11. Трудовий договір з сезонними працівниками.

Сезонними вважаються працівники, з якими укладено трудовий договір на певний сезон. Сезонні роботи через природні і кліматичні умови виконуються не весь рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує 6 місяців.

Існує «Список сезонних робіт і сезонних галузей», який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. № 278і. Такими зокрема є роботи, які виконуються в лісовій промисловості і лісовому господарстві, в торф'яній промисловості, у сільському господарстві, у переробних галузях промисловості, а також роботи в санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку.

При укладенні трудового договору з сезонними працівниками застосовуються правила, визначені, як і у випадку з тимчасовими працівниками, Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24 вересня 1974 р. № 310-ІХ2, а також «Положенням про порядок організації сезонних робіт», яке було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 5783.

Особи, які приймаються на сезонні роботи, попереджуються про сезонний характер трудових відносин і про це зазначається у наказі чи розпорядженні про прийом на роботу. Випробування щодо цієї категорії працівників також не встановлюється.

Державна служба зайнятості має право направляти на сезонні роботи громадян, які звернулися до неї за сприянням у працевлаштуванні. Переважне право на участь у сезонних роботах надається тим із них, які зареєстровані як безробітні. Не допускається направлення на сезонні роботи громадян, які підлягають призову на військову службу, крім тих, які мають право на відстрочку.

11. Трудовий договір з тимчасовими працівниками. Правове регулювання заступництва.

Поняття - тимчасовий працівник.

Тимчасовими працівниками вважаються робітники та службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їхнє місце роботи (посада), - до чотирьох місяців.

Законодавство у цьому випадку не виділяє якийсь особливий порядок прийняття на роботу тимчасових працівників, отже, він також нічим не відрізняється від порядку прийняття працівників, що працюють на підприємстві як за основним місцем роботи. Мало того, на тимчасових працівників поширюються всі норми трудового законодавства з деякими особливостями, які визначені в Указі Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74 N 311-09 «Про умови праці тимчасових робітників і службовців».

Осіб, яких приймають на роботу тимчасовими робітниками і службовцями, має бути попереджено про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається, що даний працівник приймається на тимчасову роботу.

У тих випадках, коли трудовий договір з тимчасовим працівником укладається в письмовій формі, в ньому обов’язково має бути зазначено те, що даний працівник приймається в якості тимчасового, а не просто дати, з якої та по яку він приймається на роботу . Тому що без такого зазначення договір буде класифікований як звичайний строковий трудовий договір з відповідним статусом працівника (нетимчасового працівника). Таку ж вказівку бажано зробити ще й у наказі про прийняття на роботу тимчасового працівника.

Якщо договір з тимчасовим працівником укладається в усній формі, то в цьому випадку вже в наказі про прийняття на роботу тимчасового працівника необхідно обов’язково зазначити, що даний працівник приймається в якості тимчасового, а не просто дати, з якої та по яку він приймається на роботу. Тимчасовий працівник має бути в обов’язковому порядку ознайомлений з даним наказом під розпис.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п’ять днів, у тому числі сезонних і тимчасових працівників.

Особливості укладення трудового договору з тимчасовим працівником.

При прийманні на роботу тимчасовим працівникам випробування з метою перевірки відповідності працівника доручуваній йому роботі не встановлюється.

Тимчасовий працівник має право розірвати трудовий договір зі своєї ініціативи, повідомивши про це роботодавця (адміністрацію підприємства) у письмовій формі всього за три дні до передбачуваної дати звільнення.

Тимчасові працівники, прийняті за трудовим договором на роботу на строк не більше шість днів (у цьому випадку, найімовірніше, мова йде про календарні дні), можуть бути в межах цього строку притягнуті до робіт у вихідні та святкові дні без дозволу на те первинної профспілкової організації. При цьому ніяких доплат або додаткових днів відпочинку тимчасовим працівникам за роботу у вихідні або святкові дні не здійснюється. Оплата праці провадиться в одинарному розмірі. Природно, якщо ці вихідні або святкові дні припадають на ті шість або менше календарних днів, на які з даним тимчасовим працівником укладений трудовий договір.

Тимчасовим працівникам за весь відпрацьований в даній якості на підприємстві час не надається відпустка та не нараховуються ні відпускні, ні компенсація за невикористану відпустку.

Забезпечення зазначених працівників допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю встановлюється в порядку, визаченому законодавством для інших категорій працівників.

Підстави для розірвання трудового договору з тимчасовим працівником.

По-перше, за загальним правилом тимчасові працівники звільняються у зв’язку із закінченням строку дії строкового трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП).

По-друге, строковий договір може бути розірваний достроково:

1) з ініціативи працівника за наявності умов, визначених у ст. 39 КЗпП. Про своє звільнення тимчасові працівники попереджають роботодавця письмово за 3 дні, на відміну від «звичайних» працівників, які попереджають власника або уповноваженого ним органу за два тижні;

2) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Роботодавець має право звільнити працівника з підстав, передбачених КЗпП, крім п. 5 ст. 40 КЗпП (нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності).

Роботодавець (адміністрація підприємства) має право розірвати трудовий договір з тимчасовим працівником не тільки на підставі загальних норм, визначених трудовим законодавством України, але й за додатковими підставами:

а) зупинення з виробничої причини роботи підприємства, установи або організації на строк більше одного тижня, а також скорочення роботи в них;

б) відсутності на робочому місці тимчасового працівника понад двох тижнів підряд через його тимчасову непрацездатність;

В разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також коли законодавством встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні, за тимчасовими робітниками і службовцями місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш як до закінчення строку роботи за договором.

в) невиконання тимчасовим працівником без поважних причин покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку обов’язків.

За відсутності у кожної зі сторін сезонного трудового договору права на його дострокове розірвання (підстави наведені вище) вони можуть домовитися про припинення трудового договору за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП).

Тимчасовому працівникові, незаконно звільненому з роботи, виплачується за рішенням суду середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до поновлення на роботі чи закінчення строку роботи за договором, але не більш як за три місяці.

У таких же межах виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу чи різниця в заробітній платі за час виконання нижчеоплачуваної роботи працівникові, незаконно переведеному на іншу роботу.

Оскільки тимчасова робота здійснюється за строковим трудовим договором, то звільняються з роботи такі працівники згідно з наказом, який видається в останній день дії договору, зі «стандартним» формулюванням — у зв’язку із закінченням терміну дії договору.

Зміна статусу тимчасового працівника.

У тих випадках, коли по закінченні тимчасового трудового договору тимчасовий працівник продовжує працювати (допущений адміністрацією підприємства до роботи), і жодна зі сторін (ні адміністрація підприємства, ні тимчасовий працівник) не виявляють бажання розірвати трудові відносини, то даний працівник зі статусу тимчасового переходить до статусу постійного (основного).

Зміна статусу працівника спричиняє визнання того, що з даним працівником укладений договір на невизначений строк, і дія Указу Президії Верховної Ради СРСР від 24.09.74 N 311-09 «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» на нього вже не поширюється.

Аналогічна зміна статусу тимчасового працівника відбувається й у тому випадку, коли після закінчення тимчасового трудового договору проходить менше тижня й даного тимчасового працівника знову приймають на роботу на те ж підприємство. Але при цьому загальна тривалість його роботи (і за першим тимчасовим договором, і за другим) має перевищувати, відповідно, два або чотири місяці.

Важливо в цьому випадку пам’ятати, що працівник, який раніше вважався тимчасовим, з дня початку дії першого тимчасового договору вважається постійним (основним) працівником підприємства.

Отже, з першого дня роботи даного працівника на підприємстві він має право на відпустку й, відповідно, на нарахування йому відпускних або компенсації за невикористану відпустку. Це відноситься й до першої ситуації, коли тимчасовий працівник, продовжуючи працювати на підприємстві після закінчення тимчасового трудового договору, переходить у статус постійного (основного) працівника, та до другого, коли після закінчення тимчасового договору й перерви тривалістю менше тижня працівник знову приймається на роботу.

Тимчасове заступництво: викон. служб. обов’язків на посаді тимчас. відсут. працівника, коли це викликано вироб. необхідністю. Воно може бути не за вакантною посадою, коли є вакансія заступництва не може бути.

Викон. обов’язків може бути в тих випадках, коли сам керівник не може призн. працівника за переведенням. Той, хто заступає отримує різницю в окладі за основ. посадою заступництвом. Не мають права на виплати різниці: штатний заст. керівника; голов. інженер

Різновидом суміщення вважається так зване тимчасове заступництво. Воно передбачає виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи.