1.Поняття і методи фінансової діяльності держави

Фінанси – це суспільні відносини по формуванні розподілу та використанні грошових фондів коштів. Державні фінанси – це цілісна система суспільних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, з метою виконання завдань і функцій держави (Централізовані – формуються на рівні держави забезпечують виконання її завдань(держ.бюджет, місц.бюджет,пенсійні фонди); Децентралізовані – формуються на рівні підприємств, органі­за­цій, установ для забезпечення їх господарської діяльностіи (фонд охорони праці)

Фінансова діяльність держави – це діяльність державних органів щодо формування, розподілу і використання централізо­ваних і децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують виконання функцій держави

Значення фінансової діяльності полягає у наступному: 1. Фінансова діяльність є важливою й необхідною складовою частиною механізму соціального управління. Це проявляється у тому, що накопичені фінансові ресурси спрямовуються в економіку, соціальну та інші сфери з урахуванням пріоритетності заходів, які фінансуються. Здійснення ефективної соціальної діяльності держави є необхідним фактором проведення справедливої соціальної політики. 2. За допомогою фінансової діяльності створюється матеріальна основа, яка необхідна для функціонування органів державної влади й управління, правоохоронних органів, забезпечення обороноздатності та безпеки держави. 3. Вплив на соціально-економічні процеси в державі та її адміністративно-територіальних утвореннях здійснюється не тільки у формі прямої фінансової підтримки, виділення коштів на певні програми, а й непрямими формами – надання податкових пільг, застосування понижених процентних ставок, надання безпроцентних кредитів, відстрочок та розстрочок за податковими платежами з метою стимулювання будь-якої діяльності, що визнана державою пріоритетною. 4. Фінансова діяльність впливає на розвиток відносин між державою та місцевими утвореннями. Важливою її стороною є розподіл фінансових ресурсів між державними та місцевими органами, що має певне значення для регулювання та координації виробництва та розвитку соціально-культурної сфери в межах як держави, так і її адміністративно-територіальних утворень. 5. Як складова частина механізму державного регулювання та управління соціально-економічними процесами фінансова діяльність містить широкі можливості на розвиток ринкових відносин. Для фінансової діяльності держави властиві такі організаційно-правові особливості: 1. На відміну від інших сфер діяльності держави вона має міжгалузевий характер, оскільки акумуляція, розподіл та використання фінансових ресурсів охоплює усі галузі і сфери державного управління. Також в процесі фінансової діяльності держава контролює роботу державних органів, підприємств, установ та організацій щодо реалізації ними своїх завдань. 2. Здійснення державою фінансових функцій відбувається у вигляді діяльності як представницьких, так і виконавчих органів влади. 3. Сфера фінансової діяльності відноситься як до відання державних органів, так і органів місцевого самоврядування, але також існують питання спільного відання держави та її місцевих утворень

Метою фінансової діяльності держави- є забезпечення усіх видатків відповідними доходами.

До спеціальних методів фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування належать:

а) формування публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів;

б) розподіл фінансових ресурсів, які створюють публічні фон­ ди коштів;

в) використання цих ресурсів при фінансуванні видатків, що супроводжують кожну дію органів держави та органів міс­ цевого самоврядування.

При формуванні публічних централізованих державних і міс­цевих фондів коштів держава і органи місцевого самоврядуван­ня застосовують такі спеціальні методи мобілізації коштів:

обов'язкові платежі для юридичних і фізичних осіб у ви­гляді податків, зборів, мита у державні централізовані фо­нди коштів;

добровільні платежі, випускаючи і реалізуючи державні і муніципальні цінні папери юридичним І фізичним особам, приймаючи доброчинні внески на користь держави від іно­земних і українських юридичних і фізичних осіб;

вилучення в бюджет вільного залишку прибутку казенних підприємств, Національного банку України тощо;

встановлення і стягнення штрафів і пені за порушення фінансового законодавства.