцінка рівня конкуренції на ринку страхових послуг.
- •Розробка та просування нових видів страхових послуг.
- •Зміст плану маркетингу.
- •Управління рекламною діяльністю.
- •Побудова ефективної системи продажу: канали та мотивація надання страхових послуг.
- •Управління прямими продажами: через головний офіс та відокремлені структурні підрозділи.
- •Страхові агенти, їх класифікація та основні функції.
- •Страхові та перестрахові брокери: функції та організація діяльності.
- •Винагорода страховим посередникам.
- •Нові форми страхового посередництва.
- •Поняття і класифікація ризиків.
- •Ознаки ризиків, що можуть бути прийняті на страхування.
- •Організація відбору ризиків на страхування.
- •Управління відбором ризиків на страхування з метою формування та забезпечення збалансованості страхового портфеля.
- •Тарифікація. Побудова тарифікаційної системи.
- •Страховий тариф як ціна за страхову послугу. Структура тарифу.
- •Основні методологічні підходи здійснення актуарних розрахунків.
- •Тарифна політика, її цілі та принципи.
- •Складові й основні завдання андерайтингу. Вимоги до управління андерайтингом.
- •Ідентифікація ризиків. Основні завдання: виявлення можливих ризиків та визначення причин імовірності їх настання.
- •Джерела й способи отримання необхідної інформації для проведення ідентифікації ризиків.
- •Методи кількісного і якісного аналізу внутрішніх та зовнішніх факторів, що формують причини, і величину ризиків.
- •Методика визначення та характеристика показників: ймовірності або частоти збитку, очікуваного значення збитку, максимального збитку та відхилень фактичних результатів від очікуваних.
- •Контроль за ризиком. Врахування факторів територіальної та часової розкладки ризиків. Доцільність перестрахування ризиків.
- •Служба врегулювання претензій: її завдання та місце в страховій компанії.
- •Процедура та етапи врегулювання страхових претензій.
- •Дії сторін договору в разі настання страхового випадку.
- •Залучення аварійних комісарів та інших експертів для з’ясування причин настання страхового випадку та розміру завданої шкоди.
- •Порядок урегулювання збитків у різних видах страхування.
- •Особливості виплат страхових сум за договорами зі страхування життя.
- •Оформлення страховиками регресних позовів.
- •Формування ефективної служби безпеки та механізм її взаємодії з іншими підрозділами страхової компанії.
- •Грошовий потік як сукупність розподілених у часі надходжень і виплат коштів, які генерують діяльність суб’єкта господарювання.
- •Фактори, що зумовлюють особливості грошових потоків у страхових організаціях.
- •Грошові потоки в операційнійній діяльності страховика.
- •Організація управління процесом мобілізації доходів страховика.
- •Зароблена страхова премія: сутність та порядок визначення.
- •Управління витратами страховика.
- •Управління процесом формування та розподілу прибутку страхової організації.
- •Грошові надходження й витрати зумовлені інвестиційною і фінансовою діяльністю страховика.
- •Поняття фінансової надійності страховика та методи її забезпечення.
- •Вплив тарифної політики страховика на фінансові результати.
- •Роль перестраховувальних програм у збалансуванні страхового портфелю.
- •Поняття технічних резервів. Склад технічних резервів згідно із Законом України «Про страхування».
- •Резерв незароблених премій та порядок його формування.
- •Види резерву збитків та порядок їх формування.
- •Резерв коливань збитковості та порядок його формування.
- •Резерв катастроф та порядок його створення.
- •Управління інвестиційною діяльністю страховика.
- •Управління інвестиційним портфелем та оцінка його ефективності.
- •Зміст і порядок державного регулювання розміщення страхових резервів.
- •Нормативи та напрямки розміщення страхових резервів.
- •Принципи розміщення та інвестування тимчасово вільних коштів страхових резервів.
- •Управління платоспроможністю страховика та умови її забезпечення.
- •Статутний фонд страховика, вимоги до розміру, джерела його формування.
- •Гарантійний фонд. Вільні резерви страховика.
- •Оцінка структури активів та пасивів страховика.
- •Управління структурою дебіторської та кредиторської заборгованості.
- •Показники фінансової стійкості страховика, методика їх розрахунку та характеристика.
- •Показники ліквідності, методика їх розрахунку та характеристика.
- •Нормативні показники діяльності страхової компанії та їх роль у забезпеченні рентабельної роботи страховика.
- •Мета фінансового моніторингу – запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.
- •Дії, які відносяться до легалізації (відмивання) доходів.
- •Система фінансового моніторингу: первинний (внутрішній) та державний (зовнішній) рівень.
- •Завдання та обов’язки суб’єкту первинного фінансового моніторингу.
- •Суб’єкти державного фінансового моніторингу: завдання, функції та права.
- •Фінансові операції страхової організації, які підлягають внутрішньому та обов’язковому фінансовому моніторингу.
- •Програма та правила проведення фінансового моніторингу.
Статутний фонд страховика, вимоги до розміру, джерела його формування.
Статутний фонд – це вклади засновників та інших учасників за рахунок яких компанія розпочинає свою діяльність. Фонд також виконує роль гаранта інтересів кредиторів.
Законодавством регулюється лише мінімальний розмір статутного капіталу страхових компаній. З часу прийняття Декрету України “ Про страхування” ( 1993р.) вимоги щодо статутного фонду страховиків різко зросли. Якщо уже згаданим нормативним актом мінімальний розмір статутного фонду компанії був визначений в розмірі еквівалентному 5 тис. дол. США., то Законом “Про страхування” від 07.03.1996 р. він був збільшений до 100 тис. екю, а новою редакцією цього Закону ( 04.10.2001 р.) норматив доведено до 1млн. євро ( для компаній, що здійснюють страхування життя - до 1,5 млн. євро). На цей рівень діючі страховики повинні були вийти не пізніше кінця 2004 р.
Виконання цього завдання вимагає великої концентрації зусиль власників і керівного складу компаній. Адже мобілізація таких коштів може бути забезпечена шляхом додаткової емісії акцій або сплати внесків засновників компаній не акціонерного типу. Цілком зрозуміло, що додатковий капітал отримають лише компанії, які довели (або доведуть своїм власникам на підставі бізнес-планів) ефективність роботи і здатність забезпечити необхідні дивіденди на нові інвестиції. Не всім власникам буде посильним різке збільшення статутного фонду. Слід очікувати активізації процесу укрупнення страховиків. Він може відбуватися різними шляхами. У цій роботі потрібно бути дуже обережним. Світовий досвід показує, що майже у 70% випадків потенційно виграшні проекти втрачаються із за низької якості підготовки до інтеграції.
При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.
Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.
Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.
Гарантійний фонд. Вільні резерви страховика.
Оцінка структури активів та пасивів страховика.
Головним документом, що інформує про наявність і розміщення фінансових ресурсів, є баланс страховика. Його значення настільки велике, що аналіз фінансової діяльності нерідко називають аналізом балансу. Він служить індикатором фінансового здоров’я компанії. Баланс складається з двох рівновеликих частин: “Актив” та “Пасив”. Баланс демонструє в грошовому виразі на фіксований момент з одного боку список елементів власності, що належать даній компанії, а з іншого – капітали за рахунок яких виникла ця власність. Ці показники відображаються за станом на початок звітного періоду і на останню балансову дату. Це дає змогу виявити зміни, що сталися за відповідний період. Суми обох колонок співпадають. що і слугує підставою для назви документу. Баланс за чинним національним стандартом містить три блоки статей згрупованих за економічним змістом в частині “Актив” і п’ять блоків в частині “Пасив”.
Читаючи “ Баланс” компанії варто звернути перш за все увагу на такі показники як: валюта балансу; основний капітал; власний капітал; робочий капітал.
При необхідності більшої деталізації відхилень суми активів подібний аналіз можна здійснити в розрізі статей активу балансу. “Актив” балансу характеризує засоби компанії за складом і напрямком використання. Активи повинні забезпечувати економічні вигоди компанії, мають бути підконтрольні їй, бути результатом попередніх подій або операцій.
Основний капітал - наступний з помічених нами важливіших показників балансу. Він відображає суму довгострокових фондів, придбаних для використання компанією з метою отримання доходу і прибутку. До основного капіталу належать основні засоби і незавершене будівництво. Показник можна розрахувати як валюту балансу мінус поточні зобов’язання.
Не менш цікавим є показник, що відображає наявність власного капіталу. Його ще тлумачать як чиста вартість підприємства. Він складається з суми: статутного капіталу; резервного капіталу; нерозподіленого прибутку.
Цей показник можна також визначити шляхом складання сум оборотних і необоротних активів, витрат майбутніх періодів та вирахування з добутку довгострокових та поточних зобов’язань.
Ще один важливий показник, який можна отримати з розгляду балансу – робочий капітал. Він свідчить наскільки забезпечується ліквідність авансованого в кампанію капіталу. Робочий капітал дорівнює сумі власного капіталу + довгострокові зобов’язання – необоротні активи.
Баланс дає позитивну відповідь на питання про конкурентоспроможність компанії. Читаючи баланс можна зробити висновок про можливості компанії в розрахунках за своїми зобов’язаннями та здійснені нових інвестицій.