- •Страхування як особливий вид підприємницької діяльності і перспективи його розвитку в Україні та світі.
- •Характеристика основних суб’єктів страхового підприємництва.
- •Класифікація в страхуванні та її використання в управлінні страховим бізнесом.
- •Управління активами акціонерної страхової компанії.
- •Особливості управління страховими товариствами з повною й додатковою відповідальністю та командитних товариств.
- •Товариства взаємного страхування та основні чинники, що гальмують їх розвиток в Україні.
- •Умови залучення іноземних інвесторів до розвитку страхової індустрії в Україні.
- •Вплив процесів глобалізації економіки на розвиток вітчизняного страхового ринку.
- •Управління процесом створення та реєстрації страхових організацій.
- •Зміст пакету необхідних документів і процедура ліцензування страхових організацій.
- •Сутність та складові ресурсного потенціалу страхової організації.
- •Потенціал страховика та фактори ефективності його використання.
- •Лінійна структура управління організацією, її переваги й недоліки.
- •Функціональна структура управління організацією: переваги і недоліки.
- •Лінійно-функціональна структура управління як найбільш розповсюджена в страхуванні.
- •Лінійно-штабна структура управління страховою організацією, її переваги й недоліки.
- •Дивізіональна структура управління страховою організацією, її переваги й недоліки.
- •Методи вибору ефективної структури управління: аналітичний, проектний, організаційний.
- •Управління кадровим забезпеченням страхових організацій.
- •Форми матеріального та морального заохочення персоналу страхових організацій.
- •Компетенція та порядок підготовки й проведення загальних зборів акціонерів страховика. Оформлення й реалізація їх рішень.
- •Спостережна рада. Рада директорів. Права та обов’язки цих органів.
- •Ревізійна комісія страховика, її права та обов’язки. Аудит страхових компаній.
- •Виконавчі органи управління страховою організацією та їх функції.
- •Особливості керівних органів у неакціонерних видах страхових організацій.
- •Ліга страхових організацій України та інші об’єднання страховиків, їх роль в управлінні страховою справою.
- •Функції й роль Держфінпослуг у забезпеченні нагляду за страховою діяльністю.
- •Стратегічний менеджмент як процес, його структура й зміст основних елементів та етапів у страхуванні.
- •Стратегія страхової організації як генеральна програма дій.
- •Процес розробки стратегії страхової організації.
- •Визначення місії, цілей та завдань страховика.
- •Управління бізнес-процесами в страхуванні.
- •Реструктуризація страховиків. Визначення доцільності об’єднання (поглинання) компаній.
- •Управління інноваційними процесами в страхуванні.
- •Бізнес-план: структура та характеристика його окремих розділів.
- •Порядок опрацювання, розгляду й затвердження бізнес-плану.
- •Особливості бюджетування в страховій організації.
- •Комунікації в сучасній страховій організації: сутність, елементи й етапи комунікаційного процесу.
- •Основні цілі та завдання інформаційних систем в управлінні страховою організацією.
- •Програмний комплекс страхової компанії: задачі, цілі, механізм функціонування, роль у формуванні ефективних бізнес-процесів та прийнятті управлінських рішень.
- •Інформаційний супровід договорів у сфері страхування.
- •Персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя.
- •Формування баз даних і управління їх використанням у страхових організаціях.
- •Електронна база даних з автотранспортного страхування при мтсбу. Система електронного обміну даними.
- •Страхова статистика та бухгалтерський облік як інструменти управління.
- •Комерційна таємниця та способи її забезпечення в страхових організаціях.
- •Публікація звітності на іншої інформації. Взаємовідносини страховиків із засобами масової інформації.
- •Шляхи вдосконалення інформаційної системи страховика.
- •Сутність і завдання страхового маркетингу.
- •Маркетингова служба страховика та її функції.
- •Маркетингові дослідження: завдання, види та форми.
- •Методи збору та аналізу інформації про споживачів страхових послуг та конкурентів. Оцінка рівня конкуренції на ринку страхових послуг.
- •Розробка та просування нових видів страхових послуг.
- •Зміст плану маркетингу.
- •Управління рекламною діяльністю.
- •Побудова ефективної системи продажу: канали та мотивація надання страхових послуг.
- •Управління прямими продажами: через головний офіс та відокремлені структурні підрозділи.
- •Страхові агенти, їх класифікація та основні функції.
- •Страхові та перестрахові брокери: функції та організація діяльності.
- •Винагорода страховим посередникам.
- •Нові форми страхового посередництва.
- •Поняття і класифікація ризиків.
- •Ознаки ризиків, що можуть бути прийняті на страхування.
- •Організація відбору ризиків на страхування.
- •Управління відбором ризиків на страхування з метою формування та забезпечення збалансованості страхового портфеля.
- •Тарифікація. Побудова тарифікаційної системи.
- •Страховий тариф як ціна за страхову послугу. Структура тарифу.
- •Основні методологічні підходи здійснення актуарних розрахунків.
- •Тарифна політика, її цілі та принципи.
- •Складові й основні завдання андерайтингу. Вимоги до управління андерайтингом.
- •Ідентифікація ризиків. Основні завдання: виявлення можливих ризиків та визначення причин імовірності їх настання.
- •Джерела й способи отримання необхідної інформації для проведення ідентифікації ризиків.
- •Методи кількісного і якісного аналізу внутрішніх та зовнішніх факторів, що формують причини, і величину ризиків.
- •Методика визначення та характеристика показників: ймовірності або частоти збитку, очікуваного значення збитку, максимального збитку та відхилень фактичних результатів від очікуваних.
- •Контроль за ризиком. Врахування факторів територіальної та часової розкладки ризиків. Доцільність перестрахування ризиків.
- •Служба врегулювання претензій: її завдання та місце в страховій компанії.
- •Процедура та етапи врегулювання страхових претензій.
- •Дії сторін договору в разі настання страхового випадку.
- •Залучення аварійних комісарів та інших експертів для з’ясування причин настання страхового випадку та розміру завданої шкоди.
- •Порядок урегулювання збитків у різних видах страхування.
- •Особливості виплат страхових сум за договорами зі страхування життя.
- •Оформлення страховиками регресних позовів.
- •Формування ефективної служби безпеки та механізм її взаємодії з іншими підрозділами страхової компанії.
- •Грошовий потік як сукупність розподілених у часі надходжень і виплат коштів, які генерують діяльність суб’єкта господарювання.
- •Фактори, що зумовлюють особливості грошових потоків у страхових організаціях.
- •Грошові потоки в операційнійній діяльності страховика.
- •Організація управління процесом мобілізації доходів страховика.
- •Зароблена страхова премія: сутність та порядок визначення.
- •Управління витратами страховика.
- •Управління процесом формування та розподілу прибутку страхової організації.
- •Грошові надходження й витрати зумовлені інвестиційною і фінансовою діяльністю страховика.
- •Поняття фінансової надійності страховика та методи її забезпечення.
- •Вплив тарифної політики страховика на фінансові результати.
- •Роль перестраховувальних програм у збалансуванні страхового портфелю.
- •Поняття технічних резервів. Склад технічних резервів згідно із Законом України «Про страхування».
- •Резерв незароблених премій та порядок його формування.
- •Види резерву збитків та порядок їх формування.
- •Резерв коливань збитковості та порядок його формування.
- •Резерв катастроф та порядок його створення.
- •Управління інвестиційною діяльністю страховика.
- •Управління інвестиційним портфелем та оцінка його ефективності.
- •Зміст і порядок державного регулювання розміщення страхових резервів.
- •Нормативи та напрямки розміщення страхових резервів.
- •Принципи розміщення та інвестування тимчасово вільних коштів страхових резервів.
- •Управління платоспроможністю страховика та умови її забезпечення.
- •Статутний фонд страховика, вимоги до розміру, джерела його формування.
- •Гарантійний фонд. Вільні резерви страховика.
- •Оцінка структури активів та пасивів страховика.
- •Управління структурою дебіторської та кредиторської заборгованості.
- •Показники фінансової стійкості страховика, методика їх розрахунку та характеристика.
- •Показники ліквідності, методика їх розрахунку та характеристика.
- •Нормативні показники діяльності страхової компанії та їх роль у забезпеченні рентабельної роботи страховика.
- •Мета фінансового моніторингу – запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.
- •Дії, які відносяться до легалізації (відмивання) доходів.
- •Система фінансового моніторингу: первинний (внутрішній) та державний (зовнішній) рівень.
- •Завдання та обов’язки суб’єкту первинного фінансового моніторингу.
- •Суб’єкти державного фінансового моніторингу: завдання, функції та права.
- •Фінансові операції страхової організації, які підлягають внутрішньому та обов’язковому фінансовому моніторингу.
- •Програма та правила проведення фінансового моніторингу.
Роль перестраховувальних програм у збалансуванні страхового портфелю.
Важко встановити, коли саме виникло перестрахування, який договір поклав йому початок, але можна з упевненістю стверджувати, що воно завжди розвивалося слідом за самим страхуванням, оскільки перестраховувальні операції є "вторинними", похідними від страхових.
Кожна страхова компанія прагне створити стійкий стабілізований страховий портфель. Але жорстка конкуренція на страховому ринку не дає можливості для вільного відбору сприятливих ризиків, тому у портфелі страховика можуть опинитися ризики з дуже високою відповідальністю. У такій ситуації настання лише одного великого збитку може призвести до значних фінансових втрат компанії. Страховій компанії загрожують також великі збитки від масових дрібних ризиків, сконцентрованих на невеликій території (наприклад, коли йдеться про страхування будівель у сільській місцевості). І саме перестрахування дає змогу передбачити всі зазначені випадковості. Отже, потреба в ньому виникає за таких обставин.
* Можливий збиток, пов'язаний з великим ризиком.
* Можливий катастрофічний випадок, тобто кумуляція збитків у результаті однієї події.
* Перевищується середня частота збитків.
Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Отже, роль перестрахування важко переоцінити. За допомогою перестрахування страховик може захиститись від випадкових (спричинених непередбачуваними обставинами) відхилень розрахункової збитковості від її фактичного рівня в поточному році. Тому перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності страховика незалежно від розміру його капіталу та страхових резервів.
Перестраховик, фінансове підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової діяльності. Це дуже важливо для страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії. Страховик, починаючи роботу в нових для нього видах страхування, як правило, активно використовує перестрахування, що дає йому можливість набувати потрібного досвіду безпечним для себе шляхом.
Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності і т. ін.
Поняття технічних резервів. Склад технічних резервів згідно із Законом України «Про страхування».
Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).
Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя (математичні резерви).
Технічні резерви - це показник, який виражає грошову оцінку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно - сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування.
Технічні резерви дають змогу страховику бачити загальний обсяг відповідальності за діючими договорами їх страхування. Обсяг технічних резервів має бути достатній для покриття відшкодування всіх збитків за діючими договорами страхування, навіть у випадках припинення надходження премій договорами.
Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя): незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату; збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.
Призначення кожного виду технічних резервів різне. Спільним є те, що протягом певного часу в період дії договору страхування вони являють собою кошти страхувальників, а не страховиків, і призначені для виплати страхових відшкодувань за договорами страхування, які не минули на звітну дату.