- •Страхування як особливий вид підприємницької діяльності і перспективи його розвитку в Україні та світі.
- •Характеристика основних суб’єктів страхового підприємництва.
- •Класифікація в страхуванні та її використання в управлінні страховим бізнесом.
- •Управління активами акціонерної страхової компанії.
- •Особливості управління страховими товариствами з повною й додатковою відповідальністю та командитних товариств.
- •Товариства взаємного страхування та основні чинники, що гальмують їх розвиток в Україні.
- •Умови залучення іноземних інвесторів до розвитку страхової індустрії в Україні.
- •Вплив процесів глобалізації економіки на розвиток вітчизняного страхового ринку.
- •Управління процесом створення та реєстрації страхових організацій.
- •Зміст пакету необхідних документів і процедура ліцензування страхових організацій.
- •Сутність та складові ресурсного потенціалу страхової організації.
- •Потенціал страховика та фактори ефективності його використання.
- •Лінійна структура управління організацією, її переваги й недоліки.
- •Функціональна структура управління організацією: переваги і недоліки.
- •Лінійно-функціональна структура управління як найбільш розповсюджена в страхуванні.
- •Лінійно-штабна структура управління страховою організацією, її переваги й недоліки.
- •Дивізіональна структура управління страховою організацією, її переваги й недоліки.
- •Методи вибору ефективної структури управління: аналітичний, проектний, організаційний.
- •Управління кадровим забезпеченням страхових організацій.
- •Форми матеріального та морального заохочення персоналу страхових організацій.
- •Компетенція та порядок підготовки й проведення загальних зборів акціонерів страховика. Оформлення й реалізація їх рішень.
- •Спостережна рада. Рада директорів. Права та обов’язки цих органів.
- •Ревізійна комісія страховика, її права та обов’язки. Аудит страхових компаній.
- •Виконавчі органи управління страховою організацією та їх функції.
- •Особливості керівних органів у неакціонерних видах страхових організацій.
- •Ліга страхових організацій України та інші об’єднання страховиків, їх роль в управлінні страховою справою.
- •Функції й роль Держфінпослуг у забезпеченні нагляду за страховою діяльністю.
- •Стратегічний менеджмент як процес, його структура й зміст основних елементів та етапів у страхуванні.
- •Стратегія страхової організації як генеральна програма дій.
- •Процес розробки стратегії страхової організації.
- •Визначення місії, цілей та завдань страховика.
- •Управління бізнес-процесами в страхуванні.
- •Реструктуризація страховиків. Визначення доцільності об’єднання (поглинання) компаній.
- •Управління інноваційними процесами в страхуванні.
- •Бізнес-план: структура та характеристика його окремих розділів.
- •Порядок опрацювання, розгляду й затвердження бізнес-плану.
- •Особливості бюджетування в страховій організації.
- •Комунікації в сучасній страховій організації: сутність, елементи й етапи комунікаційного процесу.
- •Основні цілі та завдання інформаційних систем в управлінні страховою організацією.
- •Програмний комплекс страхової компанії: задачі, цілі, механізм функціонування, роль у формуванні ефективних бізнес-процесів та прийнятті управлінських рішень.
- •Інформаційний супровід договорів у сфері страхування.
- •Персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя.
- •Формування баз даних і управління їх використанням у страхових організаціях.
- •Електронна база даних з автотранспортного страхування при мтсбу. Система електронного обміну даними.
- •Страхова статистика та бухгалтерський облік як інструменти управління.
- •Комерційна таємниця та способи її забезпечення в страхових організаціях.
- •Публікація звітності на іншої інформації. Взаємовідносини страховиків із засобами масової інформації.
- •Шляхи вдосконалення інформаційної системи страховика.
- •Сутність і завдання страхового маркетингу.
- •Маркетингова служба страховика та її функції.
- •Маркетингові дослідження: завдання, види та форми.
- •Методи збору та аналізу інформації про споживачів страхових послуг та конкурентів. Оцінка рівня конкуренції на ринку страхових послуг.
- •Розробка та просування нових видів страхових послуг.
- •Зміст плану маркетингу.
- •Управління рекламною діяльністю.
- •Побудова ефективної системи продажу: канали та мотивація надання страхових послуг.
- •Управління прямими продажами: через головний офіс та відокремлені структурні підрозділи.
- •Страхові агенти, їх класифікація та основні функції.
- •Страхові та перестрахові брокери: функції та організація діяльності.
- •Винагорода страховим посередникам.
- •Нові форми страхового посередництва.
- •Поняття і класифікація ризиків.
- •Ознаки ризиків, що можуть бути прийняті на страхування.
- •Організація відбору ризиків на страхування.
- •Управління відбором ризиків на страхування з метою формування та забезпечення збалансованості страхового портфеля.
- •Тарифікація. Побудова тарифікаційної системи.
- •Страховий тариф як ціна за страхову послугу. Структура тарифу.
- •Основні методологічні підходи здійснення актуарних розрахунків.
- •Тарифна політика, її цілі та принципи.
- •Складові й основні завдання андерайтингу. Вимоги до управління андерайтингом.
- •Ідентифікація ризиків. Основні завдання: виявлення можливих ризиків та визначення причин імовірності їх настання.
- •Джерела й способи отримання необхідної інформації для проведення ідентифікації ризиків.
- •Методи кількісного і якісного аналізу внутрішніх та зовнішніх факторів, що формують причини, і величину ризиків.
- •Методика визначення та характеристика показників: ймовірності або частоти збитку, очікуваного значення збитку, максимального збитку та відхилень фактичних результатів від очікуваних.
- •Контроль за ризиком. Врахування факторів територіальної та часової розкладки ризиків. Доцільність перестрахування ризиків.
- •Служба врегулювання претензій: її завдання та місце в страховій компанії.
- •Процедура та етапи врегулювання страхових претензій.
- •Дії сторін договору в разі настання страхового випадку.
- •Залучення аварійних комісарів та інших експертів для з’ясування причин настання страхового випадку та розміру завданої шкоди.
- •Порядок урегулювання збитків у різних видах страхування.
- •Особливості виплат страхових сум за договорами зі страхування життя.
- •Оформлення страховиками регресних позовів.
- •Формування ефективної служби безпеки та механізм її взаємодії з іншими підрозділами страхової компанії.
- •Грошовий потік як сукупність розподілених у часі надходжень і виплат коштів, які генерують діяльність суб’єкта господарювання.
- •Фактори, що зумовлюють особливості грошових потоків у страхових організаціях.
- •Грошові потоки в операційнійній діяльності страховика.
- •Організація управління процесом мобілізації доходів страховика.
- •Зароблена страхова премія: сутність та порядок визначення.
- •Управління витратами страховика.
- •Управління процесом формування та розподілу прибутку страхової організації.
- •Грошові надходження й витрати зумовлені інвестиційною і фінансовою діяльністю страховика.
- •Поняття фінансової надійності страховика та методи її забезпечення.
- •Вплив тарифної політики страховика на фінансові результати.
- •Роль перестраховувальних програм у збалансуванні страхового портфелю.
- •Поняття технічних резервів. Склад технічних резервів згідно із Законом України «Про страхування».
- •Резерв незароблених премій та порядок його формування.
- •Види резерву збитків та порядок їх формування.
- •Резерв коливань збитковості та порядок його формування.
- •Резерв катастроф та порядок його створення.
- •Управління інвестиційною діяльністю страховика.
- •Управління інвестиційним портфелем та оцінка його ефективності.
- •Зміст і порядок державного регулювання розміщення страхових резервів.
- •Нормативи та напрямки розміщення страхових резервів.
- •Принципи розміщення та інвестування тимчасово вільних коштів страхових резервів.
- •Управління платоспроможністю страховика та умови її забезпечення.
- •Статутний фонд страховика, вимоги до розміру, джерела його формування.
- •Гарантійний фонд. Вільні резерви страховика.
- •Оцінка структури активів та пасивів страховика.
- •Управління структурою дебіторської та кредиторської заборгованості.
- •Показники фінансової стійкості страховика, методика їх розрахунку та характеристика.
- •Показники ліквідності, методика їх розрахунку та характеристика.
- •Нормативні показники діяльності страхової компанії та їх роль у забезпеченні рентабельної роботи страховика.
- •Мета фінансового моніторингу – запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.
- •Дії, які відносяться до легалізації (відмивання) доходів.
- •Система фінансового моніторингу: первинний (внутрішній) та державний (зовнішній) рівень.
- •Завдання та обов’язки суб’єкту первинного фінансового моніторингу.
- •Суб’єкти державного фінансового моніторингу: завдання, функції та права.
- •Фінансові операції страхової організації, які підлягають внутрішньому та обов’язковому фінансовому моніторингу.
- •Програма та правила проведення фінансового моніторингу.
.Види грошових потоків: вхідний, внутрішній і вихідний. Моделі грошових потоків страховика. Об'єктивною необхідністю при управлінні грош.потоками є структурування грош. потоків — формування упорядкованої сукупності грошових потоків відповідно до встановленого критерію (або групи критеріїв) та визначення їх базових функціонально-організаційних особливостей. Для потреб управління грошовими потоками та формування інформаційної бази, яка використовується для обгрунтування та прийняття управлінських фінансових рішень, сукупність грошових потоків, що генерується суб'єктом господарювання, доцільно згрупувати в однорідні цілісні групи — види грошових потоків:1. Вид фінансово-господарської діяльності: Операційний грошовий потік Інвестиційний грошовий потік Фінансовий грошовий потік;2. Масштаб діяльності (центри формування грошових потоків): Грошовий потік по підприємству Грошовий потік по підрозділах Грошовий потік по центрах відповідальності Грошовий потік по господарській операції; 3. Зміна залишків грошових коштів — резерву ліквідності (вплив на майно): Вхідні грошові потоки Вихідні грошові потоки; 4. Валюта деномінації: Грошові потоки в національній валюті Грошові потоки в іноземній валюті (у розрізі кожної валюти деномінації); 5. Значимість грошових потоків: Пріоритетні грошові потоки Другорядні грошові потоки Обслуговуючі грошові потоки; 6. Розподіл у часі: Поточні (теперішні) грошові потоки Очікувані (майбутні) грошові потоки. Важливим критерієм управління грошовими потоками є ідентифікація розподілу грошового потоку в часі, відповідно до чого виділяються поточні грошові потоки, формування яких відбувається у поточному періоді, та очікувані грошові потоки, формування яких відбувається поза межами такого періоду. Необхідність структурування грошових потоків за таким критерієм пов'яз. із необхідністю врахування часової вартості грошей у процесі управління грошовими потоками підприємства. Так, відповідно до принципів ХУZ-аналізу, об'єкти управління доцільно поділяти на категорії: пріоритетні грошові потоки; другорядні грошові потоки; бслуговуючі грошові потоки. Осн. увага фін. мен-ра має бути зосередж. на грош. потоках під-ва, що віднесені до складу пріоритетних, — грошових потоків за операціями, які забезпечують створення більшої частини вартості або прибутку підприємства і, відповідно, формуються на регулярній основі. Грошовий потік класиф. як вхідний за умови, коли рух коштів у рамках господарської операції, що генерує такий фошовий потік, веде до збільшення абсолютної величини грошових коштів, які перебувають у розпорядженні підприємства на певний момент часу. Сукупність вхідних грошових потоків є складовою чистого грош. потоку суб'єкта . Другою складовою чистого грошового потоку суб'єкта господарювання від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності є сукупність вихідних грошових потоків. Вони характеризуються протилежним до вхідних грошових потоків напрямом впливу на фінансовий стан підприємства і являють собою напрями використання грошових коштів підприємства. Так, грошовий потік класифікується як вихідний, якщо рух коштів у рамках такого грошового потоку призводить до зменшення абсолютної величини грошових коштів, що перебувають у розпорядженні суб'єкта господарювання на певний момент часу. Сукупність вихідних грошових потоків суб'єкта господарювання: сплата податків та ін. обов. платежів, виплата ЗП, придбання ОЗ, фінанс-ня фін. інвест,придбання немат. Активів, оплата орендн. Плати, виплата грош. дивідендів, викуп корпоративних прав і ін. Теперішня вартість майбутніх грошових потоків визначається шляхом приведення — дисконтування на величину процента, який міг би бути заробленим у випадку, коли б грошові кошти були доступні для їх використання на момент оцінювання. Теперішня вартість майбутнього грошового потоку дорівнює абсолютній величині грошових коштів, інвестування якої на прийнятих для дисконтування умовах через визначений проміжок часу дало б вартість, еквівалентну вартості майбутнього грошового потоку, що аналізується. Практичне застосування дисконтування для визначення приведеної теперішньої вартості грошових потоків вимагає відповідної фінансово-математичної формалізації моделі дисконтування -— визначення абсолютної величини дисконту. Залежно від потреб аналізу грошових потоків та зміни їх вартості у часі можуть використовуватися такі моделі дисконтування: просте дисконтування; дисконтування ануїтетів (відстроченої або авансової ренти). Під простим дисконтуванням розуміється фінансово-математична модель розрахунку приведеної вартості майбутнього грошового потоку, отримання якого, як очікується, відбудеться одноразово через чітко визначений період. Результатом простого дисконтування є приведена теперішня вартість ( РV) окремого майбутнього грошового потоку. Різноплановість руху грошових коштів у результаті підприємницької діяльності створює ситуацію, коли застосування простого дисконтування для оцінки приведеної вартості майбутніх грошових потоків є недостатнім. Передусім це стосується оцінки грошових потоків, які виникають протягом усього періоду із певною періодичністю, тобто ануїтетів (ренти). Ануїтет (рента) — це серія рівновеликих платежів (внесків) протягом визначеної кількості періодів. Розрізняють звичайний та авансовий ануїтет. За звичайного ануїтету платежі здійснюються наприкінці кожного періоду (постнумерандо), за авансового — на початку кожного періоду {пренумерандо). Ануїтет може бути вихідним грошовим потоком підприємця (здійснення періодичних рівновеликих внесків на рахунок банківської установи) або вхідним грошовим потоком. Фін. математичн. Для звичайного ануїтету грошові потоки виникають по закінченні першого інтервалу періоду, який аналізується (саме тому звичайний ануїтет часто називають відстроченим, постнумерандо). Для авансового ануїтету характерним є рух грошових коштів уже починаючи з першого інтервалу планового періоду. Згадані відмінності обумовлюють різницю між відстроченим та авансовим ануїтетом на один інтервал, що і закладено у фінансово-математичну модель оцінки майбутньої вартості авансового ануїтету.
Грошові потоки в операційнійній діяльності страховика.
Доходи від страхової діяльності – основний напрям отримання доходів страхової компанії. Їх джерело - плата за страхування. Вона носить назву страхової премії, яка сплачується страхувальником в розмірах і в строки обумовлені договором. Тільки після надходження страхової премії на рахунок, або в касу страховика договір страхування набирає чинності.
Завдання менеджменту полягає в тому, щоби забезпечити своєчасну і якісну переддоговірну роботу, укладення договорів, здійснення розрахунків по преміях і далі при виникненні страхових випадків - розрахунки по виплатах належних відшкодувань.
Потрібно застерегти менеджерів від хибного прагнення до закладання в тарифній ставці необґрунтовано великої частки прибутку. Це може призвести до зворотного наслідку. Адже високий тариф призведе до втрати клієнтів, так як вони за інших рівних умов, нададуть перевагу тим страховикам, у яких тарифи нижчі.
Для багатьох страховиків є характерним завищення в тарифах витрат на ведення справи. Не - рідко вони сягають більше 40%. Це свідчить про недорозвиненість нашого страхового ринку, низьку культуру страхувальників, які ще не вміють орієнтуватися в цінах на страхові послуги.
Крім страхових премій, страховик може отримувати також інші види доходів, які, згідно із чинним законодавством, належать до доходів від страхової діяльності (так звані інші операційні доходи). До таких доходів належать: комісійна винагорода за передачу ризиків у перестрахування; частка від страхових сум і страхових відшкодувань сплачена перестраховиками; повернені суми із централізованих резервних фондів; повернені суми технічних резервів інших ніж незароблені премії.
Організація управління процесом мобілізації доходів страховика.
Для названого напряму управління багато інформації дає друге важливе джерело – звіт про доходи та витрати страховика. Він показує сукупні доходи, сукупні витрати та який фінансовий результат ( прибуток або збиток) отримав страховик в наслідок своєї діяльності.
Перше, про що інформує менеджерів цей звіт – страхові платежі ( премії) від від надання страхових послуг. Нагадаємо, що доход ( виручка) в страховій компанії за своїм змістом не співпадають з загальноприйнятим поняттям виручки. Остання, як правило, надходить після того, як підприємство здійснило витрати на її виробництво. Таким чином, з виручки в першу чергу компенсують уже здійснені затрати на виробництво і реалізацію продукції і решту спрямовують на формування прибутку підприємства. Зовсім іншу картину можна спостерігати при отримані доходів від надання страхових послуг. Ця плата здебільшого вноситься до початку надання страхових послуг. Отримавши страхову премію компанія несе свої зобов’язання щодо застрахованого об’єкта до кінця обумовленого договором терміну, або до настання ризику. При цьому може статися так, що протягом року ризик у даного страхувальника, або їх групи, не реалізується і тоді в міру скорочення залишку терміну відповідальності отримана премія переходить в розпорядження страховика.
«Плата наперед» дозволяє страховикові накопичувати значні фінансові ресурси і виконувати активну роль на ринку капіталу, оскільки акумульовані кошти потребують ефективного управління.
Двоїстий характер діяльності страховика (одночасне здійснення страхової та інвестиційної діяльності) зумовлює специфіку його доходів.
Як вище було показано, доходи страховика надходять з трьох напрямів:
*доходи від основної (страхової) діяльності;
*доходи від інвестиційної ( фінансової) діяльності, пов’язані з розміщенням тимчасово вільних власних коштів та коштів страхових резервів;
*інші доходи, які не належать до перших двох напрямів походження.
Доходи від страхової діяльності – основний напрям отримання доходів страхової компанії. Їх джерело - плата за страхування. Вона носить назву страхової премії, яка сплачується страхувальником в розмірах і в строки обумовлені договором. Тільки після надходження страхової премії на рахунок, або в касу страховика договір страхування набирає чинності.
Потрібно застерегти менеджерів від хибного прагнення до закладання в тарифній ставці необґрунтовано великої частки прибутку. Це може призвести до зворотного наслідку. Адже високий тариф призведе до втрати клієнтів, так як вони за інших рівних умов, нададуть перевагу тим страховикам, у яких тарифи нижчі.
Для багатьох страховиків є характерним завищення в тарифах витрат на ведення справи. Не - рідко вони сягають більше 40%. Це свідчить про недорозвиненість нашого страхового ринку, низьку культуру страхувальників, які ще не вміють орієнтуватися в цінах на страхові послуги.
Крім страхових премій, страховик може отримувати також інші види доходів, які, згідно із чинним законодавством, належать до доходів від страхової діяльності (так звані інші операційні доходи). До таких доходів належать: комісійна винагорода за передачу ризиків у перестрахування; частка від страхових сум і страхових відшкодувань сплачена перестраховиками; повернені суми із централізованих резервних фондів; повернені суми технічних резервів інших ніж незароблені премії.
До страховика надходять також значні доходи від фінансової діяльності. Збираючи страхові премії, страховик має змогу протягом певного періоду розпоряджатися цими коштами, інвестувати їх у кредитні ресурси, розмістити їх в розвиток економіки шляхом придбання акцій, вкласти в нерухомість та інші різноманітні сфери.
Третій напрям отримання доходів страховика — інші операційні доходи від звичайної діяльності та надзвичайних подій. Такі доходи не мають особливостей, пов’язаних зі специфікою страхування. Вони такі , як аналогічні доходи в інших підприємствах. До таких доходів належать доходи від здавання майна в оренду; сума позитивного результату перерахунку іноземної валюти; суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів (послуг); доходи від індексації та передання (продажу) основних засобів і нематеріальних активів; доходи від врегулювання безнадійної заборгованості; доходи від реалізації прав регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, доходи від надання консультаційних послуг; штрафи, пені, інші доходи.