107. Управління інвестиційним портфелем та оцінка його ефективності.

Страховики є важливим джерелом інвестиційного капіталу. По-перше, це пов'язано з інверсією циклу (оскільки отримання страхової премії передує наданню страхової послуги), а по-друге, із розподілом ризику в часі. Тому страховик протягом часу дії договору страхування тимчасово розпоряджається коштами страхувальника, які акумульовані у страхові резерви. Крім коштів страхових резервів, страховик має у своєму розпорядженні власні кошти у вигляді вкладів засновників, а також спеціальних фондів, які сформовані за рахунок прибутку та суми нерозподіленого прибутку.

При інвестуванні таких коштів необхідно враховувати їх структуру, а також оптимальний термін інвестування. Потрібно виходити з того, що резерви є коштами страхувальників і в разі настання страхового випадку мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхового відшкодування, яке може бути й більшим порівняно з внесками за надання страхової послуги. Активи страхової компанії мають бути розміщені з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Зазначимо, що це й є основні вимоги до управління активами.

Безпечність вкладень активів страхової компанії свідчить про мінімальний інвестиційний ризик, вона може досягатися шляхом диверсифікованості коштів.

Що ж до прибутковості активів страховика, то вона істотна при визначенні загального фінансового результату. Адже іноді в кінці звітного періоду страховик компенсує збитки, пов'язані зі страховою діяльністю, за рахунок прибутку від інвестиційної діяльності. Тому в цілому по компанії може досягатися позитивний фінансовий результат.

Говорячи про ліквідність активів страхових компаній, мають на увазі можливість оперативної конвертації їх у готівкові платіжні кошти, за рахунок яких страховик дістає змогу виконати свої зобов'язання. Особливістю використання принципу ліквідності у страхуванні є те, що вимоги до ліквідності залежать від ризиків страховому портфелі страховика.

Але безпечність, прибутковість, ліквідність активів не є взаємозамінюваними характеристиками. Збалансований портфель інвестування досягається за допомогою диверсифікації вкладень. Диверсифікованість - це розподіл інвестиційних коштів між категоріями активів інвестування.

108. Зміст і порядок державного регулювання розміщення страхових резервів.

Щоб захистити інтереси страхувальників від невиконання страховиком своїх зобов’язань, за інвестиційною діяльністю страховика встановлюється державний контроль. Так, страховику заборонені будь-які інші види кредитної діяльності.

Для технічних резервів, що утворюються при ризикових видах страхування, встановлені жорсткі вимоги щодо дозволених напрямків інвестиційної діяльності .Згідно з цими нормами, величина окремих категорій активів, що приймається для представлення технічних резервів, враховується при їхньому дозволеному розміщенні лише у таких обмежених обсягах (у відсотках до обсягів наявних технічних резервів): • банківський вклад (депозит) – у кожному банку не більше 30;

• нерухомість – не більше 10;

• права вимоги до перестраховиків – не більше 50; • цінні папери, що передбачають одержання прибутку – не більше 40, у тому числі: – акції, що не котируються на фондовій біржі, – не більше 15, із них акцій одного емітента – не більше 2;

– акції, що котируються на фондовій біржі, – не більше 5 одного емітента;

– облігації – не більше 5, із них облігацій одного підприємства – не більше 2.

Крім того, не менше 90% страхових (технічних) резервів повинні бути розміщені лише на території України, якщо інше не передбачено чинним законодавством і міжнародними угодами, що укладені Україною.

Держфінпослуг може дозволити страховикам іншу структуру розміщення наявних технічних резервів. Щоб отримати індивідуальний дозвіл, страховики повинні економічно обгрунтувати доцільність дозволу цього розміщення, виходячи із підвищення безпечності, ліквідності і надійності.

Для резервів із страхування життя встановлені інші вимоги щодо дозволених напрямків інвестиційної діяльності.

Структура активів, які приймаються для представлення страхових резервів: 1. Величина категорій активів, у тому числі утворених в іноземній вільно конвертованій валюті, приймається для представлення коштів страхових резервів із страхування життя в обсягах: 1.1. Грошові кошти на поточних рахунках - не більше 5% загального розміру резервів. 1.2. Банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування - не більше 50% загального розміру резервів, при цьому в зобов'язаннях одного банку повинно бути не більше 10% загального розміру резервів. 1.3. Нерухоме майно - не більше як 20% загального розміру резервів, при цьому вкладення в один або декілька об'єктів нерухомості, які розглядаються як один цілісний майновий комплекс, - не більше 5% загального розміру резервів.

2. Для представлення страхових резервів із страхування життя величина активів у вигляді акцій, емітованих банком та банківських вкладів (депозитів), розміщених у цей банк, не може перевищувати 20% загального розміру резервів при розміщенні в одній банківській установі. 3. Для представлення страхових резервів із страхування життя не можуть використовуватись позикові кошти, кредити банків, поворотна фінансова допомога, цінні папери із зобов'язаннями зворотного викупу, вклади (депозити) строкові (строком менше одного місяця), помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових премій, які повертаються протягом місяця, наступного за звітним кварталом. 4. Для представлення страхових резервів із страхування життя не приймаються акції, емітовані будь-яким страховиком. 5. Страховики повинні привести у відповідність до цих Правил розміщення страхових резервів із страхування життя в термін до 31.12.2005 року. Коли виявлено порушення страховиком перелічених вимог, Держфінпослуг видає приписи про їх усунення, а якщо приписи не виконуються, то зупиняє чи обмежує дію ліцензій цього страховика до усунення виявлених порушень або приймає рішення про відкликання ліцензії у страховика.