39. Шляхи вдосконалення змісту й технології опрацювання та реалізації бізнес-плану. Опрацювання бізнес-плану страховика залежить від того чи мова йде про створення нової компанії, чи її розширення, або запровадження продажу нової послуги. Бізнес-план може бути опрацьований фахівцями страхової компанії або зовнішнім виконавцем (консалтинговою фірмою, науково-дослідною установою тощо). Мета і задачі бізнес-плану. Тут потрібно навести аналіз ідеї. Слід пам’ятати про ієрархію планування. План повинен розкривати заявлені цілі і задачі страхової компанії. Аналіз перспективності ідеї ( swot-аналіз). Цей аналіз також називають ситуаційним аналізом. Сильні і слабкі сторони ідеї - це ті характеристики ідеї, що можуть бути проконтрольовані страховиком і на які він може зробити вплив. Вони звичайно відносяться до дійсного часу. Тут необхідно розглянути наступні чинники: організаційні; маркетингові ,технічні; фінансові; кадрові, можливості і ризики Необхідно проаналізувати чинники, що зумовили появу ідеї і її привабливість. Варто також з’ясувати як ці чинники будуть впливати надалі? Проаналізувавши й оцінивши ідею страховик визначає свій стан (сильні і слабкі сторони, можливості і небезпеки) на даний момент. Далі необхідно приступити до формулювання цілей і задач. Тут по-перше, необхідно визначити які саме послуги будуть пропонуватися клієнтам. Потім потрібно означити головні, кількісно визначені цілі на перспективу, що відбивають накреслені завдання, і визначити ті, котрі з них реально досяжні. Аналіз ринку:Цей підрозділ бізнес-плану часто є найбільш важким для написання. Керівництву компанії необхідно переконатися самому і при необхідності переконати інвестора в існуванні ринку для намічених послуг страховика. Управлінський персонал . Тут повинні бути представлені дані про партнерів, їхні можливості і досвід. У бізнес-плані має бути коротко викладений механізм підтримки і мотивації провідних керівників, показано яким чином компанія збираєтеся зацікавити їх у досягненні поставлених у бізнес - плані цілей. Фінансовий план (бюджет). Він повинний містити в собі: прогноз обсягів продажів; обсяг можливих витрат;результат від інвестування тимчасово вільних коштів;оцінки прибутку і збитків; напрямок витрачання прибутку. Резюме. Як зазначалося готовий бізнес-план повинен читатися починаючи з висновків. Висновки повинні бути короткими - не більш 1-2 сторінок. В ньому містяться основні положення усього бізнес - плану. Це буде єдина частина, яку будуть читати більшість потенційних інвесторів чи інших зацікавлених осіб. Опрацьований бізнес-план розглядається керівництвом компанії і затверджується правлінням або іншим уповноваженим органом Сам бізнес-план повинен містити в стислій формі опис того, яким чином буде забезпечуватися моніторинг його виконання. Перш за все має бути добре організований облік доходів, витрат і фінансових наслідків роботи. Кожний страховик повинен використовувати рекомендовані державними органами стандарти бухгалтерського обліку. Значне місце в контролі за виконанням бізнес-плану належить запровадженню системи бюджетування грошових надходжень і витрат. Має бути опрацьований регламент бізнес-планування інтегрований з форматами бюджетного управління. Велика роль в контролі належить внутрішньому та зовнішньому аудиту

40. Особливості бюджетування в страховій організації.

В страхових компаніях, механізм бюджетування, у загальному виді є комплексним процесом, що включає планування, облік і контроль фінансових потоків і результатів, фінансову й управлінську звітність як результат виконання бюджету, послідовний ланцюжок управлінських дій, спрямованих на інтеграцію різних управлінських підсистем у єдиний контур бюджетного управління. При цьому, головною метою є формування вихідного бюджету, що представляє собою розгорнутий прогноз майбутніх фінансових операцій.

Консолідований бюджет (по усіх структурних підрозділах) страхової компанії рекомендується складати у виді сукупності двох агрегованих частин:

• операційного бюджету, що включає план прибутків і збитків, що деталізується через відповідні статті доходів і витрат компанії, пов’язаних з основною діяльністю компанії;

• фінансового бюджету.

Оскільки кожен структурний підрозділ в рамках фінансової структури компанії розглядається як відособлений підрозділ, бюджет структурного підрозділу формується як відповідна зовнішня “зароблена” ціна страхової послуги мінус витрати на ведення справи, страхові виплати, трансферти органам вищого рівня та нормативний рівень рентабельності.

Відправною крапкою при складанні бюджету в страховій компанії - є формування плану або прогнозованого обсягу надходжень страхових платежів, рівня виплат та витрат на ведення справи та іншими прогнозованими, у ряді випадків – нормативно доведеними до структурних підрозділів показниками, що визначається не тільки їх виробничими можливостями, але і можливостями збуту страхових продуктів на ринку. При цьому звичайно враховується вплив таких факторів, як діяльність конкурентів, фінансове становище потенційних страхувальників, результативність реклами, сезонні й інші коливання попиту, політика ціноутворення (тарифна політика).

Бюджетування допомагає установити ліміти витрат ресурсів і нормативи чи рентабельності ефективності по окремих видах послуг, видах бізнесу і структурних підрозділів компанії. Тобто, процедури бюджетного планування дозволяють визначити які з видів страхових послуг найбільш рентабельні, і які відособлені підрозділи приносять основний прибуток (хто є реципієнтом, а хто донором), чи ж необхідно позбавлятися від збиткових видів чи бізнесу підрозділів. На підставі бюджетів можна побудувати фінансову модель функціонування страхової компанії з метою визначення оптимального асортименту й обсягів страхових послуг з погляду можливостей компанії, наявності ресурсної бази і споживчого попиту страхувальників.

І найголовніше, система бюджетування дозволяє упорядкувати потік інформації, розподілити відповідальність за прийняття рішень, здійснювати контроль за діяльністю окремих господарських одиниць, вирішувати та контролювати стратегічні, тактичні кроки страхової компанії

41. Комунікації в сучасній страховій організації: сутність, елементи й етапи комунікаційного процесу.

Під комунікаціями страховика розуміються всі ті "сигнали", що він направляє своїм страхувальникам, потенційним клієнтам, своїм збутовим мережам, суспільній думці і т.д Комунікації страховика забезпечують реалізацію наслідків маркетингових досліджень а саме: підсумків сегментації й пошуку кращих споживчих груп, вибору аргументів впливу на клієнтів, позитивних рис страхових послуг. Розрізняють внутрішні й зовнішні комунікації страховика.

Внутрішні комунікації, спрямовані на забезпечення прозорого внутрішнього середовища страхової компанії. Зовнішні комунікації, орієнтовані на суспільну думку, страхувальників і потенційних споживачів страхових послуг.

Стратегія комунікацій спрямована на об'єднання в собі всіх зовнішніх зв'язків страховика. Сюди відносяться: взаємозв'язки топ-менеджерів та інших провідних працівників компанії з партнерами; їхнє спілкування зі ЗМІ; із клієнтами та підрозділами страховика. Мета стратегії комунікацій - досягнення оптимального фінансового результату при наявних ресурсах. Стратегія комунікацій страховика має такі складові:

• система ідентифікації компанії серед конкурентів - це робота, спрямована на підвищення популярності своєї торгової марки серед потенційних клієнтів, створення відповідного звукового, графічного, колірного й образного зображення, що асоціюються в населення з конкретною страховою компанією;

• комунікації при продажі страхової продукції - посередницька діяльність, реклама певних видів страхових послуг;

• створення духу команди серед співробітників страхової компанії, її партнерів, а також фиделізованої клієнтури - внутрішні комунікації;

• система аналізу ефективності комунікацій.

Зовнішні комунікації страховика спрямовані на:

• ознайомлення потенційних страхувальників із страховими послугами;

• просування на ринок послуг страховика;

• зростання іміджу марки компанії у свідомості потенційних клієнтів.

Отже, головна спрямованість зовнішніх комунікацій - збільшення продажів страхових послуг.

При допомозі комунікацій страховик намагається передати потенційному страхувальнику коротку інформацію про себе і свої послуги, зробити його більш зацікавленим у вирішенні проблем забезпечення страхового захисту. Таким чином, зовнішні комунікації - найважливіший маркетинговий місток між страховиком і страхувальником. Джерелами або каналами поширення комунікацій є:

• різноманітна реклама;

• представники страховика (агенти);

• система заходів спрямованих на стимулювання продажів;

• самі продажі;

• суспільні зв'язки.

Головні вимоги до зовнішніх комунікацій страховика:

1. Звернення до тієї чи іншої аудиторії повинно бути гранично конкретним і як можна більш помітним на загальному фоні реклами.

2. Звернення закріпиться у свідомості потенційних споживачів страхових послуг компанії лише в тому випадку, якщо воно неодноразово повторюється.

3. Комунікації не дадуть бажаних наслідків, якщо вони не будуть спрямованими на створення єдиного позитивного обличчя страховика.

Комунікації лише тоді дають ефект, коли рекламовані послуги підкріплюються реальним ефективним страховим сервісом компанії

Сутність комунікаційного процесу полягає у обміні інформаційними повідомленнями між зацікавленими сторонами. Елементами комунікаційного процесу можна назавти наступні:

Інформаційне повідомлення (яким обмінюються);

Відправник;

Засоби перетворення інформації у сигнали, придтні для передавання

Канал передачі даних;

Засоби перетворення сигналів у інформацію, придатну для сприйняття адресатом

Адресат.