11. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника (строкового і безстрокового трудового договору).

Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Стаття 39. Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника

Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника залежить від того, про який трудовий договір йдеться: укладений на невизначений строк чи строковий трудовий договір.

Для розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, працівник повинен звернутися до власника або уповноваженого ним органу із письмовою заявою, якою попереджує його за два тижні про свій намір припинити трудові відносини.

. Хоча трудовий договір може укладатись і в усній формі, розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, можливе тільки за його письмовою заявою. Не можна визнати правильним звільнення працівника за його ініціативою, якщо про це працівник не подав письмової заяви.

3. Письмову заяву про звільнення працівник може подати як під час роботи, так і при відсутності на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відпусткою, відрядженням чи з будь-яких інших причин. Важливо лише, щоб власник або уповноважений ним орган своєчасно, за два тижні був письмово повідомлений про намір працівника припинити трудові відносини за своєю ініціативою.

4. Право розірвати трудовий договір за своєю ініціативою в порядку, передбаченому коментованою статтею, належить будь-якому працівнику, незалежно від того, де він працює і яку посаду обіймає.

Забороняється лише звільнення за власним бажанням засуджених до виправних робіт без позбавлення волі без дозволу органів, які відають виконанням цього виду покарань.

5. Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника вказівки в заяві про причину звільнення з роботи, якщо працівник не посилається на неможливість продовжувати роботу і не просить звільнити його до закінчення двотижневого строку.

Якщо працівник просить про розірвання трудового договору з певної дати, то при досягненні про це домовленості власник або уповноважений ним орган не має права без згоди працівника звільнити його після закінчення загального строку попередження.

8. Працівник, який досяг пенсійного віку, має право вимагати розірвання з ним трудового договору в строк, про який він просить, і з вказівкою в наказі про те, що він звільнений з роботи у зв'язку з виходом на пенсію за віком.

9. Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, у справах про звільнення за ст. 38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача заяви працівником з метою уникнути відповідальності за винні дії, не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноваженого ним органу права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст. 38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.

Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на неви-значений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не провадиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (частина четверта ст. 24 КЗпП).

Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів».

10. Працівник підлягає поновленню на роботі, якщо він відкликав свою заяву про звільнення з роботи за власним бажанням до припинення трудових правовідносин.

11. Якщо звільнення працівника за власним бажанням було вимушеним, він підлягає поновленню на роботі.

Якщо після закінчення двотижневого строку працівник, який подав заяву про звільнення з роботи, не був фактично звільнений з роботи і не підтвердив свого бажання розірвати трудовий договір, звільнення не може бути законним 14. Двотижневий строк попередження працівником власника або уповноваженого ним органу про звільнення обчислюється з дня, наступного за днем подачі ним заяви 15. Обов'язок оформити розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника покладено на власника або уповноважений ним орган.

16. Оскільки працівник після закінчення двотижневого строку з дня подачі заяви про звільнення за власним бажанням вправі припинити роботу, трудовий договір вважається розірваним з моменту припинення роботи, а не з дня видання власником або уповноваженим ним органом наказу про звільнення.

17. При розірванні трудового договору з причин, з якими пов'язано надання певних пільг та переваг, запис про звільнення повинен проводитись із зазначенням цих причин.

18. Сезонні і тимчасові працівники також можуть у будь-який час звільнитися з роботи за власним бажанням, письмово попередивши про це власника або уповноважений ним орган за три дні.

11.Розірвання строкового трудового договору за ініціативою працівника.

Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

На вимогу працівника трудовий договір, укладений на визначений строк, може бути розірваний достроково тільки за наявності поважних причин, примірний перелік яких вказаний в частині першій ст. 38 Кодексу та частині першій коментованої статті. Але за наявності цих поважних причин працівник, який бажає достроково розірвати трудовий договір за своєю ініціативою, не має права на двотижневе письмове попередження власника або уповноваженого ним органу і залишити роботу після закінчення двотижневого строку. Він може залишити роботу лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган видасть наказ про звільнення з роботи.

2. Якщо власник або уповноважений ним орган не видає наказу і не бажає звільняти працівника з роботи, працівник може звернутися з вимогою про дострокове розірвання трудового договору в органи по розгляду трудових спорів. Це єдиний випадок в законодавстві про працю України, коли органи по розгляду трудових спорів можуть розглядати спір про розірвання трудового договору. Судові органи переважно розглядають трудові спори про поновлення на роботі працівників, які вважають, що їх неправильно звільнили з роботи.

3. Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів (ч. 4 п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 p.).