17. Структура та функції політології

Структура:

• Загальна політологія, що вивчає історію, теорію політики, вироблення теоретичної та методологічної основи політичної науки

• Теорія середнього рівня (про владу, політичну систему, політичну мораль, пол. процеси, пол. культуру, пол. еліти, пол. лідерство)

• Дослідження загальної проблеми світового процесу

• Прикладна політологія (збирає та обробляє актуальну інформацію, необхідну для уточнення, коригування або реформування поточної політики)

• Потенціал спеціальних політичних наук

Функції:

• Теоретико-пізнавальна (дає можливість розкривати об’єктивні тенденції соц.-пол розвитку, реально оцінював політичні ситуації)

• Аналітична (дає можливість зробити аналіз, оцінку результатів діяльності держави, партій, ін. елементів пол. організації суспільства)

• Методологічна (розкриваючи загальні закономірності політики, створює базу для окремих пол. теорій та ін. сусп. наук)

• Прогностична (вивч. прогноз розвитку пол. процесів і ймовірності подій з метою своєчасного коригування політики)

• Виховна (сприяє пол. соціалізації, формуванню і розвитку пол. культури)

• Регулятивна (забезпечує вплив людей і організацій на пол. процес, їх участь у пол. подіях, раціоналізацію пол. життя)

• Соціалізаційна (включення людини в пол. сферу життя сусп.-ва і формування певного типу ПК)

18. Тоталітаризм як вид політичного режиму та його основні характеристики

Тоталітарний (всеосяжний) – тотальний, насильницький контроль бюрократичного партійно-державного апарату над суспільством і особою.

Ознаки:

• Монопольний контроль держави над сферами життя суспільства

• Безконтрольність влади та її децентралізація

• Організація суспільного життя на принципах «надзвичайного стану»

• Наявність ідеології за допомогою якої здійснюється легітимація режиму

• Сильний апарат соц. контролю і примусу

• Мілітаризм і агресивність

П’ять ознак: офіційна ідеологія, якої всі зобов'язані дотримуватися і яка закликає до деякого кінцевого ідеалу суспільного устрою для всього людства; єдина масова партія, очолювана, як правило, вождем і організована суворо ієрархічно; повний контроль партії і бюрократії над збройними силами та громадськими організаціями; повний контроль над засобами комунікації; система тероризуючого поліцейського контролю з використанням фізичного і психологічного впливу.

Тоталітарними режимами вважаються фашизм і комунізм, а класичними тоталітарними державами — фашистська Німеччина та СРСР, особливо періоду сталінського правління. Основна відмінність між цими різновидами тоталітарного політичного режиму полягає в тому, що фашизм припускає існування недержавного сектора економіки, який хоча й перебуває під жорстким державним контролем, але грунтується на приватній власності, тоді як комунізм приватну власність на засоби виробництва заперечує принципово.

19. Унітаризм та конфедерація – основні характеристики та відмінності

Унітарною є така держава, територія якої складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць.

З особливостями територіального устрою пов'язані інші ознаки унітарної держави. Це, по-перше, єдина конституція, норми якої застосовуються на всій території країни без будь-яких вилучень або обмежень. По-друге, єдина система вищих органів державної влади, юрисдикція яких також поширюється на територію всієї країни. По-третє, єдина система права. Місцеві органи управління зобов'язані застосовувати у відповідних адміністративних і політико-адміні-стративних одиницях нормативні акти, які приймаються центральними органами державної влади. їхня власна нормовстановлююча діяльність має суто підлеглий характер. По-четверте, єдина судова система, яка здійснює правосуддя на всій території країни, керуючись єдиними нормами права; судові органи, що створюються в територіальних одиницях, є ланками єдиної централізованої судової системи. По-п'яте, єдине громадянство. Населення унітарної держави має єдину політичну належність.

Конфедерація — це форма союзу держав, за якої держави зберігають свій суверенітет у повному обсязі.

Конфедеративна форма об'єднання держав характеризується такими основними ознаками: 1) конфедерація утворюється на основі відповідних договорів; 2) суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з неї; 3) суверенітет у конфедерації належить державам, які входять до її складу; 4) до предмету відання конфедерації входить невелике коло питань: війни і миру, зовнішньої політики, формування єдиної армії, системи комунікацій тощо; 5) у конфедерації утворюються тільки ті державні органи, які необхідні для вирішення завдань, особливо виокремлених за договірними актами; 6) постійно діючі державні органи конфедерації позбавлені владних повноважень; 7) суб'єктам конфедерації належить право відмови у визнанні або в застосуванні актів союзної влади та ін. Досвід історій конфедерацій свідчить про те, що ця форма є перехідною або до повного розпаду союзу, або до федеративної форми державного устрою. Іншими словами, розвиток міждержавних відносин може відбуватися у напрямі переходу суверенних держав спочатку до союзу держав (конфедерації), а потім до союзної держави (федерації), як це було у США і Швейцарії. Можливий також рух у зворотньому напрямі: спочатку від федерації до конфедерації, а потім до цілком незалежних держав. Нарешті, можливий перехід від унітарної держави до федеративної (Бельгія) і навпаки.